- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система та джерела цивільного процесу
- •1. Функції цивільного процесу України
- •2. Наука цивільного процесу. Поняття, об’єкт і предмет цивільного процесу
- •3. Місце цивільного процесу в правовій системі України
- •4. Співвідношення цивільного права і процесу
- •5. Джерела цивільного процесу. Аналогія закону та аналогія права
- •6. Межі дії норм цивільного процесуального права
- •7. Сутність цивільного судочинства (процесу) та його завдання. Загальна характеристика видів проваджень та стадій цивільного процесу
- •8. Суть та значення цивільної процесуальної форми
- •Тема 2. Принципи цивільного процесуального права
- •1. Поняття, система і значення принципів цивільного процесуального права
- •2. Класифікація принципів цивільного процесуального права
- •3. Організаційно-функціональні принципи правосуддя
- •4. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
- •1) Зміст принципу змагальності складають рівність прав та обов'язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, у процесі доказування.
- •2) Змагальна форма цивільного процесу.
- •Тема 3. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття, ознаки і види цивільних процесуальних правовідносин
- •2. Виникнення, розвиток, зміна і припинення цивільних процесуальних правовідносин
- •3. Система і структура цивільних процесуальних відносин
- •Глава 4 цпк іменується «Учасники цивільного процесу». Вона поділяється на два параграфи: § 1. Особи, які беруть участь у справі; § 2. Інші учасники процесу.
- •Тема 4. Представництво у цивільному процесі
- •1. Значення та підстави виникнення представництва у цивільному процесі України
- •2. Поняття представництва у цивільному процесі. Суб’єкти (представник і довіритель)
- •3. Види представництва у цивільному процесі
- •4. Межі повноважень представника і порядок їх оформлення
- •Тема 5. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •1. Участь у цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •2. Процесуальні форми та підстави участі прокурора у цивільному процесі
- •3. Мета, підстави і процесуальні форми участі у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування
- •4. Участь у цивільному процесі фізичних та юридичних осіб з метою захисту прав та інтересів інших осіб
- •Тема 6. Цивільна юрисдикція
- •1. Поняття і види підвідомчості
- •2. Поняття «компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду цивільних справ»
- •3. Наслідки порушення правил юрисдикції цивільних справ суду
- •Тема 7. Підсудність цивільних справ суду
- •1. Поняття підсудності цивільних справ
- •2. Види підсудності цивільних справ
- •3. Наслідки порушення правил підсудності
- •4. Недопустимість спорів про підсудність
- •Тема 8. Цивільні процесуальні строки
- •1. Поняття і види процесуальних строків та їх значення
- •2. Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків. Пропущення процесуальних строків та наслідки
- •3. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
- •Тема 9. Судові виклики та повідомлення
- •1. Поняття судових викликів і повідомлень та їх види
- •2. Способи та порядок вручення судових повісток та повідомлень
- •Тема 10. Судові витрати
- •1. Поняття судових витрат та їх види
- •2. Судовий збір, порядок його сплати та звільнення від сплати судового збору.
- •3. Ціна позову, порядок її визначення
- •4. Витрати, пов’язані з розглядом судової справи
- •5. Відстрочка, розстрочка та зменшення розміру судових витрат
- •6. Розподіл судових витрат між сторонами
- •Тема 11. Заходи процесуального примусу
- •1. Поняття заходів процесуального примусу, підстави їх застосування та види
- •2. Порядок застосування окремих заходів процесуального примусу
- •Тема 12. Докази, доказування та доведення у цивільному процесі
- •1. Поняття доказів та засобів доказування, їх співвідношення. Доводи сторін.
- •2. Класифікація доказів
- •3. Загальна характеристика доказів
- •1. За кількістю експертів, які проводять дослідження, виділяють одноособову та комісійну:
- •2. За характером знань, які використовуються у процесі експертного дослідження, визначається однорідна (однопредметна) та комплексна (багатопредметна):
- •4. Процес доказування та процес доведення, їх співвідношення
- •5. Право доказування та обов’язок доведення
- •6. Предмет доведення
- •7. Процес доказування та його елементи
- •8. Процес доведення та його елементи
- •9. Оцінка доказів судом
- •Тема 13. Позовне провадження
- •1. Позов як матеріально-правова вимога у позовному провадженні
- •2. Поняття позовного провадження та його характерні ознаки
- •3. Загальна характеристика суб'єктів позовного провадження
- •4. Умови об’єднання і роз’єднання позовів
- •5. Забезпечення позову
- •Тема 14. Окреме провадження
- •1. Поняття та сутність окремого провадженн1. Поняття та сутність окремого провадження
- •2. Суб'єкти окремого провадження, їх права та обов'язки2. Суб’єкти окремого провадження, їх права та обов’язки
- •3. Особливості процесуального засобу порушення справ окремого провадження3. Особливості процесуального засобу порушення справ окремого провадження
- •4. Особливості розгляду окремих категорій справ окремого провадження4. Особливості розгляду окремих категорій справ окремого провадження
- •5. Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •Тема 15. Наказне провадження
- •1. Поняття наказного провадження та його характерні ознаки
- •2. Процесуальний порядок видачі судового наказу
- •3. Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу
- •4. Судовий наказ, його зміст, законна сила. Скасування судового наказу
- •1. Подання заяви до суду. Ускладнення: усунення недоліків та повернення заяви
- •2. Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу
- •3. Об’єктивні та суб’єктивні умови відкриття провадження у справі
- •4. Процесуальний порядок та наслідки відкриття провадження у справі
- •5. Провадження у справі до судового розгляду (підготовка справи до судового розгляду)
- •6. Судовий розгляд як основна стадія цивільного процесу
- •7. Ускладнення у судовому розгляді справи
- •8. Заочний розгляд справи
- •Тема 17. Фіксування цивільного процесу
- •1. Поняття, форми та значення фіксації цивільного процесу
- •2. Фіксування судового розгляду справи технічними засобами
- •3. Журнал судового засідання та його зміст
- •4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд
- •5. Протоколи про проведення окремих процесуальних дій
- •Тема 18. Постанови суду першої інстанції
- •1. Поняття та види судових постанов
- •2. Суть судового рішення
- •3. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
- •4. Виправлення недоліків судового рішення. Додаткове рішення. Роз’яснення судового рішення
- •5. Законна сила судового рішення (судового наказу та ухвали)
- •6. Негайне виконання судового рішення, зміна порядку виконання, відстрочка та розстрочка виконання судового рішення
- •7. Заочне рішення
- •8. Ухвали суду першої інстанції
- •Тема 19. Апеляційне провадження
- •1. Суть апеляційного провадження
- •2. Право на апеляційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації
- •3. Стадії апеляційного провадження
- •4. Повноваження апеляційного суду
- •Тема 20. Касаційне провадження
- •1. Суть касаційного провадження
- •2. Право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок реалізації права на касаційне оскарження
- •3. Стадії касаційного провадження
- •4. Повноваження суду касаційної інстанції
- •5. Постанови суду касаційної інстанції та їх законна сила
- •Тема 21. Провадження у зв’язку з переглядом судових рішень верховним судом україни
- •1. Поняття, предмет, підстави та суб’єкти перегляду рішень у зв’язку з винятковими обставинами
- •2. Стадії провадження у зв’язку з винятковими обставинами
- •3. Повноваження Верховного Суду України при розгляді справи у зв’язку з винятковими обставинами
- •Тема 22. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •1. Суть провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •2. Процесуальний порядок реалізації права на перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •3. Стадії провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •4. Оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами
- •Тема 23. Звернення судових постанов до виконання. Судовий контроль
- •1. Вирішення судом окремих питань, що виникають у виконавчому провадженні
- •2. Звернення судового рішення до виконання
- •3. Виконавчий лист, видача дубліката виконавчого листа або судового наказу, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
- •4. Мирова угода у виконавчому провадженні, відмова стягувача від примусового виконання, відстрочка і розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання
- •5. Вирішення судом інших питань, пов’язаних з виконанням судових рішень
- •6. Поворот, виконання
- •7. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання постанов суду у цивільних справах
- •Тема 24. Відновлення втраченого судового провадження
- •1. Підстави відновлення втраченого судового провадження. Особи, які мають право на подання заяви
- •2. Підсудність заяви. Вимоги, які пред’являються до заяви про відновлення втраченого провадження
- •3. Відкриття провадження у справі
- •4. Розгляд справи
- •5. Рішення суду у справі про відновлення втраченого судового провадження
8. Заочний розгляд справи
8.1.Поняття та значення заочного провадження
Інститут заочного рішення спрямований, з одного боку, на розширення засад диспозитивності у цивільному процесі (зокрема свободи розсуду сторін), та, з іншого боку, на запобігання можливості зловживання процесуальними правами та встановленням відповідальності за ці зловживання.
Глава 8 ЦПК України вводить інститут заочного рішення, хоча, незважаючи на назву глави - «Заочний розгляд справи», в ній фактично викладено правила заочного провадження. Водночас заочний розгляд є лише однією зі складових заочного провадження, в результаті чого інші його особливості залишаються поза увагою законодавця (наприклад порядок перегляду заочного рішення тощо).
Заочне провадження було відоме дореволюційному цивільному процесу, причому на Лівобережній Україні, де в період ХУП-ХУІІІ ст. діяли джерела права різних держав (польське та німецьке законодавство), заочний розгляд справи був відомий значно раніше, ніж в Росії, де суди почали його застосовувати з часів прийняття Статуту цивільного судочинства 1864 р.
Заочне провадження являє собою порядок розгляду та вирішення цивільної справи, заснований на згоді позивача та відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що не просив про розгляд справи за його відсутності, та якому належить право вимагати скасування заочного рішення у спрощеному порядку.
Поняття «заочного провадження» та «заочного рішення» за своїм змістом не збігаються, оскільки не кожна справа, розпочата в порядку заочного провадження, може закінчитися ухваленням заочного рішення, однак кожне заочне рішення завжди буде ухвалене при розгляді справи в порядку заочного провадження. Це пояснюється тим, що існує можливість звернення цивільної справи, розгляд за якою розпочався в порядку заочного провадження, до звичайного загального порядку розгляду.
Заочне провадження слід розглядати як надання додаткових процесуальних гарантій позивачеві, який таким чином набуває захисту від несумлінного відповідача, що, зловживаючи своїми процесуальними правами, не з'являється до судового засідання та затягує розгляд справи. Крім досягнення процесуальної економії, заочне провадження має на меті дисциплінувати тих відповідачів, які фактично перешкоджають ухваленню рішення у справі.
Порівняно із загальним позовним порядком розгляду справи заочне провадження має суттєві особливості. Відсутність відповідача у судовому засіданні та особливості процедури заочного провадження дозволяють говорити про «процесуальну економію» з огляду на те, що скасування заочного рішення здійснюється значно швидше, ніж апеляційне оскарження звичайного судового рішення. Її ознаки вбачаються й у можливості розгляду справи одним судовим засіданням, що, безумовно, гарантує й дотримання строків розгляду справи без порушення прав сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також зменшує судові витрати.
Однак недоцільно застосовувати до заочного провадження, регламентованого ЦПК України, термін «спрощене», адже положення щодо доказування застосовуються при заочному розгляді справи повного мірою, і в разі недоведення позивачем своїх позовних вимог, суд зобов'язаний відмовити йому в позові.
8.2. Умови заочного розгляду справи
Під умовами проведення заочного розгляду справи слід розуміти обставини, наявність яких є необхідною для вирішення справи судом у порядку заочного провадження. До умов заочного провадження слід віднести такі:
1) належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання;
2) неявка відповідача до суду;
3) відсутність поважних причин неявки;
4) відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності;
5) згода позивача на розгляд справи у заочному провадженні.
Особи, які беруть участь у справі, мають бути належним чином повідомлені про час та місце його проведення, що здійснюється в порядку, передбаченому главою 7 розділу І ЦПК. Відповідач також вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у разі:
1) його відмови одержати судову повістку. При цьому особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду;
2) вручення судової повістки представникові відповідача;
3) неповідомлення відповідачем суду про зміну місця проживання судова повістка вважається доставленою за останньою відомою судові адресою, навіть якщо відповідач за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
При розгляді питання щодо можливості ухвалення заочного рішення слід звернути увагу на те, що така можливість за ЦПК України пов'язується лише з неявкою належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, водночас ухвалення заочного рішення щодо позивача не допускається.
Відповідач може не з'явитися до суду з різних причин. Виходячи з редакції ст.224 ЦПК, суд має перевіряти не лише факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання, але й поважність причин неявки відповідача в судове засідання, якщо вони відповідачем були повідомлені. Зокрема, за ст.77 ЦПК обов'язком сторін є повідомити суд про причини неявки, в інших випадках вважається, що вони не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Так, щодо причин відсутності відповідача у судовому засіданні можна виділити такі випадки:
- коли відповідач повідомив суд про причини неявки та довів їх перед судом;
- коли суд визнав вказані відповідачем причини неповажними;
- коли відповідач не повідомив суд про свою неявку до судового засідання.
Отже, однією з важливих складових при цьому буде критерій, яким керуватиметься суд при визначенні поважності або неповажності причини неявки відповідача.
Неявкою відповідача є фактична відсутність відповідача у залі судового засідання при розгляді справи по суті.
Заочний розгляд виключається у випадках:
1) коли відповідач до початку судового засідання подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності з причин, які судом визнано поважними.
При надходженні такої заяви відповідач вважається присутнім у залі судового засідання, а суд в таких випадках не з'ясовує причину неявки відповідача до суду;
2) при надходженні від відповідача заяви про відкладення провадження у справі за зазначеними ним причинами і запереченні проти ухвалення заочного рішення. Навіть тоді, коли причина неявки відповідача у судове засідання буде визнана судом неповажною, судове рішення ухвалюється за загальними правилами ЦПК України;
3) за неявки обох сторін, що не подавали заяву про розгляд справи за їх відсутності;
4) коли і позивач, і відповідач подали заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Заочний розгляд справи допускається лише тоді, коли в письмовій заяві позивача, крім прохання про розгляд справи за його відсутності, міститься й зазначення на те, що він не заперечує проти заочного розгляду справи;
5) в разі явки представника відповідача з належно оформленими повноваженнями, які дають йому право брати участь у справі без участі в ній відповідача.
Належно оформлені повноваження представника дозволяють відповідачеві особисто не з'являтися до судового засідання, оскільки замість нього представник уповноважений вчиняти всі процесуальні дії, однак така ситуація виключає заочність судового рішення.
Неявка представника відповідача не перешкоджає заочному розгляду справи, якщо в засіданні особисто присутній відповідач, адже на підставі ч.2 ст.169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи;
6) коли відповідач з'явився у судовий розгляд, але за порушення порядку або невиконання розпоряджень головуючого був видалений із зали судового засідання в порядку застосування до нього заходів процесуального примусу згідно зі ст.92 ЦПК України. В таких випадках заочний розгляд справи не допускається, оскільки інтерес до справи відповідач не втратив, а навпаки, за досить активну поведінку, пов'язану саме з реагуванням на процесуальні дії суду та інших осіб, які беруть участь у справі, був позбавлений присутності у судовому засіданні.
ЦПК України встановлює правові наслідки залишення відповідачем зали судового засідання у ч.5 ст.169 ЦПК, що полягають у наданій суду можливості ухвалити заочне рішення, як і вирішити справу на загальних підставах. У такому разі можна говорити про застосування критерію байдужого ставлення відповідача до пред'явленого до нього позову, а тому позиція щодо ухвалення заочного рішення в таких випадках є помилковою.
Мовчання відповідача, який особисто з'явився до судового засідання, однак відмовився дати пояснення по суті пред'явлених вимог, не можна розцінити як його неявку до судового розгляду, адже відповідач ознайомлений з позовною заявою, з вимогами, що до нього ставляться, з доказами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та є присутнім при даванні пояснень позивачем та іншими особами, які беруть участь у справі. Такий відповідач у будь-який момент може змінити свою тактику та розпочати давати свої пояснення суду, до того ж в разі ухвалення судом заочного рішення ще й матиме реальну можливість зловживання своїми процесуальними правами щодо спрощеного порядку перегляду заочного рішення в разі незгоди з ним, навпаки, при ухваленні заочного рішення не на його користь. Така позиція відповідача може пояснюватися запобіганням застосуванню позивачем неналежних або недопустимих доказів, встановленням судом неправдивих фактів, заперечити проти яких відповідач має реальну можливість, не доводячи справу до ухвалення судом незаконного або необґрунтованого рішення.
Обов'язковою умовою заочного розгляду справи є згода на це позивача. Якщо позивач, що з'явився у судове засідання, не погоджується на розгляд справи в порядку заочного провадження за відсутності відповідача, суд відкладає розгляд справи та направляє відповідачеві, що не з'явився, повторне повідомлення про час та місце нового судового розгляду. Пояснюється це тим, що позивачеві можуть бути відомі поважні причини неявки відповідача у судове засідання, що тягнутиме скасування заочного рішення та затягне розгляд справи в цілому. Тому суд повинен роз'яснити позивачеві правові наслідки винесення заочного рішення та його право на винесення звичайного рішення. Для цього, за загальним правилом, присутність позивача в судовому засіданні є обов'язковою. Однак позивач, як і відповідач, вправі просити суд про розгляд справи за його відсутності, тому коли в його заяві буде міститися згода на ухвалення заочного рішення при неявці відповідача, суд не обмежений правом винести заочне рішення.
Згода позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження повинна бути виражена ясно. Позивач повинен враховувати, що заочне рішення надає відповідачеві додаткові гарантії захисту, тому, даючи згоду на ухвалення заочного рішення, позивач повинен бути впевненим у своїй правоті, у правильності своєї позиції та наявності неспростовних доказів, що обґрунтовують його вимоги.
При розгляді справи в порядку заочного провадження судовий розгляд не обмежується участю у судовому засіданні лише одного позивача. До участі у справі можуть бути залучені або вступити до неї треті особи. При цьому неявка до судового засідання третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не перешкоджає розгляду справи. Якщо ж у справі є третя особа, яка заявляє самостійні вимоги до обох сторін або до однієї з них (що за такою заявою є відповідачами), її явка є необхідною для розгляду справи по суті. Зрозуміло, що зазначена третя особа вправі заявити клопотання про розгляд її позовної заяви, а не заяви первісного позивача, в порядку заочного провадження. Як у такому разі слід вчиняти суду? За правилами ЦПК України в разі першої неявки первісного позивача без поважних причин суд повинен відкласти розгляд справи (ст.169 ЦПК України), якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а в разі повторної неявки позивача - залишити заяву без розгляду. Якщо відповідачами за позовом третьої особи є як первісний позивач, так і первісний відповідач і обидва вони не з'явилися до судового засідання без поважних причин та не повідомили про причини неявки, а також від жодного з них до суду не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, суд також не вправі задовольнити клопотання третьої особи про заочний розгляд її позовної заяви, оскільки обидва позови - як позивача, так і третьої особи, пов'язані єдиним предметом спору, і суд, вирішуючи позов третьої особи, повинен одночасно вирішити й позов первісного позивача.
В інтересах позивача в порядку ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, з позовною заявою до суду можуть звернутися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. В силу того, що ці суб'єкти наділені процесуальними правами та обов'язками позивача (крім права укладати мирову угоду), саме від них повинна виходити ініціатива про заочний розгляд справи. Однак ці органи та особи не мають матеріально-правової заінтересованості в результатах справи, і відповідно не є суб'єктом спірних правовідносин, тому без згоди особи, право, свободу та інтерес якої вони захищають, заочний розгляд справи неможливий.
Розгляд цивільної справи може ускладнюватися участю на стороні позивача або відповідача кількох осіб, тобто йдеться про процесуальну співучасть.
Частина 2 ст. 224 ЦПК передбачає, що у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів. Це положення означає, що незалежно від виду співучасті (обов'язкової чи факультативної) ухвалення заочного рішення буде можливим лише при неявці всіх відповідачів, і якщо хоча б один з них з'явився в судове засідання, заочне рішення не виноситься. Не заперечуючи неможливість ухвалення заочного рішення при обов'язковій співучасті (коли відсутність співвідповідача може негативно вплинути на ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення), водночас навряд чи є необхідність встановлення відповідної заборони щодо співучасті факультативної. Адже в ситуації, коли немає необхідності притягувати всіх суб'єктів правовідносин, щоб вирішити питання про права чи обов'язки одного з них, винесення заочного рішення є доцільним.
Крім того, суд повинен попередити позивача про певні обмеження, з якими пов'язується винесення заочного рішення, зокрема про те, що в разі ухвалення заочного рішення позивач у даному судовому засіданні не може змінити предмет або підставу позову, а також змінити розмір позовних вимог. Це права, пов'язані з реалізацією принципу диспозитивності цивільного процесу, тому позивач не взагалі позбавляється їх, а лише обмежується в користуванні ними. Відповідна можливість у позивача є, однак тоді суд повинен відкласти судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Відповідне положення є обґрунтованим з огляду на те, що відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи, захищається проти первісної вимоги позивача за пред'явленим до нього позовом, та відповідно має право на надання додаткового часу для підготовки заперечень проти додаткових (чи змінених) вимог та збору і подання доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову.
8.3. Процесуальний порядок заочного розгляду справи
При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані сторонами, враховує їх доводи, міркування і клопотання та ухвалює рішення, що є заочним. Однак відсутність у судовому засіданні відповідача та неможливість заслухати його пояснення ще зовсім не означає, що позовні вимоги позивача будуть задоволені в повному обсязі, оскільки суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів і в разі недоведеності позову повинен відмовити в позові або задовольнити його лише у доведеній позивачем частині.
Як зазначено в ч.2 ст.225 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими главою 8 ЦПК «Заочний розгляд справи».
При відкритті судового засідання особливості заочного провадження можуть застосовуватися, коли секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.
При перевірці явки осіб, що беруть участь у справі, суд з'ясовує як факт явки, так і наявність відомостей щодо причин неявки, чи є у справі відмітка про направлення повістки відповідачеві, розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення, кому була вручена повістка тощо.
Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.169 ЦПК України).
З такої редакції ч.4 ст.169 ЦПК України випливає, що заочне рішення постановляється лише як альтернатива звичайному судовому рішенню, що ухвалюється після розгляду справи за загальними правилами судочинства. Причому в даному разі це питання буде вирішуватися на розсуд суду, оскільки ухвалення звичайного судового рішення при розгляді цивільної справи без участі відповідача, що не з'явився до судового засідання без поважних причин, але був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не потребує згоди позивача. Однак звичайне рішення буде винесене й у випадку, коли позивач заперечуватиме проти ухвалення заочного рішення. Обов'язковою умовою в усіх випадках є належне повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду.
Головною відмінністю заочного розгляду справи є правові наслідки, що тягне розгляд справи та ухвалення рішення в такому порядку. Зокрема, в разі ухвалення судом заочного рішення встановлено не лише спрощений порядок його перегляду, але й скорочені строки для його скасування. Причому перегляд заочного рішення здійснюється тим самим судом, що його ухвалив.
При ухваленні звичайного судового рішення застосовуються загальні строки його оскарження, як і передбачений ЦПК України загальний процесуальний порядок оскарження судового рішення та розгляду справи апеляційним судом.
Підготовча частина судового засідання при розгляді справи в порядку заочного провадження буде найбільш значущою, оскільки вона повинна завершитися постановлениям ухвали про заочний розгляд справи. Відповідно до ст. 209 ЦПК така ухвала постановлюється в нарадчій кімнаті та повинна відповідати вимогам ст.210 ЦПК України.
Починаючи розгляд справи по суті, суд після доповіді головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, з'ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги. Водночас суд при зазначенні на наслідки винесення ухвали про заочний розгляд справи роз'яснює позивачеві, що його згода на розгляд справи за відсутності відповідача є одночасною відмовою від частини своїх процесуальних прав щодо розпорядження позовними вимогами. Мається на увазі неможливість зміни позивачем предмета або підстави позову та зміни розміру позовних вимог, однак лише у даному судовому засіданні, тобто законодавець не обмежує остаточно позивача в такому праві, а лише, так би мовити, «відкладає» вирішення цього питання та не дозволяє розглянути справу в порядку заочного провадження без повідомлення про відповідні зміни відповідача. Тому в ЦПК України (ч.3 ст.224) чітко зазначено, що у разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача. При цьому право на заочний розгляд справи зберігається, якщо відповідач, отримавши це повідомлення, знову не з'явиться в судове засідання.
У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових запереченнях або поясненнях.
При розгляді справи в порядку заочного провадження може виникнути необхідність звернути справу до загального порядку розгляду, що означає те, що ухвала про розгляд справи в порядку заочного провадження повинна втратити силу. ЦПК не визначає як саме в такому разі має вчинити суд: постановити ще одну ухвалу, що скасовує першу або, не постановляючи будь-яких ухвал, здійснити запис до журналу судового засідання.
Позивач у заочному розгляді справи вправі використовувати усі процесуальні засоби з метою збору доказів, що належать йому згідно зі статтями 27, 31 ЦПК України, тобто заявити клопотання про виклик свідків, залучення до справи третіх осіб, про витребування письмових та речових доказів, призначення експертизи. Про вчинення процесуальних дій, що безпосередньо впливатимуть на подальший розгляд справи, можуть заявляти клопотання й інші особи, які беруть участь у справі.
Суд досліджує докази, подані не лише сторонами, але й іншими особами, які беруть участь у справі. Якщо відповідач не надав заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, суд вправі ухвалити заочне рішення на підставі доказів, наданих позивачем та іншими особами, які беруть участь у справі.
Можливість ухвалення заочного рішення ускладнюється пред'явленням відповідачем зустрічного позову. Розглянемо ситуацію, коли відповідач з'явився у судове засідання, а первісний позивач не з'явився, тоді неявку первісного позивача слід розглядати як неявку відповідача (за зустрічним позовом) та зустрічний позов розглядати в порядку заочного провадження, за яким може бути ухвалене заочне рішення. Однак можливість залишення без розгляду первісного позову з причини неявки первісного позивача виникає за ст.169 ЦПК України лише в разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки, коли за первісним позовом рішення не ухвалюється (наприклад при відмові позивача від позову), а зустрічний позов розглядається по суті з ухваленням судового рішення. Неявка первісного позивача завжди залишає у суду сумніви щодо його намірів про підтримання своїх позовних вимог. Водночас у ст. 123 ЦПК України передбачено спільний розгляд первісного та зустрічного позовів, тому представляється досить спірною можливість ухвалення заочного рішення за зустрічним позовом.
Якщо від первісного позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, де він просив про заочний розгляд, а зустрічний позивач при поданні своєї позовної заяви такого клопотання не заявив, однак обидві сторони у судове засідання не з'явились, суд вправі розглянути по суті первісний позов у порядку заочного провадження, доля ж зустрічного позову уявляється досить спірною.
У разі коли як первісний позивач, так і позивач за зустрічним позовом не з'явилися в судове засідання та від них не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вправі залишити заявлені позови без розгляду лише при повторній неявці обох сторін без поважних причин, тобто у випадку, зазначеному ст.169 ЦПК України.
Заочний розгляд справи завершується ухваленням заочного рішення (Примітка: щодо заочного рішення див. тему «Постанови суду»).
