3. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків

 

Зупинення процесуальних строків

Зупинення провадження у справі збігається із зупиненням процесуальних строків (ст. 71 ЦПК), тобто зупиняє перебіг процесуальних строків. Наприклад, за ст. 157 ЦПК справа про поновлення на роботі повинна бути розглянута не пізніше одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Але в процесі розгляду справи відбулось перетворення юридичної особи, яка була відповідачем у справі (п. 2 ч. 1 ст. 201 ЦПК). У такому разі суддя зобов'язаний був зупинити провадження у справі до моменту залучення до участі у справі правонаступ­ника (п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК), тобто той час, на який було зупи­нено провадження у справі, не враховується у загальний про­цесуальний строк, тобто у місячний термін, у який повинна бути розглянута ця справа. Перебіг процесуального строку продовжується з дня відновлення провадження у справі (ст. 204 ЦПК), тобто з моменту залучення до справи правонас­тупника. Якщо до зупинення справа розглядалась 15 днів, потім була зупинена на місяць, і після відновлення провад­ження була закінчена розглядом у 15-денний термін, тобто у місячний строк, то вважається, що таку справу розглянуто без порушення процесуальних строків.

Поновлення та продовження процесуальних строків

Якщо строк встановлено законом, то суд його поновлює. Наприклад, ст.294 ЦПК передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після по­дання заяви про апеляційне оскарження. Якщо особа із по­важних причин пропустила цей строк, то на її клопотання суд поновлює такий строк.

Якщо строк встановлено судом, то у випадку його пропуску (ст. 121 ЦПК) суддя продовжує такий строк.

Поновлення та продовження процесуальних строків здійс­нюється за клопотанням сторони або іншої особи, але лише у разі його пропущення з поважних причин. До поважності при­чин слід віднести: хворобу особи, перебування у тривалому відрядженні, несвоєчасне отримання ухвали суду про усунен­ня недоліків позовної заяви або вчинення інших процесуаль­них дій тощо. Але у будь-якому разі визнання причин поваж­ними залежить від розсуду судді. На підтвердження поважно­сті причин суду має бути подано доказ.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесу­альну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою, але суд повинен мати достовірний доказ того, що особі повідомлено про час та місце розгляду питання про поновлення чи продовження процесуального строку (розпис­ку про вручення судової повістки або інший документ, отри­маний у порядку ст. 76 ЦПК).

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, щодо якого заявлено клопотання. Наприклад, за ст. 131 ЦПК передбачено положення, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час по­переднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Якщо особа, на яку покладено судом обов'язок щодо подання доказу, в певний час не подала доказ, то такий доказ не приймається судом, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Тому особа повинна клопотати перед судом про продовження строку на подання таких доказів та довести поважність пропуску стро­ку. Якщо суд продовжить такий строк, то особа може подати доказ, який витребовувався судом.

З питань поновлення та продовження процесуальних строків судом постановлюється ухвала.