4.3. Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки : ввп, внп

Проблеми економічного зростання є центральними для національної економіки. Від нього кінець кінцем залежить якість життя населення. Тому його регулювання входить до числа найважливіших напрямів державної економічної політики. Для розробки її в актуальному і результативному виді вона повинна спиратися на об'єктивні показники стану економіки, її динаміки, а також враховувати ефект від здійснюваних заходів.

Для цих цілей до 1980 р. в СРСР використовувалися дані про сукупний громадський продукт і національний доход. Вони були потрібні для визначення звідного показника балансу народного господарства (БНХ). Для його розрахунку використовувалася трудова теорія вартості, а в якості сфери, в якій робиться національний доход, розглядалися галузі матеріального виробництва.

Оскільки цей показник допускав подвійний рахунок, то він не дозволяє оцінити реальний стан національної економіки. В зв'язку з цим в другій половині ХХ ст. економічно розвинені країни, окрім СРСР, відмовилися від його використання для оцінки стану і рівня розвитку національної економіки.

В якості еквівалентного замінника показника «сукупний громадський продукт» (СОП) був розроблений інший показник - «валовий національний продукт» (ВНП). Його використання на практиці відноситься до 1953 р., коли він став основою системи національних рахунків (СНС), яка дозволяла зробити актуальне і об'єктивне порівняння рівня розвитку різних національних економік. Сьогодні цю систему оцінки стану національної економіки використовують більш ніж 100 країн світу, вона широко використовується ООН в якості основного макроекономічного показника.

ВНП відбиває сукупну вартість об'єму благ, вироблених в національній економіці, на певному тимчасовому проміжку, зазвичай за рік.

Показник ВНП відбиває такі особливості, як:

1) ліквідація повторного рахунку. Враховується виключно сукупна вартість кінцевих вироблених благ. Для цього з розрахунків виключається вартість проміжних благ - благ, використовуваних для виробництва інших благ. Дотримання цього параметра вимагає, щоб на кожному окремому етапі розрахунку ВНП застосовувалася виключно додана сукупна вартість - ринкова вартість блага, зробленого певною організацією, за винятком зовнішніх витрат на ресурси;

2) використання фінансового вираження результатів діяльності національної економіки замість натурального вираження. Це дозволяє оцінити в єдиному фінансовому показнику результативність діяльності господарюючих суб'єктів по різних напрямах;

3) введення показника ВНП, що характеризує вартість не лише зроблених товарів, але і послуг в національній економіці. Облік результативності виробництва нематеріального сектора економіки дозволяє більш повно і об'єктивно оцінити її стан.

Показник ВНП виключає додану вартість - витрати, необхідні для створення певного блага, наприклад транспортні витрати, оплата праці співробітників, амортизація. Він включає виключно вартість тільки кінцевого, створеного і реалізованого блага.

У ВНП не включаються наступні вартісні показники:

1) трансфертні платежі, наприклад виплати по соціальному забезпеченню і страхуванню. Це пов'язано з тим, що вони робляться на безвідплатній основі і не можуть бути винагородою;

2) вартісна оцінка угод з цінними паперами, оскільки вони не говорять про реальний результат економічної діяльності;

3) сукупна вартість проданих по комісії товарів.

Зазвичай розрахунок ВНП робиться двома основними способами:

1) підсумовуванням усіх витрат на кінцевий продукт;

2) складанням усіх фінансових доходів від виробництва на певному проміжку часу.

Одночасне використання цих двох методик розрахунку дозволяє підвищити об'єктивність показника ВНП, унеможливити його спотворення.

Методика розрахунку ВНП в результаті складання витрат виходить з ділення витрат на певні групи - зазвичай їх виділяють чотири:

1) споживання. Цей фінансовий вираз усіх благ (товарів і послуг), що придбавалися, як для короткочасного, так і тривалого використання;

2) інвестиції, що включають фінансове вираження виробничих капіталовкладень, витрат на капітальне будівництво, кількісний приріст товарних запасів господарюючих суб'єктів. У цей показник включаються капітальні вкладення в основний капітал і вартісна оцінка капіталовкладень на придбання машин, необхідних для забезпечення виробничого процесу. Він відбиває витрати господарюючих суб'єктів, які не належать державі, а також те, що вони знаходяться у власності осіб, що знаходяться на території певної країни. Інвестиції іноземних господарюючих суб'єктів з розрахунку виключаються;

3) витрати держави. Це сукупна вартість благ (товарів і послуг), що придбавалися державними і муніципальними органами влади для забезпечення своїх потреб, у фінансовому вираженні;

4) чистий експорт. Цей фінансовий вираз різниці об'єму імпорту і експорту національної економіки. Якщо національна економіка закуповує більше благ у іншої держави, то вона робить прямі вкладення в іноземну економіку. В зв'язку з цим використовується поняття негативного і позитивного сальдо експорту національної економіки.

При використанні методики розрахунку ВНП по доходах підсумовується у фінансовому вираженні сукупна додана вартість. Для цього робиться складання сукупних доходів господарюючих суб'єктів, відсотка, оплати праці, амортизації, непрямих податків.

Методика розрахунку ВНП по доходах включає складання наступних елементів, у фінансовому вираженні:

1) амортизація. Цей фінансовий вираз сукупної вартості, відрахувань, необхідних для придбання засобів виробництва. Цей показник розраховується як різниця між об'ємом чистих і валових інвестицій, зроблених у рамках національної економіки;

2) непрямих податків, що становлять проміжне значення між ціною реалізації товару і його собівартістю;

3) оплати праці співробітників, що отримується в результаті складання сукупних заробітної плати, різних премій, а також відрахувань із заробітної плати на користь держави;

4) доходів від ренти. Це доход власників основних економічних ресурсів, що отримується в результаті здачі в тимчасове користування;

5) відсотка. Це сукупна вартість усіх відрахувань за використання капіталу;

6) прибутки господарюючих суб'єктів. Цей сукупний фінансовий вираз тільки тієї частини прибутку, який залишається у господарюючого суб'єкта після оплати праці співробітників і внесення необхідних обов'язкових платежів на користь держави. Цим прибутком господарюючі суб'єкти мають право розпоряджатися на власний розсуд, направляючи її на різні потреби, наприклад, на розвиток і збільшення масштабів виробництва;

7) доходів власників.

В результаті складання усіх перерахованих елементів виходить тотожність системи національних рахунків.

Для того, щоб максимальною об'єктивно відбити ВНП, його роблять максимально незалежним від зміни цін. Вибирається певний базисний рік, а усі інші розрахунки робляться при співвідношенні з цінами з цього року. В результаті обчислюється реальний ВНП - сукупна вартість усіх вироблених в національній економіці благ в цінах, співвіднесених з базисним роком.

Разом з ВНП для визначення стану національної економіки використовуються наступні показники:

1) чистий національний продукт (ЧНП). Він обчислюється в результаті віднімання з ВНП вартості усіх амортизаційних відрахувань;

2) національний доход (НД). Обчислюється в результаті віднімання з ЧНП сукупних непрямих податків у фінансовому вираженні.

Починаючи з 1990 р. в якості основного показника функціонування національної економіки в Росії використовується такий показник, як валовий внутрішній продукт (ВВП). Він визначається щорічно державним комітетом із статистики РФ.

ВВП є сукупною вартістю усіх благ, вироблених в національній економіці, незалежно від національної приналежності власника господарюючого суб'єкта. Цей показник є доповнюючим до ВНП і характеризує результативність економічної діяльності на усій території національної економіки. Він не враховує національну приналежність господарюючого суб'єкта, а ВНП виключає з розрахунку доходи, отримані громадянами країни при економічній діяльності в іншій країні.

При об'єктивному розрахунку показник ВВП і ВНП не може розрізнятися більш ніж на 1 %, інакше при їх розрахунках допущені помилки, або ж деякі показники свідомо спотворені.

ВВП і ВНП використовуються для визначення стану національної економіки. З їх допомогою можна визначити економічний потенціал країни, а також темпи і основні показники росту і розвитку національної економіки.