Лінгвістичний структуралізм. Основні напрямки структуралізму

Історія кожної науки має перехідні періоди. У мовознавстві такий період постав у кінці XIX - на поч. XX ст. Попередником структурної лінгвістики був напрямок, відомий під назвою молодограматизму. Цей період характеризується зростанням об'єктів вивчення, багатоаспектністю в підході до фактів, індивідуально психологічним їх тлумаченням, домінуванням історичних спостережень і відсутністю єдиних теоретичних поглядів на мову.

Але поступово зростало усвідомлення слабких сторін цього наукового напрямку. Російські лінгвісти П.Ф.Фортунатов та І.О.Бодуен де Куртене подолали негативне відношення молодограматиків до широких теоретичних узагальнень й обгрунтували деякі положення структурної лінгвістики. П.Ф.Фортунатов створив цілісну концепцію мови, яка викладена в його основній праці "Порівняльне мовознавство" (1902). Він дає визначення основних елементів мови (фонема, морфема, слово, речення, словосполучення). Формується визначення мови в цілому. П.Ф.Фортунатов істотно вплинув на формування лінгвістичних поглядів своїх учнів (А.М.Пєшковський, О.О.Шахматов, Д.М.Ушаков).

У пошуках нових способів загальної теорії мови особливу роль відіграли праці О.О. Потебні (1835 - 1891). Він виходив з визнання об'єктивних законів мови та прагнув пояснити_мовні_явища на основі. , виявлення внутрішніх закономірностей. Виникнення структурної лінгвістики безпосередньо підготували видатні мовознавці ІАБодуен де Куртене (1845 - 1929) та Ф. де Соссюр (1857 - 1913). Головним поняттям у їх лінгвістичній концепції була система та структура мови.

Лінгвістичний структуралізм з самого початку свого існування не був одностайним у розв'язанні ряду теоретичних питань, розгалужувався у зв'язку з цим на окремі школи, окремі творчі групи.

Виникнення основних напрямків у структурній лінгвістиці зумовлене тим, що в різних лінгвістичних гуртках акцентувались різні сторони вчення Ф. де Соссюра й по-різному робилися уточнення до його концепції. На передньому плані в мовознавстві аж до XX ст. було вивчення окремих мовних явищ і воно здавалося несистемним. Завжди, на всіх етапах свого розвитку мовознавство

144

мало переважно системний характер, та лише в XX ст. питання про структуру мовної системи стає центральною серед дослідницьких проблем. Структурний аналіз поглиблюється шляхом розчленування системи - виявляє приховані елементи структурної організації системи.

Структурна лінгвістика - така лінгвістика, яка розглядає мову як структуру і це поняття кладе в основу своїх теорій. Поняття структурної лінгвістики, як писав Л.Єльмсеєв у 1939 р,, стосується більше програми досліджень, а не їх результатів. Опис структури мови - це побудова внутрішніх залежностей у мові. Безумовно, першим з мовознавців, хто у своїх дослідженнях прагнув розглядати мову як чисті відношення між знаками у системі мови, був Ф. де Соссюр.

Термін "структура", як і структурна лінгвістика - це новий етап науки про мову. Серед різноманітних течій мовознавства XX ст. вона посідає найголовнішу позицію.

Структура - це загальнонаукове поняття, яке застосовується в різних галузях знань. Категорія структури включає закономірні зв'язки, наявні в об'єкті. Вона відображає найбільш суттєві ознаки внутрішніх і зовнішніх зв 'язків об' єкта.

Поняття структури тісно пов'язане з поняттям системи. Система - сукупність взаємозв'язків між елементами системи, їх упорядкування. Тобто структура - певна система, яка оперує закономірними зв'язками. Таким чином, система і структура взаємопов'язані, але в методологічному аспекті ці категорії дають змогу вільно оперувати ними кожним окремо.

На сучасному етапі розвитку науки про мову чітко виділяється чотири різновиди лінгвістичного структуралізму, копенгагенська школа (глосематика), дескриптивна (дистрибутивна) школа американського структуралізму, празька (функціональна) школа й лондонська структуральна школа. Ці школи, хоч і мають суттєві відмінності, характеризуються і спільними рисами, а саме:

1. Усі структуральні школи виступають проти молодограматизму.

2. Мовознавці усіх структуральних шкіл визнавали об'єктом лінгвістики структуру різних рівнів мови.

3. Представники всіх напрямів структуралізму вважали, що основним завданням лінгвістики є синхронне вивчення мов.

4. Для всіх шкіл властива формалізація лінгвістичного аналізу.

145

5. Майже всі, за винятком празької школи, розглядають стрз^гктуру як елемент іманентної системи, тобто такої системи, що існує сама в собі і для себе.

6. Довгий час лінгвістичний структуралізм у світовому мовознавстві, а особливо в радянському не сприймався в цілому, а в радянському мовознавстві критика велася диференційовано за напрямками. Найближчим за його основоположниками, науковими принципами визначалися празькі функціоналісти. Всю американську дескриптивну лінгвістику зводили до її операціональної дослідницької методики, а найбільше діставалося ідеологам абстрактної глосематики за їх відрив від конкретного характеру мови. Безумовно, лінгвістичний структуралізм як реакція на попередню асистемність у мові відзначався й формалізмом, і нехтуванням конкретного характеру мови і т, ін. Різні напрямки лінгвістичного структуралізм різняться фактично різним співвідношенням аспектів вивчення мови. Названі види уже в структурній лінгвістиці як специфічному аспекті дослідження мови (в одному з багатьох у сучасному світовому мовознавстві) долаються у процесі осмислення теорії лінгвістики й практичного дослідження мови.

Література

1. Апресян Ю.Д. Идеи и методи современной структурний лингвистнки (Краткий очерк). - М.: Просвещение, 1966. -301 с.

2. Виноградов В.А. Структурная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1990. - С, 496 - 497.

3. Засорина Л.Н. Введение в структурную лингвистику. Для филологических специадьностей университетов. - М.: Вьісшая шк., 1974.

4. Ревзин И.Й. Современная структурная лингвиетика. Проблеми метода. - М: Наука, 1997.

5. Живов В., Тимберник. Расставаясь с структурализмом (Тезисы для дискуссий) // Вопр. Языкознания. - 1997. -№3.-С. 3-14.

6. Основные направлення структурализма. - М.: Наука, 1964.

7. Сахарова Т.А. От философии существования к структурализму. Критические очерки современных течений

146

буржуазной французской философии. - М.: Наука, 1974. -292 с.

8. Структурализм. «За» и «протав»: Сб. ст. Пер с англ., фр., нем., чешек., польск. и болт. / Под ред Е.А.Басина и М.Я.Полякова, -М.: Прогресе, 1975.

9. Филшшов Л.Ф. Структурализм и фрейдизм // Вопр. философии. - 1976. -№ 3. - С. 155 - 163.

Празький функціоналізм - один з основних напрямків структуралізму. Склався напрямок у Празі на основі лінгвістичного гуртка у 1926 р. (що функціонував до початку 50-х років XX ст.) зусиллями В.Матезіуса, Б.Трнки, Б.Гавраненка, Й.Вахека, Я.Мукаржовського, пізніше В.Скалички, Й.М.Коржинека, ППроста, а також російських мовознавців М.С.Трубецького, Р.Якобсона, С.О.Карцевського. Учені видавали свої праці й періодичний журнал. їх ідейним попередником й ідеологом став Ф. де Соссюр, для якого мова була системою знаків. Вплинули на становлення напрямку ГІФ.Фортунатов, Л.В.Щерба, а особливо Б. де Куртене. Уже на першому з'їзді славістів вони проголосили основний принцип про те, що мова - це функціональна система, тобто система засобів вираження з певним призначенням. Утверджуючи системний підхід, вони одразу відкинули як неприйнятне положення про протиставлення синхронії й діахронії, обстоюючи динамізм розвитку мови і в її еволюційному розвитку.

Література

1. Булыгина Т.В. Пражская лингвистическая школа // Лингвистический знциклопедический словарь. - М: Сов. энцикл., 1990. - С. 390 - 391.

2. Основные направлення структурализма. - М.: Наука, 1964.

3. Березин Ф.М. История лингвистических учений: Учеб. пособие для филол. спец, ун-тов и пед. ин-тов. - М,: Высшая шк., 1975. - С. 215 - 232.

147