5.3. Напрями та можливості використання досвіду в Україні

Пріоритетність соціальної спрямованості економічного розвитку України підкреслюється у багатьох законодавчих актах та програмах розвитку. Соціально-економічні реформи мають на меті підвищити життєвий рівень населення, створити умови для всебічного розвитку особистості в українському суспільстві. Результатами економічного реформування стали позитивні зміни, в числі яких:

- зростання наявних реальних доходів населення в 2007 р. у 4,3 рази у порівнянні з 2000 р. (2000 р. - 2305,28 грн.,2007 р. - 9930,3 грн.);

- збільшення в 3,1 рази сукупних витрат на одне домогосподарство (541,3 грн. і 1722 грн. відповідно);

- збільшення сукупних споживчих витрат у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство в 3 рази (505 і 1549,8 грн. відповідно);

- підвищення прожиткового мінімуму 270,1 грн. на місяць в 2000 р. до 532 грн. у 2007 p.;

- скорочення частки населення із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум: з 80,2% у 2000 р. до 29,3% 2007 p.;

- зростання зайнятості населення у віці 15-70 років у 1,04 рази (20175 тис. осіб у 2000 р. і 20904,7 тис. осіб у 2007 p.); безробіття населення за методологією МОП скоротилось у 1,9 рази (2655,8 і 1417,6 тис. осіб відповідно). Незначні позитивні зрушення відмічені в демографічному розвитку - загальний коефіцієнт народжуваності в період, що аналізується, зріс з 7,8 до 10,5, однак при цьому зріс і загальний коефіцієнт смертності з 15,4 до 16,8. В цілому демографічна ситуація погіршується- загальна чисельність наявного населення за період 2000-2007 pp. зменшилась у 1,05 рази: з 48923,3 тис. осіб у 2001 р. до 46291,8 тис. осіб в першому півріччі 2008 р. Посилюється тенденція до „старіння" населення України, що обумовлює необхідність збільшення соціальних виплат та є додатковим навантаженням державного бюджет.

В цілому на тлі поступового зростання рівня матеріального забезпечення населення, позитивної динаміки ринку праці, погіршуються основні показники соціального розвитку. Це є свідченням соціально-економічної розбалансованості України через відсутність узгодженої стратегії національного розвитку та цілісної соціально-економічної політики забезпечення високого рівня добробуту суспільства. Тому на сучасному етапі теорія соціального ринкового господарства має значне не лише теоретичне, але і практичне значення, оскільки дає можливість поєднання економічного поступу та соціального розвитку суспільства.

Тенденціями сучасного соціально-економічного розвитку України є:

1. Значне майнове розшарування суспільства, що викликає надмірне збагачення незначної частини населення, бідність переважної частини населення та відсутність середнього класу, який є основою та рушійною силою соціально-економічного розвитку.

2. Значна питома вага соціальних видатків у державному бюджеті, що призводить до низької економічної активності населення у забезпеченні власного добробуту.

3. Проблеми розвитку соціальної сфери, які викликані низькою якістю освітніх, культурних, житлово-комунальних та медичних послуг.

4. Низька громадянська свідомість населення та пасивність щодо своєї ролі у розвитку власної держави.

Для подолання цих тенденцій в контексті посилення соціальної спрямованості розвитку необхідно вирішити важливі завдання:

- здійснити пошук власного шляху розвитку та уникнення сліпого копіювання зарубіжного досвіду;

- стимулювання конкурентного середовища, що дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг;

- відновлення соціальної справедливості у суспільстві за допомогою соціального вирівнювання та податкового регулювання, що дозволить сформувати середній клас населення;

- підвищення відповідальність кожної людини за забезпечення власного добробуту на основі економічної свободи та активної участі у громадському житті;

- врахування новітніх тенденцій світового соціально-економічного розвитку, особливо у застосуванні соціального партнерства, для вирішення загальнодержавних та регіональних проблем розвитку;

- підвищення адресності соціального забезпечення та узгодженого поєднання державних та приватних форм соціального захисту;

- сприяння розвитку соціальної сфери через інвестиції у людський капітал, які є основою людського розвитку.

При врахуванні цих положень модель соціального ринкового господарства може і повинна стати основою соціально-економічного розвитку України. Соціально-орієнтована ринкова модель економіки України потребує поєднання сильної держави і сильного ринку, тому утвердження ринкової орієнтації у сфері економіки повинно відбуватися у поєднанні з відповідним посиленням ролі держави в соціальній сфері. Зазначені завдання соціально-економічного розвитку є засобами для досягнення бажаного стану - зростання суспільного добробуту населення. І від ефективності їх виконання залежатиме результат соціально-економічних перетворень в Україні.

Теорія суспільного добробуту та соціального ринкового господарства найкраще відображають тенденції розвитку сучасного світового суспільства. Ці теорії містять важливі ціннісні настанови, використання яких дозволяє підвищувати добробут населення та створює умови для гармонійного соціально-економічного розвитку. Вони відводять людині головну роль у підвищенні якості соціальних послуг та доступності соціальних гарантій. Крім цього на їх основі людина стає активним учасником економічних відносин, що дозволяє їй власними силами досягати високого матеріального забезпечення. Їх використання дозволяє побудувати особливу стратегію розвитку національної економіки як для України, так і для інших країн світу.

Застосування основних положень цих теорій дозволить краще зрозуміти особливості сучасного розвитку українського суспільства. Звісно, Україна ще має достатньо проблем на шляху досягнення суспільного добробуту, але накопичений світовий досвід та врахування власних умов розвитку дозволить віднайти власний шлях до соціально-економічного процвітання.

Лекція 6. Економічна свобода, економічний порядок, демократія

6.1. Поняття «Економічна свобода» і його еволюція.

6.2. Роль і значення влади в економіці.

6.3. Поняття «порядок». Політичний, економічний, ідеологічний порядки.

6.4. Корупція і «тіньова» економіка, їх особливості в Україні.

6.5. Роль економічної демократії в підвищенні ефективності соціально-економічних стосунків.

Основні поняття: економічна свобода, економічна влада, економічний порядок, корупція, економічна демократія.

6.1. Поняття «Економічна свобода» і його еволюція

Філософія під свободою розуміє усвідомлену необхідність. Як це співвідноситься з економічною сферою діяльності людей? Економічна свобода - це задоволення в сьогоденні потреб особи, сім'ї, суспільства в цілому в продуктах харчування, одязі, житлі, побутових і освітніх послугах, у вільному часі для особового розвитку, а також гарантія можливостей задоволення цих потреб в майбутньому, що досягається на основі праці цих же людей. Тобто економічна свобода - це усвідомлена необхідність сумлінно працювати і відкрита можливість працювати при громадських гарантіях споживання життєво необхідних продуктів, що отримуються від багатогалузевої продуктивно-споживчої системи суспільства. У цьому визначенні немає нічого нового, оскільки принцип «право споживати має бути обумовлене обов'язком працювати» ми знаходимо вже в християнському вченні. Основними принципами християнської економіки є:

• Участь усіх працездатних членів сім'ї в трудовій діяльності, у тому числі власника господарства, що в масштабі суспільства означало участь в трудовому процесі усіх працездатних членів суспільства;

• Любов до праці;

• Принцип «хто не працює, той не їсть»;

• Аморальне розкішне життя одних за рахунок скрутного становища інших;

• Рівноправ'я усіх форм власності;

• Справедлива винагорода за працю;

• Господарська політика держави, будь-якого політика має бути спрямована на задоволення насущних потреб населення, у тому числі забезпечення роботою.

І дійсно, яка може бути «особиста свобода» у безробітного, який ходить голодним і не знаходить застосування своєї здатності до праці.

Стихія торгівлі після Великих географічних відкриттів породила попит на ідеологію, здатну морально виправдати торговельно-економічну діяльність, в якій виникла можливість витягати прибуток з купівлі товарів з метою подальшого перепродажу, коли ціни ринку стануть вищі, ніж у момент купівлі. Це зловживання знижувало споживання трудівників, змушувало їх більше працювати, скорочуючи вільний час, необхідне кожній людині для виховання дітей, спілкування, особистого розвитку. Така торгова економічна діяльність вела до створення нових форм поведінки, що зачіпають проблему про місце людини в суспільстві, про його права і свободи, у тому числі про права у сфері господарської діяльності, тобто про право власності. Згідно з вченням Д. Локка (1632-1704) - власність природне право людини, оскільки він наділений власністю на своє тіло, а отже, володіє і правом вільно розпоряджатися працею свого тіла, роботою своїх рук і результатом цієї роботи.

Власність передує владі, первинна по відношенню до неї, а тому уряд не має права розпоряджатися тим, що належить громадянам, вони повинні мати свободу вибору, це їх природне право.

Але виникало питання, як люди розпорядяться цим правом? Філософ Т. Гоббс відповів на це питання, виходячи з тези «людина людині вовк», а тому суспільству потрібна потужна держава, що він показав у своїй книзі «Левіафан»(1651). Якщо люди не можуть домовитися між собою, то держава повинна виробити норми, що обмежують їх свободу вибору. Інший мислитель того часу лорд Шефстбери покладав надії на неформальний інститут - норми моралі.

Відповідь на проблему взаємозв'язку економічної свободи і влади дав представник класичної політичної економії А. Сміт спочатку в роботі «Теорія моральних почуттів» (1759г.), потім - в «Багатстві народів». А. Смит вірив, що кожна людина кращих інших знає свої інтереси і має право вільно їм слідувати. Підтвердженням життєвості цих ліберальних переконань служили для Смита закони ринку : «.не від доброзичливості м'ясника, пивовара і булочника чекаємо ми отримати свій обід, а від дотримання ними своїх власних інтересів».