5. Забезпечення позову

5.1.             Загальні умови забезпечення позову

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реаль­не виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Підстави забезпечення позову

Інститут забезпечення позову спрямований проти несум­лінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Такі дії відповідача можуть приз­вести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Види забезпечення позову

До видів забезпечення позову згідно зі ст. 152 ЦПК нале­жать:

1)                 накладення арешту на майно або грошові кошти, що на­лежать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2)                 заборона вчиняти певні дії;

3)                 встановлення обов'язку вчинити певні дії;

4)                 заборона іншим особам здійснювати платежі або переда­вати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зо­бов'язання;

5)                 зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису;

6)                 зупинення стягнення на підставі виконавчого докумен­та, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7)                 передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Основні правила забезпечення позову:

-                     співмірність забезпеченого способу із заявленими вимогами;

-                     неможливість застосування певних видів забезпечення по­зову у випадках, передбачених частинами 4, 5 ст. 152 ЦПК.

Зупинемося на аналізі даних видів.

1)                 Накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, в основному застосовується судом у тих випадках, коли йдеться про поділ майна між подружжям, про відшкодування шкоди, повернення позики, тобто коли майно може бути від­повідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що у май­бутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його неможливим.

2)                 Щодо заборони вчиняти певні дії, то таке забезпечення може мати місце у немайнових позовах. Наприклад, коли ви­рішується питання про визначення місця проживання дити­ни, суд може позивачці заборонити перешкоджати зустрічати­ ся батькові з дитиною; заборонити перешкоджати користува­тися майном (будинком, квартирою, земельною ділянкою), коли мають місце спори щодо визначення порядку користу­вання цим майном чи визнання на це майно право власності.

3)                 Суд у певних категоріях справ може в становити обов'я­зок вчинити певні дії, наприклад, при розгляді справи, по­в'язаної із захистом інтелектуальної власності, заборонити видавництву друкувати тираж книг.

4)                 Такий вид забезпечення позову, як заборона іншим осо­бам здійснювати платежі або передавати майно відповіда­чеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання може здійснюватися, коли йдеться про відшкодування шкоди, - мо­же мати місце заборона банку здійснювати платежі за рахун­ком відповідача, передавати йому кошти з його рахунку чи ви­конувати щодо нього інші зобов'язання.

5)                 Щодо зупинення продажу описаного майна, то такий вид забезпечення позову досить часто має місце, якщо подано позов про право власності на це майно чи якщо при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідаль­ності з конфіскацією майна мав місце опис майна, куди потра­пило майно не тільки обвинуваченого, а й інших осіб, які про­живали у квартирі за місцезнаходженням майна. Тому ці осо­би можуть подати до суду заяву про виключення їх майна з опису. При розгляді такої справи суд може забезпечити позов шляхом зупинення продажу описаного майна.

6)                 Щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого до­кумента, який оскаржується боржником у судовому порядку, то сюди можна віднести судовий наказ (ст. 181 Закону «Про ви­конавче провадження») у випадку подання боржником заяви про скасування судового наказу (ст. 106 ЦПК), визнання у су­довому порядку недійсним виконавчого напису нотаріуса.

7)                 Судом може бути застосовано такий вид забезпечення по­зову, як передача речі, яка є предметом спору, на зберіган­ня іншим особам, наприклад, передача певних документів на зберігання нотаріусу (п. 21 ст. 34 Закону «Про нотаріат»), пе­редача на депозит нотаріуса грошових сум та цінних паперів (п. 16 ст. 34 Закону «Про нотаріат»).

У разі необхідності судом може бути застосовано інші види забезпечення позову. Наприклад, коли йдеться про розгляд судом справи про позбавлення батьківських прав, то як забез­печення позову може мати місце тимчасове відібрання дити­ни, якщо склалися такі обставини, що загрожують життю та здоров'ю дитини. Суд може застосувати кілька видів забезпе­чення позову, наприклад, накласти арешт на частину коштів, які знаходяться на банківському рахунку, та заборонити про­водити певні дії з рахунком.

5.2.             Порядок забезпечення позову

За загальним правилом, про необхідність забезпечення по­зову до суду звертається позивач. Клопотати про забезпечення позову (зустрічного) може також відповідач, інші особи, які беруть участь у справі, - треті особи з самостійними вимогами, тобто суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжи­ти заходів забезпечення позову. Проте якщо це стосується дер­жавних інтересів, інтересів дітей, наприклад тимчасове віді­брання дитини, коли йдеться про позбавлення обох батьків батьківських прав, суд має право забезпечити позов за кло­потанням осіб, передбачених у ст. 45 ЦПК. Заява про забезпе­чення позову подається у письмовій формі.

Зміст заяви про забезпечення позову

У ній повинно бути зазначено:

1)                 причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2)                 вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3)                 інші відомості, потрібні для забезпечення позову (інфор­мація про місцезнаходження майна, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, розмір позовних вимог, в межах яких доцільно забезпечити позов (ч. З ст. 152 ЦПК).

Крім того, у заяві слід зазначити суд, до якого подається за­ява, предмет спору, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка клопоче про забезпечення позову, її адресу, прізвище, ім'я, по батькові відповідача, місце проживання.

Заява про забезпечення позову, яка подається до суду, по­винна відповідати вимогам ст. 151 ЦПК. Якщо суд встано­вить, що заява не відповідає вимогам закону, він не надає строк для усунення недоліків, а повертає її заявнику, про що постановлює ухвалу.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розг­ляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ут­руднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст.151ЦПК). Забезпечення позову може мати місце при розгляді справи по суті у суді першої інстанції на будь-якій стадії розгляду справи. Але це положення закону стосується випадків необхідності забезпечити позов, коли справа розгля­дається апеляційною та касаційною інстанціями.

Судова практика

При розгляді справи Н-ським судом м. Києва про скасуван­ня договору довічного утримання (об'єктом якого була квар­тира ) позивачка (відчужувач за договором, стара бабуся, якій було 70 років) просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру. Суд взагалі не розглянув це клопотання, позов не забезпечив. У задоволенні позову було відмовлено. Позивачка подала апеляційну скаргу та клопо­тала перед апеляційним судом про забезпечення позову шля­хом накладення арешту на квартиру. Але виникло запитан­ня: хто повинен забезпечити позов, адже норми, яка регла­ментувала б обов'язок апеляційного суду при розгляді апе­ляційної скарги забезпечувати позов, у ЦПК немає. Посилан­ня на можливість застосувати статті 151, 153 ЦПК за аналогією викликала сумнів у апеляційної інстанції. Пози­вачка направляє поштою заяву до суду першої інстанції та повторно клопоче про забезпечення позову, але в Н-ському суді м. Києва не вважають доцільним розглянути повторне клопотання позивачки. І позов не забезпечують.

Після розгляду справи апеляційним судом позивачка подає касаційну скаргу та знову клопоче про забезпечення позову. Справа знаходиться на розгляді у касаційній інстанції більше двох років, поки позивачка не померла. Ухвалою суду касаційної інстанції справа направляється до Н-ського суду м. Києва для вирішення питання про правонаступництво, хоча справа вже пройшла апеляційну інстанцію, тобто рішення суду першої інстанції набрало законної сили. Проте питання про забезпе­чення позову не вирішується й судом касаційної інстанції. Це дало можливість відповідачу після смерті позивачки проникну­ти в квартиру, поставити броньовані двері та унеможливити нотаріусу вчинити заходи до охорони спадкового майна, яке бу­ло розтрачене, чим порушено права спадкоємців.

Виходячи із аналізу цього прикладу вважаємо, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної та касаційної інстан­цій повинні вирішувати клопотання про забезпечення позову. Так, до повноважень апеляційного суду належить можливість ухвалення судового рішення - п. 2 ч. 1 ст.307 та у порядку під­готовки справи за п. 7 ч. 1 ст. 301 ЦПК апеляційний суд пови­нен вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, у ч. 1 ст. 153 ЦПК має місце положення, яке ще додатково підкріплює мотивацію авторів, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні яко­го перебуває справа, тобто у суді першої, апеляційної, каса­ційної інстанцій.

Крім того, інститут забезпечення позову - це загальний інститут цивільного процесу, який повинен поширюватися на весь цивільний процес, тобто на всі його стадії.

Позов забезпечується:

1)                 після подання заяви до суду;

2)                 до подання позовної заяви.

Шодо другого випадку, то його слід розцінювати як виня­ток, який має місце у справах з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову у справах щодо захисту інтелектуальної власності осо­ба повинна додати документи та інші докази, які підтверджу­ють, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелек­туальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходів забезпечення позову.

Якщо позов забезпечується до пред'явлення заяви до суду, то на заявника покладається обов'язок подати відповідну по­зовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Якщо заявник не подасть заяву у суд протягом 10 днів, то особа, щодо якої вжито заходів, протягом 10 днів з дня отримання ухвали може подати заяву про їх ска­сування, яка повинна бути розглянута судом протягом двох днів. У даному випадку у разі скасування судом заходів забез­печення такого позову, особа, щодо якої вжито таких заходів, має право на відшкодування завданих збитків забезпеченням позову (ч. 1 ст. 155 ЦПК).

5.3.             Розгляд заяви про забезпечення позову та виконання ухвали про забезпечення позову

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у про­вадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Така заява повинна бути розглянута негайно, оскіль­ки зволікання забезпечення позову може спричинити нега­тивні наслідки - майно буде продане, гроші витрачені відпо­відачем.

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подан­ня. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпе­чення позову, подана до подання позовної заяви, розглядаєть­ся лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої про­сять вжити заходів забезпечення позову.

Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову. Така застава вноситься на депозитний рахунок суду. Щодо розміру застави, то він визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Судова практика Так, до Подільського районного суду м. Києва з позовом про припинення права на частку у спільному майні(будинку) у порядку ст. 365 ЦК звернулась гр. К. Суд ухвалив рішення про припинення права відповідача на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачкою К. вартості час­тки відповідача на депозитний рахунок суду.

Ухвала про забезпечення позову повинна бути негайно нап­равлена заявнику. У випадку, якщо йому буде відмовлено за­безпечити позов, то він може оскаржити таку ухвалу. Особам, які виконуватимуть цю ухвалу (нотаріус накладає арешт на квартиру, ДАІ - на автомобіль, державний виконавець - на рахунок у банку), потрібно також негайно направляти ухвалу для виконання щодо забезпечення позову. Щодо відповідача, то ухвала йому направляється лише тоді, коли позов буде вже забезпечено. Це зумовлено тим, що він має право на оскаржен­ня ухвали щодо забезпечення позову (ч. 10 ст. 154 ЦПК). Час­тиною 7 ст. 153 ЦПК передбачено, що особа, щодо якої забез­печувався позов, повідомляється про це після виконання ух­вали.

Позов може забезпечуватися судом повністю або частково. Це залежить від обставин справи, наприклад, тільки части­на позовних вимог потребує забезпечення позову - встановлення юридичних фактів та права власності на нерухоме майно, встановлення юридичних фактів та поділ спадково­го майна - оголошення особи померлою та, розподіл спадщи­ни.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в по­рядку, встановленому для виконання судових рішень. За ст. 181 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала є підставою для порушення виконавчого провадження. Тому залежно від виду забезпечення позову такі ухвали підлягають виконанню державним виконавцем.

З метою запобігання зловживанню забезпечення позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК) та у разі, коли заявник забезпечив вимоги заставою, ухвала про забезпечення позову звертається до ви­конання негайно, тобто після внесення предмета застави у повному розмірі на депозит суду. У разі відсутності у суду де­позитного рахунку, заставу може бути внесено на депозит но­таріуса (ст. 537 ЦК) або на рахунок державної виконавчої служби, про що особа повинна повідомити суд, подати довідку про вчинену нотаріальну дію. У випадку, якщо постане питан­ня про відшкодування шкоди, завданої забезпеченням позову, нотаріус може видати кошти (заставу) за рішенням суду. Як­що ж позов про відшкодування збитків не буде подано протя­гом двох місяців (частини 1, 3 ст. 155 ЦПК), то нотаріус повер­не заставу позивачеві (ст. 86 Закону «Про нотаріат») тільки за ухвалою суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд може дійти двох висновків: забезпечити позов та тим самим виклика­ти негативну реакцію відповідача чи відмовити у забезпеченні позову та викликати таку саму реакцію з боку позивача. Як по­зивач, так і відповідач мають право на оскарження ухвали про забезпечення позову. У статті 153 ЦПК термін «ухвала про за­безпечення позову» вживається законодавцем у широкому змісті щодо інституту цивільного процесу «забезпечення позо­ву» в цілому, адже саме так іменується ст. 151 ЦПК. Тому коли йдеться про оскарження ухвали про забезпечення позову, то слід мати на увазі, що «забезпечення позову» поглинає як пози­тивну реакцію суду щодо забезпечення позову, так і негатив­ну - про відмову у забезпеченні позову. Тобто на будь-яку ухва­лу з питань забезпечення позову може бути подано скаргу. Ос­карження ухвали забезпечення позову відповідачем, тобто у разі задоволення заяви позивача, не зупиняє її виконання, а та­кож не перешкоджає подальшому розгляду справи. Але на практиці можуть мати місце випадки, коли позов забезпече­ний, але неправильно обрано вид забезпечення позову, тому й сам позивач при наявності позитивного результату в цілому що­до забезпечення позову може оскаржити таку ухвалу, обґрунто­вуючи неправильність вибору виду забезпечення позову судом. Саме так треба розуміти положення ч. 10 ст.153 ЦПК, виходя­чи з принципу рівності сторін, закріпленого у ч. 1 ст. 31 ЦПК.

Ухвала суду також може бути оскаржена у разі скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим. Але на відміну від оскарження, про яке йдеться у ч. 10 ст. 153 ЦПК, оскарження ухвали за підстав, передбачених у ч. 11 ст. 153 ЦПК, зупиняє виконання цієї ухвали.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, не­суть відповідальність, встановлену законом. У частині 1 ст. 155 ЦПК має місце вичерпний перелік підстав, за наявно­сті яких можливе відшкодування збитків. До винних осіб мо­же бути застосована адміністративна, цивільна та криміналь­на відповідальність.

5.4.             Заміна виду забезпечення позову або скасування за­ходів забезпечення позову

Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснен­ня другої сторони допустити заміну одного способу забезпе­чення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені ч. 2 ст. 153 ЦПК. На заміну способу забезпечення позову за заявою відпо­відача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визна­ченого ч. 2 ст.154 ЦПК.

У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забез­печення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

Згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК заходи забезпечення позову мо­жуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Така ре­дакція цієї норми на практиці викликає спірні точки зору. Слід уточнити, що заходи забезпечення позову повинні бути скасовані не лише судом, який розглядає справу, а судом, який безпосередньо вживав відповідних заходів до забезпе­чення позову. З метою підкріплення правильності думки доцільно звернутися до редакції ст. 144 ЦПК Росії, де йдеться про те, що забезпечення позову може бути скасовано тим са­мим суддею чи судом за заявою відповідача чи за ініціативою суду чи судді.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішуються в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розг­ляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

На практиці існують різні випадки щодо скасування захо­дів забезпечення позову.

1.                  Якщо у задоволенні позову було відмовлено, проваджен­ня у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті за­ходи забезпечення позову застосовуються до набрання судо­вим рішенням законної сили.

2.                  Після набрання рішенням законної сили, якщо воно не оскаржується, заходи на клопотання особи, щодо якої вони були застосовані, скасовуються судом, який їх ужив.

3.                  Якщо рішення оскаржується у апеляційному порядку, то заходи діють до розгляду справи апеляційним судом, рі­шення якого набирає законної сили з моменту його проголо­шення (ст. 319 ЦПК).

4.                  Якщо рішення не оскаржується у касаційній інстанції, то при поверненні справи до суду першої інстанції може стави­тись питання про скасування заходів щодо забезпечення позо­ву.

5.                  У випадку касаційного оскарження ухвала касаційного суду про зупинення виконання рішення (ст. 327 ЦПК) буде перешкодою для скасування заходів щодо забезпечення по­зову.

6.                  Якщо у апеляційній інстанції розглядалась апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у справі, де мали міс­це заходи щодо забезпечення позову та суд апеляційної інстан­ції задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, протилежне рішенню суду першої інстанції, то заходи щодо забезпечення позову не мо­жуть скасовуватися апеляційним судом.

7.                  Якщо заходи забезпечення позову застосовувались апе­ляційним судом за п. 7 ст. 301 ЦПК, то після ухвалення ново­го рішення цей суд може скасувати у своєму рішенні заходи щодо забезпечення позову або після цього постановити ухвалу про скасування встановлених саме ним заходів щодо забезпе­чення позову.

8.                  Якщо заходи забезпечення позову були вжиті судом до подання позовної заяви, то вони скасовуються у разі:

-                     неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 5 ст. 151 ЦПК;

-                     повернення позовної заяви;

-                     відмови у відкритті провадження у справі.

5.5.          Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позо­ву, та повернення предмета застави

Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, може мати місце у разі скасування заходів забезпечення позо­ву, у випадках, передбачених ст. 154 ЦПК, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Доцільність внесення позивачем на депозит суду застави з метою забезпечення позову виявляється у тому, що при від­шкодуванні збитків, завданих забезпеченням позову, насам­перед здійснюється за рахунок предмета застави.

Якщо позов про відшкодування збитків особою, щодо якої були застосовані заходи забезпечення позову, не подано про­тягом двох місяців після настання обставин, визначених ч. 1 ст.155 ЦПК, предмет застави повертається позивачеві. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало за­конної сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.