2. Еволюція поглядів на сутність менеджменту та еволюція підходів до його вивчення.

Підходи, що найчастіше використовуються при визначенні сутності менеджменту, можна подати у вигляді такої моделі (рис. 1)

Рис. 1. Підходи до визначення менеджменту

Розгляд поняття менеджмент із різних точок зору відкриває нові горизонти дослідження сучасної науки управління.

Менеджмент як функція. Перш за все менеджмент розглядається як особливий вид людсьаої діяльності, спрямований на досягнення визначеної мети або цілей організації. Управління як функція реалізується шляхом виконання послідовності управлінських дій, за допомогою яких суб’єкт управління впливає на об”ект управління, котрі дістали назву функції управління. Уперше їхній склад сфор­мулював один з основоположників наукового менеджменту А. Файоль. У подальших розробках склад функцій управління доповню­вався, в тому числі й за рахунок конкретизації тих або інших видів управлінських робіт.

В Україні важливе практичне значення для подолання економіч­ної кризи має опанування соціальною функцією менеджменту, котру П. Друкер охарактеризував так: "Саме менеджмент створює еконо­мічний та соціальний розвиток. Він є його результатом. Скрізь, де ми вкладали лише економічні фактори виробництва, особливо капі­тал, ми не отримували розвитку. У небагатьох випадках, коли ми змогли викликати енергію менеджменту, ми забезпечували стрімкий розвиток. Розвиток є скоріше справою людської енергії, ніж економіч­ного багатства. Генерування людської енергії та надання їй напрям­ку є завданням менеджменту". Скрізь, де вдавалося ввести і задіяти його потенціал, розпочинався стрімкий розвиток. Приклади цього — Японія, Південна Корея, "ІВМ", "Крайслер" тощо.

Менеджмент як процес відображає прагнення теоретиків і прак­тиків менеджменту інтегрувати всі види діяльності з розв'язання управлінських проблем у єдиний ланцюжок. При цьому увага фо­кусується на узгодженості окремих дій, кожна з яких, у свою чергу, є також процесом. Отже, управління розглядається як динамічно зміню­вані в просторі й часі, але пов'язані між собою управлінські функції, метою яких є розв'язання проблем і завдань організації.

Сутність і зміст процесу управління виявляються у його функціях, тому його можна розглядати і як процес впливу на діяльність окре­мого працівника, групи або організації в цілому з метою одержання максимальних результатів. Цей вплив здійснює відповідна катего­рія людей — менеджери. Не випадково в теорії і практиці управлін­ської діяльності менеджмент часто ідентифікується з менеджером, з органами або апаратом управління.

Менеджмент — це орган або апарат управління сучасними органі­заціями. Апарат управління є складовою частиною будь-якої органі­зації й асоціюється з поняттям менеджменту. Головне завдання апарату управління — це ефективне використання та координація всіх ресурсів організації для досягнення мети її діяльності. У сучас­них умовах без нього організація як цілісне утворення не може існу­вати і працювати ефективно.

Менеджмент — це категорія людей, які управляють організа­цією. Процес управління забезпечується професійно підготовлени­ми фахівцями в галузі управління, котрі створюють організації та управляють ними через постановку мети і розробку шляхів її до­сягнення. Уміння ставити і реалізувати мету засновник наукового менеджменту Ф. Тейлор визначив як мистецтво точно знати, що потрібно зробити і як зробити це найкращим і дешевим способом. Цим мистецтвом має володіти відповідна категорія людей — ме­неджери, чия робота полягає в організації та керівництві зусиллями всього персоналу для досягнення мети. Вони забезпечують умови для продуктивної та ефективної праці зайнятих в організації праців­ників та одержання результатів, що відповідають поставленій меті. Отже, головним завданням управлінського апарату є ефективне ви­користання і координація всіх ресурсів організації для досягнення її мети.

Менеджмент як наука має свій предмет і методи його вивчення, свої специфічні проблеми і підходи до розв'язання їх. Наукове підґрунтя цієї дисципліни складає вся сума знань про управління, накопичена практикою людської цивілізації і сконцентрована у вигляді концепцій, теорій, способів, систем управління. Менеджмент як наука пояснює природу управлінської праці, встановлює причинно-наслідкові зв'язки, виявляє фактори та умови, за яких спільна праця людей більш ефективна. У визначенні менеджменту як науки підкреслюється важливість упорядкованих знань про управління. Вони дають змогу не лише вчасно і якісно управляти поточними справами, а й прогнозувати розвиток подій та відповідним чином розробляти стратегію і політику організацій. Тому наука управлін­ня розробляє свою теорію, змістом якої є закони, закономірності, функції, принципи, методи управлінської діяльності.

Менеджмент як мистецтво управління базується на тому, що орга­нізації — це складні соціально-технічні системи, на які впливають численні й різноманітні фактори внутрішнього та зовнішнього середо­вища. Навчитися управляти можна лише шляхом використання теоретичних знань у конкретній ситуації. Менеджери мають учитися модифікувати практику з урахуванням висновків теорії. Такий підхід дає змогу поєднати науку і мистецтво управління в єдиний процес.

Менеджмент як функція. Перш за все менеджмент розглядаєть­ся як особливий вид людської діяльності, спрямований на досягнен­ня визначеної мети або цілей організації. Управління як функція реалізується шляхом виконання послідовності управлінських дій, за допомогою яких суб'єкт управління впливає на об'єкт управління,