Головна мета національного виховання Шлях угору і шлях з гори один і той самий.
Геракліт
Психологічна структура виховання
Учитель повинен знати і відчувати, що на
його совісті – доля кожної дитини, що
від його духовної культури та ідейного
багатства залежить розум, здоров'я,
щастя людини , яку виховує школа.
В. Сухомлинський
Головні компоненти духовної культури особистості
Кодекс цінностей сучасного українського виховання
(за О. Вишневським)
Абсолютні, вічні цінності та їх антиподи
Основа доброго виховання в тому, щоб усі
навчилися розуміти, чим відрізняється
людина від тварини, чим відрізняється
добра людина від злої, вчений від
навченого, мудрий від дурня.
Я.А. Коменський
Моральне виховання студентів
З усіх наук, які має знати людина,
найважливішою є наука про те, як жити,
роблячи якомога менше зла і якомога
більше добра.
Л. Толстой
Правова культура особистості
Розум людини складається
із сукупності її ідей.
К. Гельвецій
Політична культура особистості
Розум людини складається із сукупності
її ідей. Без ідей нема розуму.
К. Гельвецій
Розумове виховання
Людина народжена для праці.
Праця є її земним щастям.
К. Ушинська
Трудове виховання студентів
У кожної людини буває три молодості:
молодості тіла, молодість серця і
молодість розуму.
Ф. Фенелон
Фізичне виховання
Естетична оцінка будь-якого життєвого
явища, не кажучи вже про мистецтво,
завжди є водночас і оцінкою естетичною.
Д. Кабалевський
Е
стетичне
виховання студентів
День, проведений дитиною серед лісів
і полів… вартий багатьох тижнів,
проведених за шкільною лавою.
К. Ушинський
Екологічна
культура особистості
Метод виховання – це інструмент
впливу педагога на особистість вихованця,
інструмент дотику до особистості.
А. Макаренко
Класифікація методів виховання
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА КОЛЕДЖУ
1. Формування індивідуальної освітньої траєкторій виховання студента. Це створення можливості такого освітнього середовища, яке підживлювало б життєву вісь студента.
Сфери життєдіяльності:
Пізнавальна сфера
Соціальна сфера
Мистецька сфера
Сфера активності
2. Впровадження особистісно зорієнтованого підходу в системі виховних впливів. (за гуманістичними ідеями К.Роджерса)
Можливість вибору студентами виду діяльності.
Розподіл відповідальності між викладачем та студентом щодо вибору змісту, обсягу навчального навантаження та оцінювання роботи студентів.
«Проживання» реальних життєвих ситуацій «тут і тепер», що викликав особистісну значущість навчання.
Прагнення поглибити розуміння світу і самого себе.
Розвиток здатності навчатися.
Робота груп (творчих, тренінгових тощо) з метою самопізнання, самовдосконалення, само актуалізації.
Учасники взаємодії в системі «викладач-студент» мають бути самими собою (а не такими,ю якими їх хотіли б бачити інші), і відвідувати не свою неповноцінність та потребу в психологічному захисті, а власну самодостатність, що дозволить їм більш адекватно сприймати навколишній світ.
Відсутність маніпулювання в стосунках між викладачем і студентом не залишає місця брехні (фальші, шахрайству), коли розігрують ролі, де учасники намагаються справити певне враження; «Тунельному баченню», коли бачать і чують лише те, що хочуть; контролю, під час якого викладачі намагаються контролювати ситуацію лише через те, що їх теж хтось контролює.