8. Суть та значення цивільної процесуальної форми

 

Цивільна процесуальна форма - це зовнішній засіб вчи­нення процесуальних дій, виконуваних за визначеними пра­вилами, в певному порядку. Стисло розкриваючи це поняття можна стверджувати, що воно включає цілий комплекс еле­ментів, найголовнішими з яких є:

-                     порядок розгляду справ судами різних інстанцій, який пе­редбачається здійснювати в певній процесуальній формі: су­дові засідання, огляд на місці тощо;

-                     процесуальні дії суду, органу державного виконання (розділ VI ЦПК), осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу у передбачених законом випадках мають відображатися у процесуальних документах, встановленої за­коном форми. До них слід віднести процесуальні акти - ухва­ли, рішення, журнал судового засідання, протоколи про вчи­нення окремих процесуальних дій, позовні заяви, заяви, кло­потання;

-                     фіксування цивільного процесу технічними засобами.

Цивільна процесуальна форма має такі ознаки:

-                     об'єктивність, універсальність і наперед визначений у нормативно-правових актах порядок розгляду справи та вимо­ги до процесуальних документів. Свідчать про те, що навіть юридично необізнані особи можуть ознайомитися з процеду­рою розгляду справ у суді і до них не повинні застосовуватися інші вимоги ніж ті, що встановлені у законі;

-                     системність правил. Виявляється у вичерпному переліку суб'єктів цивільного процесу, що займають певне процесуаль­не становище з певним комплексом прав та обов'язків, тобто у цивільному процесі діє принцип неможливості процесуально­го сумісництва, учасники процесу діють у визначеній ЦПК по­слідовності та у передбачені строки, процесуальна діяльність суб'єктів фіксується у процесуальних актах, єдиних правилах судового діловодства;

-                     простота і доступність. Має виявлятися при зверненні особи до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, оскіль­ки на стадії подання заяви особа не повинна зазначати третіх осіб, може пред'являти позов навіть без посилань на норми законодавства, а суд має сприяти їй у витребуванні доказів тощо;

-                     оперативність та доцільність. Зумовлені наявністю у ци­вільному процесі наказного провадження, попереднього судо­вого засідання, заочного розгляду справи, попереднього роз­гляду справи у касаційній інстанції, скорочених процесуаль­них строках, які сприяють швидкому та своєчасному вирі­шенню справи тощо;

-                     неупередженість суду, законність і обґрунтованість його дій. Чітко встановлені як необхідні передумови вчинення про­цесуальних дій. Так, суд постановлюючи рішення повинен вказати обставини, які він вважає встановленими, мотиви прийнятого ним рішення і назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався при прийнятті рішення тощо (ст. 215 ЦПК);

-                     імперативний характер вимог до процесуальної форми. Забезпечується певними санкціями, які наставатимуть за не­дотриманням вимог законодавства.

Отже, як необхідний і водночас обов'язковий елемент судо­чинства, цивільна процесуальна форма є гарантією, яка забез­печує прозорість, законність і обґрунтованість у діяльності су­ду, а також однакове застосування судами одного і того самого положення закону. Це має дозволити учасникам цивільного процесу належним чином захищати свої права в суді на різних стадіях розгляду справи і незважаючи на складність спірних правовідносин.