Когнітивна лінгвістика

Когнітивна лінгвістика - специфічний комплексний напрямок у мовознавстві, у якому поєднуються лінгвістика, психологія, неврологія, наука про штучний інтелект, власне психолінгвістика, фізіологія й математика.

Котивізм як принцип орієнтує дослідника вивчати людину як систему переробки інформації, а поведінку витлумачувати й пояснювати у вигляді внутрішніх станів людини. Розв'язок проблеми одержання, переробки й збереження інформації якнайтісніше пов'язується з використанням мови, У процесі розробки моделі "внутрішньої переробки", вони характерезиють

ментальні події в менталістських термінах.

На відміну від біхевіорнстів та нейропсихологів когнітивісти формулюють гіпотези термінами самих ментальних процесів, намагаючись функціонально ідентифікувати ментальні етапи поза зв'язком з матеріальною реалізацією в мозку - у термінах їх взаємодії між собою, тобто орієнтуючись на пізнання на основі зовнішньої поведінки у вигляді "схем", "фреймів", "скриптів" сприймань. Стаючи, так би мовити, алгеброю, чи, точніше, "комп'ютерною СТИЛІСТИКОЮ", когтгивізм дає змогу оперувати серійно в процесі розвитку завдань про людську думку, породжуючи цілу низку нових проблем. Власне пізнання для когнітивіста постає у вигляді системи зчислень. Когнітивна лінгвістика стає філіалом когнітивної психолога, що використовує арсенал переробки мовної інформації для побудови моделей, що зовні витворюють людську поведінку в процесі розв'язку інтелектуальних завдань. До речі, неврологія як теорія мозку стає аналогом для відтворення людської поведінки у вигляді схем взаємодії елементів нервової системи, але когнітивна психологія у 60-х роках XX ст. продемонструвала можливості нової метамови, зокрема інформаційно-пошукового підходу до людської ментальності: організми використовують внутрішні__ вияви (репрезентації) і здійснюють обчислювальні операції над репрезентаціями

подібно до ЕОМ. Зважаючи на те, що мова більше, ніж інші складові комплексу, стикається з усіма видами людської діяльності, вона стала чи не основним .засобом вияву людської поведінки. Попередай спроби виявити логічні закони біологічних видів, матеріалів на всіх стадіях і стосовно усіх часів завершуються зверненням до людини, що зробили у 1956 - 1972 рр. Дж.Брунер, ДжМілдєр, У.Найссер, Ж.Піаже, А.Ньюелл, Г.Саймон. Учені орієнтують вивчати ментальні вияви у вигляді символів, стратегій

200

процесів і здібностей людини в їх конкретних виявах під кутом зору того, що саме людина завжди перебуває під впливом певної культури.

Було визначено загальні тенденції в оволодінні дітьми рідною мовою шляхом запровадження нових правил у внутрішню граматику людини й осмисленням світу й себе у процесі оперування символами.

Безумовно, когнітивізм огрублює й примітивізує пізнання, підмінюючи знання, значення інформацією, демонструючи засилля технократій, нарешті, нехтує тим, що при цьому забувається про людську волю, нарешті, безпідставно підмінює багатогранну ментальність обмеженими можливостями синтаксики символів.

Отже, когнітивна лінгвістика - лінгвістичний напрямок, для якого мова - загальний когштивний механізм, У центрі уваги постає системний опис і пояснення механізмів засвоєння людиною мови та принципів структурування цих механізмів. При цьому постають питання про взаємодію й структуру мовних структур, можливість відтворення їх одним чи кількома різновидами, з одного боку, про природу й знання, організацію семантичної пам'яті, її ролі в сприйнятті й розумінні мови, по-друге, а також питання про те, чи відтворення й сприймання мови здійснюється за допомогою одних і тих же одиниць системи, одночасно чи послідовно відбуваються процеси в часі, які з процесів беруть участь і як вони побудовані, по-третє. Зрозуміло, у когнітивній лінгвістиці виявляється співвідношення певних репрезентацій ментальних процесів і відповідних процедур чи когнітивних обчислень.

В аспекті інформашйно-пошуковому основне завдання когнітивної лінгвістики - опис і пояснення внутрішньої когнітивної структури та динаміки мовця-слухача. Представник когнітивної лінгвістики визначає принципи діяння системи, способи переробки інформації. Адекватність при цьому оцінюється для засвоєння, можливості переробки за допомогою правдоподібного аналізатора, зокрема й ЕОМ. Як правило, мовна система не складає окремий модуль, бо мовна дальність здебільшого - один з модулів цілісного сприймання, в основі якого когнітивні здібності, які лиш дають можливість їх пізнати. У даному випадку йдеться про можливість побудувати образ, зробити логічний висновок на їх основі, одержати нові знання на основі наявних чи скласти й реалізувати план. Когнітивна методика основується на тому, що когнітивна структура закладена у значеннях мовних виразів. Проблем}- визначення несамосуперечливості суджень у мовному вираженні вона залишає

201

філософії мови. Когнітивістів при цьому задовольняли б звернення до "коггітивного обчислення" та визначення зв'язності смислу тексті'*, що вважається корелятом істинності існування світу.

Основне поняття когнітивної науки - відомості, знання, сприймані у .процесі спостережень за емоціями й діями розуму, що постають як наслідки пам'яті, уяви, результат оперування ними. Серед когніцій розрізняють пізнання наочне, абстрактне, повсякденне, теоретичне, чітке і т. д. Поняття когніції охоплює не лише знання, свідомість, розмисли, логічний висновок, класифікацію, але й конкретні процеси у вигляді моторики, сприйняття, спогадів, уваги, самошзнзвання.

Слід наголосити, що когніції відрізняються від знань, бо знання - то підтверджена думка чи взагалі адекватна й підтверджена репрезентація, а також процедура такої репрезентації. Когніції ж характеризуються зв'язком і внутрішнім обгрунтуванням, а не визначенням істини. Наявність хибних суджень примушує розрізняти повсякденні, імпліцитні когніції, які взаємодіють у процесі пізнання шляхом перекладу першої в другу. До речі, екстеріоризація відбувається за культурно зумовленими канонами розгортання когніцій. Когніції відрізняються й від емоцій своєю структурованістю й орієнтованістю на відображення структури зовнішнього світу у зв'язку з потребами соціальної" діяльності.

Саме тому констатуємо, що когвітивне сприймання світу - не ідифєрентний потік інформації, бо когиція організує в людині смисдоутворення й використання значень у рамках культури, роблячи значення спільним здобутком людей, що є носіями цієї культури. Спосіб репрезентації знань узгоджується з соціокультурним досвідом людини. Когніція спрацьовує таким чином:

- механізми, що співпадають в основному з процедурами розуміння, генерують репрєзентацію проблеми:

- здійснюється 'вибірковий пошук у межах пошуку проблеми, яка задається такою репрезентацією;

- механізм діяння когніцій такий, що забезпечує її змінюваність, здатність самодоповнюватись новими схемами й розширювати систему взаємо протиставлень. Виявляється, кожній людині притаманний свій когнітивний стиль. Положення це єднає когнітивізм з психоаналізом. Визначальним у когнітивному стилі постає не досягнення мети, а те, як вона досягається. З великої кількості, різноманітних модусів думки (вербальних, візуальних, активізуючих) при їх подвійній структурі (когнїтивній та

202

афективній) останні можуть пов'язуватися з конкретними видами афектів та почуттів, утворюючи систематичні й структурні відношення між думкою та почуттям. У зв'язку з цим стилі репрезентації пов'язуються з типами особистості. Когшція як інтерпретація у філології визначається таким чином. Інтерпретація мовлення .-годиною - це вид когніції, безпосереднім об'єктом якої постає наслідок мовної діяльності, а результати й інструменти характеризуються розгалуженою типологією і наскрізь просякнуті. особистісними характеристиками. Мовна когніція - це відібрані в певний час певним чином мовні засоби з усього багатства системи мови. Тут ми зважаємо на обґрунтовувані Б.Уорфом положення про те, що мова формує картину світу й думки, розрізняючи універсальні (не -залежні від конкретної мови) і змінювані, характерні для різних мов когнітивні процеси. Останнє узгоджується з тим, що в інформаційно-пошуковій парадигмі дані зберігаються окремо від алгоритмів їх використання. Прийнятним є положення про те, що змінюваний набір даних відокремлений від самих когнітивних процесів.

- Механіка мовної когніції розкривається таким чином. Сховища конкретних знань прив'язуються до універсального й обмеженого в кожен момент набору когнітивних стратегій. Останні не просто продукують, а контролюють й інтерпретують останні. У процесі сформування світобачення людини зростають знання й набори стратегій, будучи не завжди доступні будь-якому типу особистості. До речі, і до сьогодні не визначено сутність правил граматики: вроджені вони чи зумовлені, розвитком мови дитини. Оптимізуючі стратегії є наслідком діяння як універсального механізму, так і сукупності набутих навичок. Удосконалення відбувається шляхом запропонування гіпотез, індукції, дедукції, використання нових даних серед відомих і т. д. Взаємодія когніцій є наслідком діяння багатьох чинників, але головним визнається конкретний епізод вдалого чи невдалого використання мови, зокрема при розумінні іншою людиною. Мотивом, що зумовлює модифікацію мовної когніції у процесі розуміння мови стає усвідомлення необхідної схеми, незрозумілість слова, незвичність конструкції речення; недостача потрібних слів для вираження необхідних відношень між схемами; відчуття нечіткості сприйняття й відтворення мовлення. При цьому знову ж таки постає питання про початковий імпульс, з чого все починається, з первинного потягу. Не викликає сумніву, що між мовною і немовною когніціями тісний взаємозв'язок. На жаль, не всяка мова

203

інтерпретації може бути придатна для будь-якої людини у будь-який момент. Виявляється, треба усвідомлювати значимість свого стану і подій навколишнього світу, навчитися відповідно діяти. За таких умов зрозумілою стає думка про те, що мовні структури легше сприймаються дорослими й відтворюються дітьми, якщо вони зовнішньо відповідають структурам, що були вироблені в період до сформування мови.

Отже, мовна концепція останнім часом у науці співпадає з ,

інтерпретацією в широкому розумінні, торкаючись усіх дій над мовою у процесі мовлення. У процесі відтворення мовлення інтерпретується внутрішній світ за допомогою мовлення. У «

випадку, коли мовлення постає як об'єкт сприйняття, інтерпретується саме мовлення.

- Логічно припустити, що універсальні стратегії вмонтовані у людський мозок, запрограмовані біологічною структурою й аналогічні з електронними схемами у складі ЕОМ. Оптимізуючі стратегії діють як самонагромаджуючі програмові забезпечення, що з часом самі по собі перебудовуються. У кожному акті мовлення виявляється оптимізація статики й динаміки

Когнітивна лінгвістика, когнітивна парадигма, з одного боку, цілком виправдано як рівноправна має право на повноцінне функціонування серед усіх інших лінгвістичних парадигм (структурної, математичної, функціональної тощо) і разом з тим вона значною мірою постає підсумковим синтезуючим етапом теоретичного мовознавства на сучасному етапі. Слабкою стороною когнітивної лінгвістики і всієї когнітивної науки є те, що увага дослідника зосереджена на розумовому .процесі й фактично нехтується почуттєве й воля. Зважмо й на те, що й мислення асоціюється з понятійним мисленням й не аналізується в еволюції становлення співвідношення мови й мислення наочно-дійова та конкретно-образна його форми. Це зрозуміле, бо комп'ютери ^

орієнтовані на раціональні універсальні логічні структури.

Література *

1. Джонсон-Лзрд Ф. Процедурная семантика и психологах значення // Новое в зарубежной лінгвистике: Когнитивные аспекти языка: Пер. с англ. И.М. Кобозевой / Отв. ред В.В.Петров и В.И.Герасимов. - М.: Прогресе, 1988. -Вьпт. 13,

2. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические тєории (Когнитивная лингвистика) // Язык и наука конца 20 века /

204

Под ред. Ю.С. Степанова. - М, 1 995. - С. 304 - 307.

3. Демьянков В.З. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язнк и структурьі представлення знаний: Сб. научно-аналитических обзоров. - М.: ИНИОН РАН, І992.

4. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопр. языкознания. - І994. - № 4. - С. 17 - 33.

5. Жаботинская С.А. Когнитивные и номинативные аспекти класса числительных (на. материале современного английского языка) // Язьк и структури представлення знаний: Сб. научно-аналитических обзоров. - М.: ИНИОН РАН, 1992.

6. Кацнельсон С.Д. Речемыслительные процесем // Вопр. язьпсознания. - 1984. - № 4.

7. Когнитивньїе стратегии язмковой коммуникации. Доклады международной конференции / Ред. С.С.Дикарева, В.М.Ронгинский, Л.Е.Бессонова. - Симферополь: Изд-во Таврического зкологического ин-та, 1998. - 200 с.

8. Кубрякова Е.С. Начальний этапы становлення когнитивизма: Лингвистика - психология - когнитивная наука // Вопр. язьїкознания. - 1994. - № 4. - С. 27 - 47.

9. Лангаккер Р.У. Когнитивная грамматика: Пер. с англ. С.Н. Петровой. -- М., 1992. - 56 с.

Ю.Разина Р.И. Когаитивнне отношения в таксономим. Категоризация мира в языке и тексте /7 Вопр. язьпсознания. - 1994.-№ 4.-С. 60-78.

205