41. Правила складання анкет

1.Анкета склад. з трьох частин: / вступу, в якому визначається мета маркетингового дослідження, наводять­ся інструкції щодо заповнення анкети, інформація стосовно того, яку ко­ристь (вигоду) отримає респондент, взявши участь у опитуванні;

/ основної частини, яка безпосередньо стосується проблеми, що розгля­дається. Під час складання анкети визначають, які типи запитань мають бути використані: відкриті запитання, закриті запитання, запитання зі шка­лою відповідей; / даних про респондента — вік, стать, належність до певного класу, сімейний стан, сфера діяльності організації, в якій працює респондент, та його по­сада. Рекомендується цей розділ наводити наприкінці анкети; щоб не пе­решкодити бажанню респондента брати участь в опитуванні, враховуючи персональний характер деяких ідентифікаційних запитань, наприклад, вік, дохід тощо.

2.Запитання анкети мають бути: / короткими, зрозумілими, такими, що не припускають різних тлумачень їхньої суті; / сконцентровані на якійсь одній проблемі; / сформульовані з використанням загальноприйнятої, зрозумілої респонден­там термінології; / згруповані у блоки згідно з логікою дослідження; / складні запитання, які вимагають особливого зосередження та зусиль, а також запитання з використанням спеціальних шкал слід розмістити всередині або наприкінці анкети.

3.Під час складання анкети слід уникати: / зайвих запитань; / формулювання в одному реченні двох запитань. Наприклад, запитання "Оцініть надійність і зручність у використанні вашого мобільного телефону" слід роз­бити на два, оскільки відповіді на першу і другу половину запитання можуть не збігатися; / певної позитивної або, навпаки, негативної оцінки проблеми; варто віддавати перевагу нейтральним формулюванням; / запитань, які можуть схилити респондента до якоїсь конкретної відповіді (наприклад, покликаючись на висловлювання представників авторитетних •організацій або відомих особистостей щодо товару); / подвійного заперечення {"Чи не вважаєте ви, що не варто..."); / використання слів "часто", "дуже часто", "багато", "мало", "зрідка", оскільки кількісне сприйняття цих понять різними респондентами буде також різним.

42,43.Сутність сегментування ринку та поняття, що складають його зміст.

Сегментування ринку — розподіл ринку на групи покупців на основі їх різниці в потребах, х-ках або поведінці і розробка для кожної з цих груп окр.. компл. маркетингу, при цьому передбач. однакова реакція цих груп на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу.

Існує чотири основних етапи сегментування ринку:

1.Сегментування ринку.

2.Визначення цільових ринків (сегментів).

3.Ринкове позиціювання.

4.Розробка плану маркетингу для кожного сегменту.

Оцінювання ринкових сегментів здійсн. у 2х напрямках: 1) Оцінювання можл. підпр. конкурувати в цьому сегменті. 2) Оцінювання привабливості сегменту. Критерії для оцінюв. привабл. сегменту: а) обсяг сегменту (місткість ринку); б) бар’єри входу і виходу із сегменту; в) привабливість сегменту г) швидкість його зміни д) відпов. сегменту осн. х-кам товару або послуги е) можл. індифікації підпр.

Критерії сегментації ринку:

1. Географічні – регіон, адміністр. поділ, чис. нас., щільність нас., клімат, природна зона та ін..

2. Демографічні – вік, стать, розмір сім’ї, релігія, рівень доходів, рівень освіти.

3. Психографічні – соц.. клас, стиль життя, особисті якості, адаптація до нового товару.

4. Поведінкові – ступінь потреби в товарі, ступінь готовності до придоб. товару, привід до здійсн. покупки.

Географічні критерії доцільні, коли на ринку існують кліматичні розбіжності або розбіжн. в сист. культ. цінностей насел., пов'яз.з його терит. розподілом.

Психографічне сегмент. точніше характериз. можл. реакцію покупців на той чи інший товар. Однак окремі виділені психогр. чинники не можуть слуг. достатньо обгрунт. ознаками для виділ. сегмента, використ. цих критеріїв у комбінації з іншими характеристиками дає непогані результати.