2. Теорія справедливості с. Адамса.

Теорія справедливості пропонує інше пояснення того, як люди розподіляють та спрямовують свої зусилля для досягнення своєї мети. Згідно з нею, люди суб’єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і зіставленість його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо порівняння показує дисбаланс та несправедливість виникає психологічна напруга. У підсумку складається, при якій необхідно стимулювати конкретного робітника співробітника, зняти напругу і для відновлення справедливості ліквідувати дисбаланс.

Баланс та відчуття справедливості відновлюються за рахунок зміни рівня зусиль, що витрачаються, або зміни рівня отриманої винагороди.

Основний висновок теорії полягає в тому, що доки працівники не будуть вважати винагороди справедливими, їхня віддача в роботі буде низькою.

3. Модель мотивації Портера-Лоулера.

Лайман Портер і Едвард Лоулер розробили комплексну процесуальну теорію мотивації, що передбачала поєднання елементів теорій очікування та справедливості.

Модель побудована на основі взаємодії п’яти змінних:

• витрачених зусиль

• сприйняття

• отриманих результатів

• винагород

• відносної міри задоволення

Послідовно розглянемо принцип дії механізму мотивації

Цінність винагороди

1

Здібності та характер 4

Винагороди що сприймаються як справедоиві 8

Внутрішні винагороди 7а

Зусилля 3

Результати 6

Задоволення

9

Оцінка імовірності зв’язку між зусиллями та винагородами

2

Оцінка ролі працівника 5

Зовнішні винагороди 7б

Згід

Згідно з моделлю Портера-Лоулера результати, що досягнуті співробітником, залежать від витрачених зусиль (3), здібностей і характерних особливостей виконавця (4) та усвідомлення ним своєї ролі в процесі праці (5). Рівень витрачених зусиль пов’язаний із цінністю винагороди (1) і того, чи справді існує об’єктивна залежність між витратами зусиль і можливими винагородами (2). Досягнення відповідного рівня результативності (6) викличе внутрішні і зовнішні винагороди (7а та 7б).

Пунктирними лініями на малюнку зображено існування опосередкованої (непрямої / залежності між результативністю та зовнішніми винагородами, а також суб’єктивний характер власної оцінки співробітником міри справедливості тієї чи іншої винагороди.

Задоволення (9) – це результат внутрішніх та зовнішніх винагород з врахуванням їх справедливості (8). Задоволення є етапом виміру того, наскільки цінна винагорода насправді (1). Ця оцінка впливатиме у майбутньому на сприйняття людиною схожих ситуацій.

Загальний висновок теорії полягає в тому, що результативна праця приведе до задоволення потреби, а не навпаки, як вважали прихильники школи людських стосунків.