16.1. Світове господарство і об'єктивні чинники впливають на його цілісність

Світове господарство — це сукупність національних господарств і економічних взаємозв'язків між ними, або сукупність економічних стосунків, які функціонують на національному і міжнародному рівнях. Основою розвитку світового господарства стало формування в XVI ст., в період великих географічних відкриттів, світового ринку, який є сукупністю національних ринків окремих країн, пов'язаних міжнародними економічними відносинами, що взаємодіють між собою. На його основі в XVII ст. почав формуватися міжнародний розподіл праці, формою реалізації якого були торгові угоди між окремими країнами. Ці процеси зумовили виникнення і розвиток світового господарства.

У сучасних умовах світове господарство все більше придбаває риси цілісності. Пов'язано це з дією ряду об'єктивних чинників.

По-перше, з прагненням народів світу вижити в умовах нарощування ядерних потенціалів і загрози ядерної війни.

По-друге, чинником розвитку світового господарства є розгортання науково-технічної революції. Сьогодні жодна країна світу не може самостійно використати усі досягнення сучасної науки і техніки, тому потрібне об'єднання зусиль в цій сфері. Це сприятиме встановленню тісних економічних і науково-технічних зв'язків між країнами, формуванню стійких структур у світовому господарстві.

По-третє, істотним чинником розвитку світового господарства є інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний розподіл праці. Сьогодні країни світової спільноти можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію лише за умови використання різних форм спеціалізації і кооперації виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно понизити собівартість продукції, підвищити її якість і надійність, заощадити паливно-енергетичні і сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціональніше використати робочу силу. Усе це також сприяє налагодженню постійних економічних зв'язків між країнами-партнерами в міжнародній сфері.

По-четверте, чинником розвитку світового господарства є необхідність об'єднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, продовольчих та ін.), потреба у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії і т. п.), доцільність об'єднання господарських зусиль країн-партнерів для освоєння багатств Світового океану і космосу, для збереження отриманих знань і ідей і їх переробки, для використання усе більш складних інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світової спільноти.

Формуванню цілісності світового господарства сприяє розвиток відповідної інфраструктури : будівництво трансконтинентальних залізниць, світових систем зв'язку та ін.

Характерною ознакою формування цілісного організму світового господарства є зближення між підприємствами різних країн і самими країнами. Це знаходить свій прояв в розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, суспільств, спільних підприємств і т. д.

При цьому в кожній з сфер громадського виробництва (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі і споживанні) виникають міжнародні економічні відносини. Вони є похідними від національних, отримують від них головний імпульс свого розвитку і, у свою чергу, активно впливають на розвиток національного господарства.

Сукупність економічних стосунків світового господарства проявляється в системі властивих йому економічних інтересів : інтересів окремих держав, національних підприємств і об'єднань, міжнародних економічних організацій, а також інтересів інтеграційних угрупувань (таких, наприклад, як Європейський Союз).

Вирішення протиріч, що виникають між країнами-партнерами у рамках світового господарства, відбувається через узгодження їх економічних інтересів, пошук оптимальних форм, принципів, методів їх реалізації, взаємні поступки і знаходження компромісів.

Таким чином, світове господарство слід розглядати як цілісну і взаємозалежну систему національних господарств, які взаємодіють на основі спільних економічних інтересів, потреб і цілей.

Процес утворення світового господарства не завершився, він триватиме ще певний час. Така обставина зумовлює характер дії економічних законів світового господарства — усі вони розвиваються і функціонують як закони-тенденції. Це означає, що одна із сторін діалектичної єдності національного і інтернаціонального на тому або іншому проміжку часу може домінувати, що залежить від поєднання і сили впливу різних чинників, які лежать в основі розвитку кожної із сторін цієї суперечливої єдності.

Проголошуючи пріоритет загальнолюдських потреб, інтересів і цінностей, необхідно за допомогою міжнародних механізмів регулювання прагнути до того, щоб національні господарства пристосовувалися до вимог дії загальних законів. Але при цьому національні інтереси не повинні приноситися в жертву інтернаціональним.