- •Національна економіка.
- •Тема 11: Методологічні питання державного управління національною економікою
- •Тема 12. Прогнозування, стратегічне планування і програмування розвитку національної економіки
- •Тема 15 Структурних перетворень національної економіки.
- •Тема 16. Інституціональні основи інтеграції національної эконо-мики у світове господарство
- •Тема 17. Національна економіка і економічна безпека.
- •1.1. Загальні передумови формування національної економіки
- •1.1. Загальні передумови формування національної економіки
- •1.2. Національна економіка як наука, її місце в системі економічних наук. Предмет науки
- •1.3. Теоретичні підходи до визначення структури національної економіки
- •1.4. Структура господарського комплексу України
- •1.5. Методологія вивчення національної економіки
- •1.6. Прояви загального та особливого в Україні
- •2.4. Підходи сучасних учених-економістів до визначення суті національної економіки
- •3.1. Інституціональна система і економічні інститути
- •3.2. Трансакционные витрачання і інститути
- •3.3. Інститут права власності
- •3.4. Шляхи перетворення стосунків власності в Україні і його результати
- •3.5. Підприємництво як інститут ринкової економіки
- •4.2. Чинники, що впливають на розвиток національної економіки
- •4.3. Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки : ввп, внп
- •4.4. Система методів обгрунтування господарських рішень.
- •4.5. Галузева і міжгалузева структура національної економіки
- •4.6. Структура власності в національній економіці
- •Лекція 5. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •5.2. Соціальна ринкова економіка - приклад Німеччини
- •5.3. Напрями та можливості використання досвіду в Україні
- •6.2. Роль і значення влади в економіці
- •6.3. Поняття «порядок». Політичний, економічний, ідеологічний порядки
- •6.4. Корупція і «тіньова» економіка. Їх особливості в Україні
- •6.5. Роль економічної демократії в підвищенні ефективності соціально-економічних стосунків
- •7.2. Типи економічних систем
- •7.3. Моделі національної економіки у рамках систем
- •8.2. Види сукупного економічного потенціалу національної економіки
- •8.3. Людський і виробничий потенціал національної економіки
- •8.4. Економічні ресурси: їх види і взаємодія
- •8.5. Національне багатство і його нова концепція
- •9.2. Ринки в національній економіці
- •9.4. Транспортна інфраструктура національної економіки національної економіки.
- •9.1. Зміст инфрастоуктур національної економіки
- •9.2. Ринки в національній економіці
- •9.3. Роль ринкової інфраструктури в змішаній економіці і її становлення в Україні
- •9.4. Транспортна інфраструктура національної економіки національної економіки.
- •10.1. Поняття економічного зростання і розвитку національної економіки.
- •10.5. Типи і види економічного зростання.
- •10.1. Поняття економічного зростання і розвитку національної економіки.
- •10.2. Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки : ввп, внп
- •10.3. Інфляція в системі дослідження макроекономічних показників
- •10.4 Національне рахівництво як інструмент регулювання макроекономічних процесів
- •10.5 Типи і види економічного зростання
- •Тема 11. Методологічні питання державного управління національною економікою
- •11.2. Роль і завдання держави в ринковій економіці.
- •11.3. Функції держави в національній економіці.
- •11.4. Форми і методи державного регулювання національної економіки.
- •11.1. Необхідність державного управління національною економікою: історичне і теоретичне обгрунтування
- •11.2. Роль і завдання держави в ринковій економіці
- •11.3. Функції держави в національній економіці
- •11.4. Форми і методи державного регулювання національної економіки
- •11. 5. Основні інструменти державного економічного регулювання національною економікою
- •12.2. Програмування в системі управління національною економікою
- •12.3. Прогнозування розвитку галузей соціальної сфери і її елементів
- •12.4. Стратегія соціально-економічного розвитку країни
- •12.4.1. Концепція соціально-економічного розвитку країни
- •12.5. Вибір стратегії соціально-економічного розвитку України
- •13.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •13.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці
- •13.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •Функціонування ринку праці здійснюється на таких принципах:
- •Дії держави на ринку праці мають бути спрямовані на:
- •13.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.
- •Зведений баланс трудових ресурсів в Україні
- •Баланс ринку праці
- •Баланс робочої сили
- •14.1. Соціальної сфера і соціальні процеси.
- •14.2. Оплата праці, доходи та якість життя населення.
- •14.1. Соціальна сфера і соціальні процеси.
- •14.2. Оплата праці і регулювання доходів
- •Цілі регулювання оплати праці:
- •7) Соціальне середовище:
- •8) Фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток.
- •9) Екологічну ситуацію:
- •Тема 15. Структурних перетворень національної економіки.
- •Структура промислового виробництва у світі і в Україні(у % по 2000г.)
- •Розподіл доданої вартості (у %.)
- •10.2. Цілі державної політики структурних перетворень економіки України
- •15.3. Методи реалізації структурної політики в умовах змішаної економіки
- •15.4. Інвестиції як чинник структурних перетворень
- •15.5. Моделі державного регулювання інвестиційної діяльності
- •Регулювання інвестиційної діяльності
- •16.1. Світове господарство і об'єктивні чинники впливають на його цілісність
- •16.2. Основні напрями зовнішньоекономічної політики України
- •16.3. Чинники, що впливають на міжнародні економічні позиції країни
- •16.4. Принципи інтеграції національної економіки у світову економічну систему
- •16.5. Світова організації торгівлі - інституціональна основа інтеграції у світову економічну систему
- •16.6. Поняття конкурентоспроможності в зовнішньоекономічній діяльності
- •. Рейтинги окремих країн по індексу глобальної конкурентоспроможності (2005-2007 рр.)
- •Мал. 16.1. Рейтинги України по субчинниках технологічної конкурентоспроможності (2006-2007 рр.)
- •Об'єм виконаних наукових і науково-технічних робіт в Україні (1996-2006 рр.)
- •Мал. 16. 3. Динаміка інноваційної активності українських підприємств
- •16.7. Платіжний баланс
- •Прогноз платіжного балансу України (млн. Дол. Сша)
- •16.8. Провідні напрями ефективної інтеграції України у світове господарство
- •11.9. Міжнародні фінансові інститути і співпраця з ними України
- •17.2. Національні інтереси і основні загрози безпеки країни
- •17.3. Механізм забезпечення національної безпеки
- •17.4. Економічна безпека як система : визначення, критерии
9.3. Роль ринкової інфраструктури в змішаній економіці і її становлення в Україні
У економічній системі ринкового типу має бути розвинена інфраструктура ринку. У національній економіці України тільки йде становлення інфраструктури ринку, тому для нас важливо знати, що це за підсистема ринкової економіки.
Інфраструктура ринкової економіки - це сукупність пов'язаних між собою інститутів, діючих в межах особливих ринків і виконуючих певні функції по забезпеченню нормального режиму їх функціонування.
Інфраструктура ринку - комплекс інститутів, служб, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.
Інфраструктура ринку покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб'єктами через свої функції.
Мал. 5.1. Функції інфраструктури ринку.
У ринкову інфраструктуру включаються підсистеми:
1. Організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торгово-промислові палати, сервісні центри, опціони, ярмарки, транспортні комунікації, рієлторські фірми, земельні аукціони;
2. Фінансово-кредитна: банки, фондові і валютні біржі, фінансові небанківські інститути, страхові компанії і інвестиційні, пенсійний і інші фонди, ощадкаси, ломбарди і так далі;
3. Що Державно-регулює: законодавче регулювання ринкових стосунків, біржі праці (служби зайнятості), ліцензування, оподаткування, державні фонди для стимулювання ділової активності, митна система;
4. Науково-дослідне і інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи по вивченню ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри і агентства, спеціальні учбові заклади, юридичні контори, рекламні агентства та ін.
Інфраструктура ринку виконує наступні функції:
- правове і економічне консультування підприємств;
- захист інтересів підприємств в державних та ін. організаціях;
- страховий захист підприємницької діяльності;
- забезпеченні фінансової підтримки і кредитування підприємств;
- підвищення оперативності і ефективності роботи суб'єктів ринку;
- створення умов для ділових контактів підприємців;
- сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів і послуг;
- регулювання руху робочої сили;
- здійснення маркетингового, інформаційного і рекламного обслуговування.
Мал. 9.2. Інфраструктура ринку
Найважливішим елементом інфраструктури ринку є біржі. Як показує практика кінця XX (1998) начала XXI ст.(2008г) в умовах глобалізації, посилення взаємозв'язків і взаємозалежності національних економік збої в роботі такого елементу інфраструктури ринку як фондова біржа призводять до світових фінансових криз.
Фінансова биржа-это установа, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Членами біржі є, як правило, її основатели-отдельные фізичні особи і кредитно-фінансові інститути. У разі потреби засновники біржі можуть розширити круг її членів шляхом продажу біржових місць.
У кінці 90-х років у світі налічувалося близько 200 фондових бірж, а сумарна ринкова капіталізація компаній, чиї акції зареєстровані на цих біржах, склало у кінці 1998 р. майже 27 дол. США. Близько 40% таких акцій котирується на Нью-йоркській фондовій біржі, а середня ціна акції досягала 42 дол. В США і Японії склалася моноцентрична біржова система. Це означає, що незважаючи на існування в США більше 10 фондових бірж, а в Японії- близько 10, в кожній країні домінує одна біржа, розміщена в її фінансовому центрі. У Німеччині, Канаді і інших країнах функціонує поліцентрична система бірж, де разом з головною біржею існує одна або декілька провідних бірж.
Реєстрація на біржі піднімає престиж компанії, полегшує доступ до ринку капіталу, сприяє підвищенню курсу її акцій, а отже, розширює круг акціонерів. У деяких найбільш могутніх американських корпораціях число акціонерів досягає 3 млн. чел. і більше. Тому вони централізують значні грошові суми, що сприяє прискоренню інвестиційних процесів, росту могутності великих корпорацій. Членство на біржі не являється раз і на завжди даним. Його необхідно постійно підтверджувати високим і стабільним курсом акцій. Показники курсу акцій свідчать про ділову активність і стабільність економіки. У США, наприклад, використовують такий агрегатний статистичний показник ділової активності, оцінки економічної кон'юнктури, як індекс Доу-джонса. Він грунтується на динаміці середніх курсів акцій 65 найбільш могутніх корпорацій, у тому числі 30 промислових, 20 транспортних і 15 з сфери комунально-побутового обслуговування, а також на даних про ціну акцій на Нью-йоркській фондовій біржі.
Сучасним виглядом цінних паперів, які є в обігу на фондових біржах, є конвертовані акції, ф'ючерси (термінові угоди з приводу купівлі-продажу цінних паперів, сировини, валюти і т. п.) і опціони (угоди, які надають одному з контрагентів процесу купівлі-продажу право вибору альтернативних умов договору, зокрема купувати або продавати цінні папери в заздалегідь встановлений час за твердою ціною).
Курси акцій і облігацій промислових компаній, а також державних позик постійно коливаються. Найрізкіше вони падають під час економічної кризи, а підвищуються в період сприятливої економічної кон'юнктури.
На фондовій біржі відбувається розподіл і перерозподіли фінансового капіталу (як на ''первинному'' ринку - коли акції випускаються і продаються населенню, різним компаніям і фінансово-кредитним інститутам, так і на ''вторинному'' ринку - коли емітовані акції перебувають в зверненні і переходять з одних рук в інші), що разом з рухом грошей, інших цінних паперів і відповідними інститутами формує кровоносну систему економіки. Іншими функціями біржі є реєстрація курсів цінних паперів, виконання ролі барометра країни (у тому числі в окремих галузях ) та ін. Біржа також служить місцем реалізації цінних паперів. У Україні в 2000 р. налічувалося 26 фондових бірж і їх філій, проте об'єм торгівлі на них склав лише близько 300 млн. грн.
Виконання фондовою біржею своїх функцій неможливе без регулюючої ролі держави. В умовах активного формування всесвітнього ринку цінних паперів держава, по-перше, в законодавчому порядку регулює процес створення акціонерних товариств, організацію випуску цінних паперів, реєструє їх перед виходом на ринок і здійснює контроль за цим процесом, а також за фінансовим положенням інвестиційних інститутів; по-друге, встановлює ставки податку на прибуток при операціях з цінними паперами; створює систему інформаційного забезпечення ринку цінних паперів; по-четверте, виступає суб'єктом економічних стосунків на цьому ринку (випускає в оборот державні цінні папери та ін.); по-п'яте, впливає на функціонування цього ринку через грошово-кредитну політику центрального банку; по-шосте, створює систему захисту інвесторів від втрат шляхом страхування інвестицій та ін.
Позитивними рисами фондової біржі є акумуляція вільних засобів за рахунок випуску і продажу цінних паперів і їх напрям на розвиток окремих підприємств, галузей, міжгалузеве перетікання капіталу, завдяки якому ослабляються диспропорції в економіці, створення відповідних передумов для підприємницької діяльності, стабілізації заощаджень окремих верств населення і їх відповідний ріст та ін.
Товарна біржа -это постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, об'єм, ціни, стоки, види доставки і інші умови.
Товарні біржі ділять на міжнародні і національні, універсальні і спеціалізовані. Міжнародні біржі знаходяться в США, Англії і Японії : на них доводиться більше 90% міжнародного біржового обороту. Національними біржами можуть бути як універсальні, так і спеціалізовані. На універсальних біржах продаються промислові і сільськогосподарські товари. На спеціалізованих товарних біржах продаються окремі товари і споріднені групи товарів. Наприклад, на Нью-йоркській біржі продаються кава, какао і цукор. Існують лондонські біржі шерсті, нафти і т. п. На Лондонській біржі металів щорічно полягає близько 14 млн. контрактів. Всього в середині 90-х років в розвинених країнах світу налічувалося більше 50 товарних бірж з об'ємом обороту близько 11 трлн. дол. США.
На біржі здійснюються два види товарообігу : реальний і ф'ючерсний. Реальний передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі постачання припадає близько 10% світової торгівлі відповідними товарами. При ф'ючерсних видах товарообігу продається право на товар (наприклад, на майбутній урожай), ф'ючерсні контракти, тому рух товару тут не обов'язковий. Різницю між ціною контракту в день його укладення і ціною в день його виконання виплачує або продавець (якщо ціна піднялася), або покупець (якщо ціна знизилася). Нерідко реальний і ф'ючерсний продаж взаємозв'язані. Так, фірма, яка продає реальний товар на біржі з постачанням в майбутньому, може одночасно купити право на інший товар (ф'ючерсні контракти), на таку ж кількість товарів і відповідний термін постачань.
У разі можливих збитків, обумовлених зміною ціни на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (так зване хеджування). Операції хеджирования-основная сфера діяльності товарних бірж. Так, на лондонських біржах металів і цукру ці операції складають близько 60% їх діяльності. На ф'ючерсних біржах тільки близько 2% операцій доводяться на реальні товари. Друге місце в діяльності товарних бірж займають спекулятивні операції. Так на Лондонській біржі металів вони складають в середньому 30-35% обороту, на Нью-йоркській біржі кави, какао, сахара-около 40% сукупної діяльності. Учасники цих операцій отримують прибуток внаслідок різниці цін на товари на різних біржах і в різний час. Таке неспівпадання цін відбувається незважаючи на наявність коммуникационное-информационных систем між товарними біржами усередині країни і між біржами різних країн.
Біржа робочої сили (на поверхні явлений-биржа праці), або служба зайнятості,- це установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці і перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, частково регулюють процес зайнятості. Біржі мають свої відділення в містах і районах. Їх завдання полягає в тому, щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати профконсультации, здійснювати підготовку, перепідготовку кадрів і працевлаштовувати їх.
Біржі робочої сили виникли в першій половині XIX ст., в России-в початку ХХ ст. В сучасних умовах посередницькі функції між працівниками і підприємцями виконують державні біржі. У США в середині 90-х років їх налічувалися близько 2 тис. В деяких країнах (Великобританія, Франція та ін.) біржі не лише ведуть облік безробітних, але і виплачують їм допомогу. Якщо безробітні відмовляються від роботи, запропонованої біржею, їх позбавляють виплат з фондів безробіття. Окрім державних бірж праці в країнах Заходу існують приватні агентства, які сприяють працевлаштуванню окремих категорій трудящих (сільськогосподарських працівників, учителів та ін.). У США налічується близько 15 тис. таких агентств (фірм). Посередницькі бюро виконують свою функцію при профспілках, молодіжних організаціях і так далі
Напрями на роботу, які видають біржі праці, не є обов'язковими для підприємців. Кваліфіковані працівники, не користуються послугами таких бірж. Тому в США через ці установи працевлаштуються менше 20% повторно прийнятих на роботу.
На початку 1991 р. в Україні був ухвалений Закон ''Про зайнятість населення'', згідно з яким на усій території України були створені служби зайнятості, покликані надавати послуги із забезпечення зайнятості населення. Основними функціями служби зайнятості є аналіз і прогноз попиту і пропозиції робочої сили, інформування населення і державних органів управління про стан ринку праці, консультування громадян і працедавців, які звертаються до цієї служби, про можливості отримання роботи, вимоги до професії, організацію професійної підготовки і перепідготовки, реєстрація безробітних; підготовка програм зайнятості та ін.
У складі державної служби зайнятості створена інспекція, яка контролює хід виконання законодавства про зайнятість державними і громадськими організаціями, підприємствами, установами і іншими працедавцями. Для сприяння працевлаштуванню населення можуть також створюватися комерційні бюро, агентства і інші організації.
Державна служба зайнятості має право отримувати інформацію про наявність вакансій, умови праці, вносити пропозиції про встановлення квот прийняття на роботу тих осіб, які потребують соціального захисту, направляти на громадські роботи і др.С цією метою вона укладає угоди з громадянами про їх працевлаштування, оплачує вартість професійної підготовки і перепідготовки, вартість проїзду і добові, встановлює на час навчання стипендії і тр. Для фінансування цих витрат створюється державний фонд зайнятості. Із засобів фонду дозволяється надавати безвідсотковий кредит безробітним для організації підприємницької діяльності. Фонд сприяння зайнятості створюється на республіканському і міському рівнях. Його фонд складає не менше 3% об'ємів республіканського і міського бюджетів.
Найбільший розвиток в ринковій інфраструктурі національної економіки України отримали рієлторські компанії, страхові і консалтингові агентства, нотаріальні приватні контори, комерційні банки, приватні рекрутинговые агентства (підбір робочої сили для працедавців, вони ж оплачують цю послугу).
Найважливішим елементом ринкової інфраструктури є фінансова система-сукупність різноманітних фондів фінансових ресурсів, які сконцентровані в руках держави і господарюючих суб'єктів, які використовують їх для виконання своїх функцій, задоволення економічних і соціальних потреб.
Для забезпечення функціонування фінансової системи України і її основних елементів з 1990-х років почало створюватися що відповідають їм законодавство і органи управління. Найважливішим нормативно-правовим актом, що визначає принципи функціонування фінансової системи країни являється Конституція України, її статті 92, якою визначено, що виключно законами України затверджуються державний бюджет України і бюджетна система; система оподаткування, податки і збори; принципи створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного і інвестиційного ринків; статус національної і іноземних валют на території України; порядок освіти і погашення державного боргу (внутрішнього і зовнішнього); порядок випуску і погашення державних цінних паперів, їх види і типи.
У період з 1990 г-2000 г створювалися органи управління і фінансові інститути, що забезпечують функціонування національної фінансової системи.
Міністерство фінансів України, Державна податкова служба, Розрахункова палата України, Державне казначейство, Контрольно-ревізійна служба України, Державна митна служба, Аудиторська палата України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку України, Національний банк України, комерційні банки, небанківські фінансові установи, фондові біржі, фондові торгово-інформаційні системи, Національний депозитарій України. За роки незалежності України створювала нові механізми для мобілізації ресурсів.
Для ефективного функціонування фінансової системи України, активізації її впливу на процеси перетворення національної економіки, забезпечення економічного зростання і поліпшення добробуту людей потрібна науково обгрунтована, фінансова політика держави. Як показала фінансова світова криза 2008 г такої політики в Україні на той період не виявилося. Фінансова криза, ускладнена політичним, привела до різкого зниження обсягів виробництва, росту безробіття, інфляції і, як наслідок - різкому падінню добробуту народу України.
