Мета виховання

Засоби виховання

Результат виховання

Суб’єкт діяльності (викладач)

Об’єкт і суб’кт (студент)

Зміст процесу виховання

П

Процес виховання – цілеспрямована, організована діяльність з формування і розвитку людини, що характеризуються взаємодією вихователів та вихованців та здійснюється в рамках педагогічної системи закладу.

Компоненти педагогічного (виховного) процесу

роцес виховання та його принципи

• Ціьовий –визначення цілей виховання;

• Змістовний – розробка змісту виховання

• Операційно – діяльнісний – організація виховнї діяльності та взаємодія учасників процесу

• Оцінювально – результативний – перевірка, оцінка й аналіз результатів виховання, судження щодо ефективності процесу;

• Комунікативний – відображає наявність у вихованій системі суб’єкта виховання та означає спілкування. Їх взаємодію у процесі виховання

• гуманістична спрямованість виховання на розвиток особистості;

• спрямованість виховання на опанування культури, цінностей суспільства, норм по­ведінки;

• зв'язок виховання з життям та працею;

• виховання у діяльності;

• виховання з опорою на активність особис­тості;

• виховання у колективі та через колектив;

• поєднання педагогічного керівництва з іні­ціативою і самостійністю вихованців;

• повага до особи, що виховується у поєднан­ні з вимогливістю до нього;

• виховання з опорою на позитивні якості людини;

• врахування вікових та індивідуальних здібностей;

• єдність вимог (школи, сім’ї, суспільства)

врахування вікових та індивідуальних здіб­ностей;

врахування вікових та індивідуальних здіб­ностей;

врахування вікових та індивідуальних здіб­ностей;

♦ єдність вимог (школи, сім'ї, суспільства врахування вікових та індивідуальних здіб­ностей;

♦ єдність вимог (школи, сім'ї, суспільства

Принципи (закони) виховання Групи принципів виховання Група і Цінносно - змістовні Група іі Педагогічні (методичні, технологічні) Група ііі Соціопсихологічні

Сучасне навчання вимагає докорінного переосмислення усієї системи виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності студента, створення умов для самореалізації у різних видах творчої діяльності.

Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Національне виховання в коледжі орієнтується на історичні потреби нації, головна серед яких на сучасному етапі – державотворення. Проте загальна мета виховання – залучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської – залишається основоположною. Бо народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли не втрачаючи своєї національної самозосередженості, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О. Вишневський).

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання і складові частини.

Завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у реальному підході до педагогічної творчості та індивідуального впливу, у переорієнтації студентських і викладацьких колективів на подолання авторитарно-командного стилю у ставленні до студента. Пріоритетним стає гуманістичне виховання – створення умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб’єкта діяльності, особистості, індивідуальності.

Основні завдання виховної діяльності зумовлені пріоритетними напрямками реформування школи, визначеними Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), до яких належать:

• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовності її захищати;

• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших національностей, які мешкають на території Україні;

• виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

• утвердження принципів вселюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших чеснот;

• формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров’я;

• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

• формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та громадянською відповідальністю;

• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов її самореалізації;

• формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя за ринкових відносин.