1. Встановлення цін із знижками

1. Кількісні – над. за обсяг купл. товару.

2. Бонусні - над. пост. покупцям зал. від досягн. обороту протягом певн. періоду.

3. Сконто – над. покупцям, які спл. за тов. раніше встан. терміну або готівкою.

4. Дилерські – над. посередникам по збуту.

5. Клубні - над. членам дисконтних клубів. 6. Приховані – над. у вигл. безкошт. послуг або більшої к-сті безкошт. зразків.

2. Цінове стимулювання- короткострокові знижки, що пропонуються виробниками з метою стимулювати споживачів купити товар.

Форми стимулювання

- встановлення привабливої ціни ; - надання премій (виплати клієнтам, що придбають продукти на вигідних для компанії умовах); - встановлення “цін збиткового лідера”, коли зниження ціни на окремі товари стимулюють збільшення попиту на товари з націнками.

3.Цінова дискримінація - ціноутворення з урахуванням різниці в характеристиках споживачів, товарів або місця знаходженні товару чи послуги. Різниця в цінах не враховує різницю у витратах.

Форми дискримінації:

- За групами споживачів (різні покупці сплачують за один і той же товар чи послугу різну ціну).

Можлива дискримінація за віком, статтю, доходом, тощо.

- За варіантами товарів (на різні варіанти чи моделі товару встановлюється різна ціна).

- За місцезнаходженням (товар чи послуга продаються за різною ціною в різних місцях).

- За часом ( ціни змінюються в залежності від сезону, місяця, дня тижня, часу доби)

4. Встановлення цін з урахуванням психології покупців

Метод неокруглених цін, коли компанія корегує прейскурантну ціну так, щоб вона закінчувалась на непарну цифру, яка йде за парним числом, наприклад, замість ціни в 400 грн. встановлюється ціна 399,95 грн.

5. Встановлення цін, орієнтованих на цінність, - пропозиція споживачам розумної комбінації якості і доброго обслуговування за прийнятну ціну.

6. Встановлення ціни з урахуванням іміджу фірми

7. Географічне корегування цін.

Компанії вносять зміни в ціни з урахуванням різниці в транспортних витратах в зв’язку з

розташуванням продавця або покупця. Частіше застосовуються для великих, громіздких вантажів.

62. Модифікація цін для стимулювання збуту.

В цілому варіативність цін дозволить моделювати цінову політику в залежності від стратегії:

 Диференціації цін відпов. до рівня параметрів якості послуги.

 Модифікації цін по географічному принципу.

 Диференціації цін через систему знижок.

 Модифікації цін для стимулювання збуту.

 Цінової дискримінац.,як методу конкур. боротьби.

Практично комп. встановлюють не окремі ціни на товар, а конструюють цілу сист.цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів; урахов. попит на різних, територ. віддалених один від одного ринках і на різних сегментах.

Усередині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

 територ.;  ціни зі знижк.;  ціни просув. товару;

дискримінаційні;  ціни на новий товар;  ціни на продукцію-мікс.

Ціни стимулювання покупок. У особл.випадках комп.тимчасово знижують ціни до нижчого, ніж прейскурантна ціна рівня, а іноді навіть до нижчого, ніж рівень витрат:

- супермаркети можуть утримувати низькі ціни на окремі товари для привернення уваги покупців, щоб вони купували у них й інші товари.

- знижки з цін у окр. випадках, напр.. у святкові дні.

- пільгові ціни застос. тоді, коли комп. реаліз. товари чи послуги за кількома цінами, хоч це і не відображує пропорційну різницю у витратах.

У зв'язку з цим існують різні форми ціноутворення.

Ціни на нові товари. Метод «зняття вершків на ринку» полягає в тому, що на товари встановлюють високі ціни для одержання, високих доходів. Метод «проникнення на ринок» встановл. відносно низьких цін на нові товари, сподів. приверн. увагу великої к-сті покупців і завоювати переважну частку на ринку.

Ціни на комплекс товарів мають певне логічне об ґрунт., оскільки кожний товар є частиною всього комплексу аналогічних товарів, представл. на ринку.

63.Сутність, види та характеристика каналів розподілу. Стратегії охоплення ринку.

Канал розподілу - це сукупн. організ. або окремих осіб, які переймають на себе посередницькі ф-ї щодо фіз. переміщ. товарів та беруть на себе або спр. переданн. права власн. на товари та шлях їх руху від виробн. до споживача.

Основні канали розподілу:

1) прямі – без використ. посередників – використ. фірми, які бажають контрол. всю марк. програму, підтрим. тісний контакт із споживачами, мають обмежену кількість цільових ринків, достатні засоби і досвід для організації збуту;

2) опосередковані – переміщ. товарів через посередників – вик. фірми для розширення ринку збуту, нарощування обсягів продажу.

Характеристики каналів розподілу:

1. Довжина – к-сть наявних у ньому проміжн. рівнів. Рівень – посередник, що вик. роб. для наближу. тов. і права власності на них до кінцевого споживача.

2. Ширина (напруженість) – кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу.

3. Суб'єкти: контактні організ. – товаровиробники, посередники (оптові, роздрібні), споживачі (промислові, кінцеві); організації сприяння – фірми маркетингових досліджень, страхові і фінансові фірми, рекламні і транспортні агентства.

Існує три стратегії охоплення ринку:

1)інтенсивний розподіл – передбачає розміщення та реалізацію виробів через будь-яке підприємство роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися. При цьому підприємство виграє завдяки економії на масштабах виробництва, випускаючи доступну для багатьох споживачів продукцію великими партіями. Проте, інтенсивний розподіл має свої недоліки:

• Навряд чи виробник може розраховувати на збільшення обсягів збуту через посередників;

• Фактично підприємство повинно самостійно рекламувати свою продукцію на ринку.

2) ексклюзивний розподіл – підприємство значно обмежує кількість оптових і роздрібних торговців в географічному регіоні. Використовує 1 чи 2-а роздрібних магазини у конкретному регіоні, яким надає право ексклюзивності або виняткове право реалізовувати свій товар.

Вона прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту. В такій ситуації фірма вимагає від посередника, щоб він не торгував товарами конкурентів.

Ексклюзивний розподіл характерний для торгівлі новими авто, дорогими парфумами і престижним одягом.

При розподілі на правах винятковості підприємства – виробник може розраховувати на підтримку з боку торгових посередників у справі просування своєї продукції.

Отримавши від виробника виняткове право на реалізацію його товарів торговий посередник сам докладає зусиль до підвищення якості, намагається привернути увагу споживачів.

3)селективний розподіл – фірма вибирає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги . Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ з достатнім обсягом продажу і прибутки. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довготермінового використання.

Зазвичай цей метод використовують у великих містах, де є значний за ємкістю ринок, а організація високого рівня обслуговування потребує участі декількох торгівельних підприємств.