17.2. Національні інтереси і основні загрози безпеки країни

Національні інтереси України в області економіки є ключовими. Комплексне рішення проблем, пов'язаних з реалізацією національних інтересів України, можливо тільки на основі стійкого функціонування багатогалузевого господарства - високотехнологічного, здатного забезпечити економіки, що ведуть галузі, якісною сировиною; армію - озброєнням; населення і соціальну сферу -предметами споживання і послугами; зовнішню торгівлю - конкурентоздатними товарами.

Останнім часом, було зроблено декілька спроб сформувати цілісне концептуальне бачення проблеми економічної безпеки. У запропонованих проектах, як правило, виділяються ті або інші сторони, що визначають систему умов, критеріїв і показників, організаційних форм і механізмів захисту національної економіки від різного роду загроз і збитків. Загальною для більшості підходів є майже повсюдна недооцінка ролі взаємозв'язку економічної безпеки з системою національно-державних інтересів.

Національно-державні інтереси фіксують і виражають те загальне, що об'єднує інтереси різних суб'єктів економіки. Саме через категорію національно-державних інтересів сплітаються воєдино проблеми:

• економічного потенціалу і економічної потужності держави;

• стан генофонду нації, передумови і умови її фізичного здоров'я і соціально-культурного процвітання;

• геополітичні і геоекономічні позиції у сучасному світі.

Національно-державні інтереси можна визначити як круг життєво важливих загальних інтересів усіх етнічних і соціальних груп суспільства, які в цивілізаційно-культурному сенсі історично самовизначаються в якості єдиної нації і в політичному плані історично самоорганізовуватимуться як державу.

По своїй функціональній ролі національно-державні інтереси - цей вираз колективної волі нації, що реалізовує себе в довгостроковій стратегії і політиці держави усередині країни і в міжнародних відносинах. Здатність усвідомлювати і визначати національно-державні інтереси по сферах і напрямах, прагнення до їх реалізації і захисту, готовність керуватися національно-державними інтересами і підпорядковувати їм практичну політику - найважливіші характеристики зрілої національної самосвідомості, розвиненої державності.

Сформована система національно-державних інтересів стає визначальної для висунення системи базових пріоритетів національного розвитку і виявлення спектру його можливих траєкторій.

Така оцінка вже в першому наближенні дозволяє стверджувати, що більшість відомих і широко обговорюваних на усіх рівнях альтернативних стратегій економічних реформ відбивають переважно узкоспецифические (приватні, вузькогрупові) інтереси українських еліт і корпоративних груп і дуже слабо кореспондують з об'єктивними національно-державними інтересами України.

У Україні досі відсутня стратегія економічних реформ, що заснована на фундаментальних національно-державних інтересах і спирається на баланс поточних інтересів різних соціальних груп і шарів.

Загрози безпеки визначені як сукупність умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави.

Розділені реальні і потенційні загрози об'єктам безпеки, витікаючі від внутрішніх і зовнішніх джерел небезпеки.

У сфері економіки загрози мають комплексний характер і обумовлені передусім істотних скороченням внутрішнього валового продукту, зниженням інвестиційної, інноваційної активності і науково-технічного потенціалу, стагнацією аграрного сектора, розбалансуванням банківської системи, ростом зовнішнього і внутрішнього державного боргу, тенденцій до переважання в експортних постачаннях толпливно-сырьевой і енергетичної складових, а в імпортних постачаннях - продовольства і предметів споживання, включаючи предмети першої необхідності.

Послаблення науково-технічного і технологічного потенціалів країни, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах науково-технічного розвитку, відтік за рубіж фахівців і інтелектуальної власності погрожують Росії втратою передових позицій у світі, деградацією наукомістких виробництв, посиленням зовнішньої технологічної залежності і підриванням обороноздатності України.

Негативні процеси в економіці країни ведуть до посилення політичної нестабільності, послаблення єдиного економічного простору України і його найважливіших складових - виробничо-технологічних і транспортних зв'язків, фінансово-банківською, кредитною і податковою систем.

Загроза криміналізації громадських стосунків, що складаються в процесі реформування соціально-політичного пристрою і економічної діяльності придбаває особливу гостроту.

Серйозні прорахунки, допущені на початковому етапі проведення реформ в економічній, військовій, правоохоронній і інших областях державної діяльності, послаблення системи державного регулювання і контролю, недосконалість правової бази і відсутність сильної державної політики в соціальній сфері є основними чинниками, сприяючими росту злочинності, особливо її організованих форм, а також корупції.

Загрозу національної безпеки України в соціальній сфері створюють глибоке розшарування суспільства на вузький круг багатих і переважаючу масу малозабезпечених громадян, збільшення питомої ваги населення, що живе за межею бідності, ріст безробіття.

Забезпечення безпеки досягається проведенням єдиної державної політики в області забезпечення безпеки, системою заходів економічного, політичного, організаційного і іншого характеру, адекватних загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави.

В якості основних принципів забезпечення безпеки Закон визначив:

• законність;

• дотримання балансу життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави; взаємну відповідальність особи, суспільства, держави по забезпеченню безпеки.

• інтеграцію з міжнародними системами безпеки.

Спроби сформувати нову парадигму спочатку базувалися на романтичних і примітивних уявленнях про відсутність реальних викликів і загроз у сучасному світі. Ігнорувалися чинники запеклої міжнародної економічної конкуренції у світі, збереження конфліктності і суперечності сучасної світової системи, в якій зіткнення сил і інтересів не затухає, але міняє свої конфігурації.

Спроби вибудовування реальної політики на основі концепції балансу інтересів, моделей партнерства і міжнародної співпраці, принципів захисту прав людини і забезпечення безпеки особи при ідеалізації цих положень і відсутності необхідних ресурсів і механізмів для захисту власних національно-державних інтересів привели до серйозної здачі геополітичних і геоекономічних позицій країни.

В той же час виник цілий шлейф принципово нових і надзвичайно серйозних загроз як в політичній, так і в економічній сферах.