Електронне сміття - загроза і джерело цінних матеріалів Пелех Олександр, студент групи 1-кд-08

 Людство шаленими темпами продукує електронне сміття. Якщо старі або поламані комп'ютери, мобілки чи інші електроприлади просто викидати на смітник, то вони стають джерелом високотоксичного забруднення.  Якщо ж їх правильно переробити, то, по-перше, не буде шкоди для довкілля, а по-друге, буде отримана цінна сировина.

2008 року у світі було продано 1,2 мільярда мобільних телефонів. До цього ще майже 300 мільйонів комп'ютерів. Час експлуатації цих приладів є доволі коротким, часто їх викидають не тому, що вони  відпрацювали свій ресурс або поламалися, а тому, що на ринку з'являються новіші і кращі моделі. Найбільший у світі  ярмарок комп'ютерних технологій CeBIT, що завершується у Ганновері, є яскравим прикладом. Рекламні стратегії виробників навіюють людям бажання придбати останню технологічну новинку. Утім, що робити зі старою мобілкою, котра ще працює, але за півтора роки просто технічно застаріла?

 «Мобілка складається з багатьох матеріалів. Перше, що впадає в око, коли ми користуємося телефоном,  це акумулятор і пластмасовий корпус. У цей корпус, що найчастіше є сумішшю з кількох пластмас, втиснуто дуже багато електроніки з дуже цінних матеріалів, наприклад, міді, золота, а також і дуже рідкісні метали, наприклад, іридіум чи кобальт».

Deutsche Umwelthilfe  спільно з  телекомунікаційним гігантом  T-Mobile ще вісім років тому започаткувала акцію зі збирання мобілок для правильної  утилізації. У Німеччині старий телефон можна безкоштовно  відправити за певною адресою на переробку.  Утилізація допомагає заощаджувати коштовні ресурси. 

«Справді, завдяки вторинній переробці можна берегти ресурси. Адже запаси деяких з цих матеріалів, наприклад, іридію,  є дуже обмеженими. Гарний приклад - мідь, яка міститься у всіх електроприладах. Аби видобути тонну міді, потрібно переробити тисячу тонн гірської породи.  Згодом ця тонна міді опиняється у 14 тоннах  електронного сміття. Звідти її можна дістати назад.

У Швеції вже теж упродовж багатьох років існує проект з вторинної переробки старих мобільних телефонів і комп'ютерів. У тонні старих мобільних телефонів знаходиться приблизно кілограм срібла і 300 грамів золота, Тож, старі прилади є джерелом сировини.  Завдяки переробці ці матеріали ефективно використовуються багато разів знову і знову».

Утім, йдеться не лише про переробку сировини, а насамперед про турботу про довкілля.

Тоді як розвинуті індустріальні країни переробляють електронне сміття, що є вигідною справою, держави, які розвиваються, не мають ні  технологій, ні інфраструктури, щоб гори відходів, які постійно зростають,  утилізовувати хоча б без значної шкоди для довкілля. Важкі метали, які містяться в акумуляторах, можуть спричиняти рак. Інші забруднюють ґрунтові води, планету і атмосферу.  І ці небезпечні гори сміття ростуть і ростуть,

До 2020 року обсяги електронного сміття в Індії збільшаться у 5 разів, У Південно-Африканській Республіці та Китаї зростуть у два – чотири рази.  Вже сьогодні Китай щороку продукує 2,3 мільйони тонн електронного сміття.  Більший показник мають тільки США.

Тому неминуче встає проблема утилізації застарілого обладнання. А як вона вирішується в Україні?

На відміну від органічних відходів, техногенне сміття неможливо утилізувати, використовуючи природні процеси регенерації. Більше того, з огляду на присутність у багатьох компонентах важких металів й отруйних речовин, спалювати його подібно побутовим відходам теж не можна. Переробка застарілої електроніки вимагає значних зусиль й являє собою чималу проблему. Ігнорувати її неможливо, тому що вона несе серйозну погрозу для екології

Навіть за приблизними оцінками з 1991 р. в Україну було завезено більше 10 млн одиниць персональної й оргтехніки загальною масою понад 400 тис. т і ще порядку 20 млн мобільних телефонів (близько 2400 т). Причому в сучасної електроніки є своя специфіка – вона в набагато більшій степені складається з неліквідних матеріалів. Так, один комп'ютер класу 286 або 386 у комплекті з електроннопроменевим -монитором орієнтовно містить від 10 до 20 кг скла, 3 кг Абс-пластика, приблизно стільки ж чорних металів, по 200 м міді й алюмінію, усього 1 м срібла й не більше 10 мг золота. Тобто в основному мова йде про матеріали, вторинне використання яких неможливо, і тому вартість переробки значно перевищує вартість одержуваних металів

Окрему проблему утилізації представляють кінескопи моніторів – через зміст отруйних речовин їх не можна навіть розібрати – як й ядерні відходи, їх варто тільки ховати в спеціальних могильниках. Розвинені країни задихаються від електронного сміття, оскільки одних тільки неробочих кінескопів і моніторів у них скопилося більше 100 млн. Те ж саме ставиться й до батарей харчування й акумуляторів, що містять такі метали, як свинець, кадмій, цинк і нікель

У нашій державі, на відміну від індустріально розвинених країн, проблема переробки електронного сміття практично пущена на самоплив – утилізація застарілої техніки є турботою винятково її власників, тому найчастіше устаткування закінчує свої дні на смітнику, дуже сильно забруднюючи навколишнє середовище , що, в свою чергу, призводить до скорочення середньої тривалості життя громадян України , яка і так на сьогодні ледве сягає 55 років.

121