Ареальна лінгвістика лінгвогеографії. Діалектографія

Ареальна лінгвістика (від лат. агеа "площина") - різновид мовознавства, що використовує методику лінгвістичної географії для вивчення поширення мовних явищ у просторі та міжмовних взаємодій. Як правило, мовні явища охоплюються в цілому, виявляються межі поширення мовних явищ на основі протиставлень, а за допомогою ліній-ізоглос визначаються ареали мовних явищ, взаємодій мов, мовних союзів.

Уперше термінологічно просторова, чи ареальна лінгвістика була визначена М. Дж. Бартолі та Дж. Відоссі у 1943 р., хоч принципи були обгрунтовані тим же Бартолі ще у 1925 р. під кутом зору лінгвогеографії та діалектології.

Основне поняття галузі - мовний чи діалектний ареал, яким визначаються межі поширення окремих мовних явищ та -їх сукупностей. До речі, цим терміном користуються яри визначенні сімей мов. Відповідно розрізняють синхронний та діахроннний аспекти опису: перший для виявлення міждіалектних контактів та ареальних відповідників на одному зрізі, другий - різних, зокрема виявлення ареалів членування прамови. Ареали визначаються за допомогою ізоглос: на фонологічному рівні - ізофон, на лексичному

217

- ізосема і т. д. Серед ізоглос розрізняють характерні для споріднених мов - зв'язні і такі, що виникли паралельно чи в процесі тривалих контактів - конвергентні.

В ареалогії постає потреба розрізняти архаїзми й інновації, відповідно центр і периферію, зони вібрації, чи дифузії, маргінальну та перехідні зони і такі ж ареали - інноваційний, маргінальний, перехідний. Інновації виділяються на основі методики ареальних норм представників неолінгвістики. Досліджувані явища в ареальному аспекті відтворюють мовний чи діалектний ландшафт. Ця методика пізніше оформилась у складання лінгвістичних та діалектологічних атласів. Спершу це робилося стосовно окремих, національних мов, а потім у вигляді ареальної типології груп мов.

Завдання ареальної лінгвістики, членування прамови на історично засвідчені мови й діалекти, характеристика мовних контактів, створення принципів ареальної типології і мовних контактів, виявлення топонімічних ареалів та ролі в них субстрату; проблематика мовної атракції у суміжних мовах, етнолінгвістичної та соціолінгвістичної типології, а також використання ареалогії в етнографії й антропології і, навпаки, відомостей цих наук для ареальної лінгвістики. Ареальна лінгвістика основується на принципах лінгвістичної безперервності А.Пікте кінця XIX ст. та хвильової теорії утворення й поширення споріднених мовних явищ і споріднених мов Г.Шухардта та І.Шмідта. Це реалізувалось у процесі складання національних атласів: Г. Зенкером у 1881 році німецької, Ж.Жільєроном та Е.Едмоном у 1902 - 1910 роках -французької та ін.

Лінгвогеографія розвивається неолінгвістами Бартолі, Б.А.Террачіні, Дж.Бонфанте, Дж.Девото, В.Пізані, рядом інших учених, зокрема В.Порцігом, Е.Котею, АДоза, ГіДівичем. Значний внесок в ареалогію зробив А.Мейє, який створює індоєвропейську діалектологію. На сьогодні галузь збагачується російськими мовознавцями ЕАМакаєвим на матеріалі індоєвропейських мов, Т.АБузуком, Р.О.Аванесовим - слов'янських, В.М.Жирмунським -германських, М.А.Бородіною - романських і т. д., українськими '«,

ученими Ф.ПЖилком, Й.О.Дзендзелівським, П.Ю.Гриценком та ін.

Література

1. Вопросн лингвистической географии / Под ред, Р.И.Аванесова. - М.: Изд-во АН СССР, 1962. - 254 с.

2. Звегинцев В.А. История язьпсознания XIX и XX векш в очерках и извлечениях: В 2 кн. - Ч. 2. - М., 1960. - С. 266.

218

3. В.И.Кодухов. Общее языкознание: Пособ. для студентов филол. спец-тей ун-тов и пед. ин-тов. - М: Висшая школа, 1974.-С. 51.

4. Лизанець П. Українсько-угорські міжмовні контакти (На матеріалі українських говорів Закарпаття): Конспект лекцій. - Ужгород, 1970.

5. Кондрашов Н.А. Иетория лингвистических учений. Наглядное пособие дня студентов педагогических институтов по специальности № 2101 "Руе. яз. и л-ра". - М: Просвещение, 1979. - С. 108.

6. Нерознак В.Г. Ареальная ливгвистика // Лингвистический знциклопедический словарь. - М.: Сов. знцикл., 1990. -С. 43,44, 268-269.

7. Иванов В.В. Лингвистическая география // Лингвистический знциклопедический словарь. - М.: Сов. знцикл., 1990. - С. 268 - 269.

8. Свитич-Иллич В.М. Лексический комментарий к карпатской миграции славян (Географический ландшафт). -Известия АН СССР. Огделение лнтературьі и язьїка. - 1960. -Вьш. 3. -222 с.

219

ПЕРЕЛІК РЕФЕРАТІВ З ІСТОРІЇ' ЛІНГВІСТИЧНИХ ВЧЕНЬ

1. Мовознавча проблематика в Біблії та Євангелії.

2. Особливості китайського мовознавства.

3. Філософський період в історії давньогрецького мовознавства.

4. Граматичний період в історії арабського мовознавства.

5. Особливості арабського мовознавства.

6. Мовознавство середньовічної Європи. '

7. Умови виформування компаративістики.

8. Становлення русистики.

9. Особливості формування україністики.

10. Методологічні й лінгвістичні принципи молодограматизму.

11. Компаративістика XX ст. в Росії.

12. Компаративістика в Україні.

13. Методологічні й лінгвістичні принципи празького структуралізму.

14. Лінгвістична концепція Н. Хамського,

15. Російська психолінгвістика.

16. Когнітивна лінгвістика.

17. Українська лінгвогеографія.

220