8. Ухвали суду першої інстанції

 

На різних стадіях процесу суд може постановлювати ухва­ли.

Залежно від підстав їх постановлення ухвали поділяються на: проміжкові і остаточні, самостійні та протокольні.

Залежно від того завдання, яке виконується, ухвали поді­ляються на:

проміжкові ухвали, тобто ті, якими вирішуються окремі питання, пов'язані з рухом справи, зокрема, ухвали про вит­ребування доказів, призначення експертизи, ухвала про окре­ме доручення;

остаточні ухвали, зокрема ухвали про закриття провад­ження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, виз­нання умов мирової угоди, ухвали про надання дозволу на примусове виконання іноземного рішення в Україні (ч. 6 ст. 395 ЦПК), ухвали про визнання в Україні чи відмову у виз­нанні іноземного рішення (ст. 401 ЦПК);

самостійні - ухвали, які оформлюються окремим процесу­альним документом та постановлюються в нарадчій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним докумен­том, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до спра­ви. Вони передбачені у ст. 293 ЦПК, можуть бути оскаржені окремо від судового рішення;

протокольні - ухвали, які постановлюються судом, не ви­ходячи до нарадчої кімнати. Такі ухвали не підлягають оскар­женню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 293 ЦПК).

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кім­нати, заносяться до журналу судового засідання.

Щодо ухвал, постановлених в судовому засіданні (а ними можуть бути як самостійні, так і протокольні ухвали), то вони оголошуються негайно після їх постановлення.

Крім зазначених ухвал, доцільно виділяти ухвали, пов'яза­ні зі стадіями цивільного процесу:

перетинальні (перешкоджаючі) проміжкові ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу або його по­дальшому розвитку. Це ухвали, які мають місце на стадії прий­няття заяви, - ухвала про залишення заяви без руху з метою усу­нення недоліків заяви (ч. 1 ст. 121 ЦПК), ухвала про повернення заяви (ч. 3 ст. 121 ЦПК), ухвала про відмову у відкритті провадження у справі (ст. 122 ЦПК). Слід зазначити, що можуть мати місце ухвали, які хоча і не перешкоджають подальшому руху справи та розвитку процесу, але якщо вони постановлені суддею з порушенням норм ЦПК, то можуть суттєво вплинути на права осіб, які беруть участь у справі. Зокрема, ухвала про відмову у забезпеченні доказів (ст. 133 ЦПК), забезпечення позову (ст. 151 ЦПК). Такі ухвали можуть мати

-               місце на стадії судового розгля­ду - зупинення провадження у справі (статті 201-204 ЦПК), відкладення розгляду справи, перерва у розгляді справи;

-               перетинальні заключні - закриття провадження у справі (ст. 205 ЦПК), залишення заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК). Можливе виділення проміжкових та заключних ухвал, зокре­ма виправлення описок та явних арифметичних помилок (ст. 219 ЦПК), роз'яснення рішення суду (ст. 221 Ц1ІК);

-               ухвали, які забезпечують розвиток процесу - ухвала про забезпечення позову зі справ інтелектуальної власності (ч. 4 ст. 151 ЦПК), ухвала про забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК), ухвала про відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 122 ЦПК), ухвала про призначення експертизи (ст. 144 ЦПК), ух­вала про огляд речових та письмових доказів на місці, ухвала про прийняття зустрічного позову, ухвала про об'єднання та роз'єднання позовів, ухвала про заміну неналежного відпові­дача, ухвала про прийняття позову третьої особи з самостійни­ми вимогами на предмет спору між сторонами тощо.

За суб'єктним складом ухвали поділяються на: одноособові - постановлені суддею, колегіальні - постановлені складом суду (суддею та двома народними засідателями, якщо справа слухаєть­ся колегіально, то у такому ж складі постановлюються ухвали).

Щодо застосування санкцій - ухвали про застосування заходів процесуального примусу (глава 9 розділу І) та при­тягнення до кримінальної відповідальності свідків, експерта, перекладача (статті 50, 53, 55 ЦПК).

Ухвали, які сигналізують про порушення законності - ок­ремі ухвали суду (статті 211, 320, 350 ЦПК).

Ухвали суду (самостійні), тобто ті, які постановлюються як окремий документ, мають такі складові частини: вступна, описова, мотивувальна, резолютивна.

Згідно зі ст. 210 ЦПК ухвала суду складається з:

1)                 вступної частини із зазначенням:

часу і місця її постановлення;

прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному роз­гляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

предмета позовних вимог;

2)                 описової частини із зазначенням суті питання, що вирі­шується ухвалою;

мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановлюючи

3)                 ухвалу;

4)                 резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її ос­карження.

Ухвала, яка постановлюється судом не виходячи до нарад­чої кімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами 3,   4 ч.1 ст. 210 ЦПК.

Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання су­дових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням ви­мог, встановлених Законом України «Про виконавче провад­ження».

Статтею 181 Закону України «Про виконавче проваджен­ня» регламентується перелік документів, які є підставою для державного виконання, та Законом передбачаються вимоги, які пред'являються до виконавчих документів. До таких ух­вал суду, що мають силу виконавчого документа, можна віднести ухвали суду про забезпечення позову, ухвалу суду про затвердження умов мирової угоди. Слід сказати про те, що хоча судовий наказ не є ухвалою суду, а особливою формою су­дового рішення (ст. 95 ЦПК), але водночас він є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою (ст. 181 Закону «Про виконавче провадження»). Але щодо вимог до його змісту, то вони передбачені ст. 103 ЦПК.

Серед ухвал суду виділяють особливий вид, який передба­чено ст. 211 ЦПК, - окремі ухвали суду.

Ця ухвала має місце у випадку, коли суд, виявивши при розгляді цивільної справи порушення законності окремими службовими особами чи громадянами або порушення встанов­леного порядку розгляду скарг, заяв, звернень державними, громадськими органами, органами місцевого самоврядуван­ня, об'єднаннями громадян, установами, організаціями, підприємствами і їх об'єднаннями, іншими юридичними осо­бами чи інші істотні недоліки в їх діяльності, постановлює ок­рему ухвалу і надсилає її цим чи відповідним службовим осо­бам, органам, установам, організаціям вищого рівня щодо тих, які допустили порушення законності, або трудовим ко­лективам.

Службова особа, державний або громадський орган, орган місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємс­тво, установа, організація, інша юридична особа, трудовий ко­лектив зобов'язані вжити заходів щодо виконання окремої ух­вали і повідомити про це суд у місячний термін.

Якщо при розгляді цивільної справи суд виявить у діях сто­рони або іншої особи ознаки злочину, він повідомляє про це прокурора або порушує кримінальну справу.

Залишення відповідною службовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазна­чених у ній порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно із ст. 185⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня.

Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК.