4. Особливості розбудови загальної, професійної й вищої школи у 20-ті роки

ДОБА УСРР (Української соціалістичної радянської республіки) (1919-1921 рр.)

У цей період керівництво системою освіти прийняв на себе Народний Комісаріат освіти, який здійснив насіупні кроки в реформуванні освітньої галузі: запровадження єдиної трудової політехнічної школи і пропаганда трудового характеру навчання і виховання; формування соціально-педагогічного напрямку досліджень науковців та вчительства (за підтримки Г.Гринька, Я.Ряппо); введення двоступеневоі системи освіти (з 8 до 13 років та з 14 до 17); перетворення першого ступеня в дитячий будинок, а другого - в політехнічну школу із залученням до певного виду професійноїдіяльності.

Таким чином, Народний Комісаріат Освіти запропонував свій пшях розбудови шкільництва для найширших мас населення України. При цьому кожна з національних меншин, що населяли Україну, також могла заснувати свої навчальні заклади з викладанням рідною мовою. Початок 20-х років став періодом створення німецьких, польських, чеських, єврейських шкіл в Україні.

ДобаНЕПу(1921 - 1926рр.)

У цей період розвиток освіти в Україні характеризувався проявом двох протилежних тенденцій: залучення до української системи освіти загальних радянських педагогічних ідей, що було продиктовано створенням СРСР; формування в освіті Української РСР специфічних рис в організаційному та змістовому аспектах. Основою цієї відмінності став розвиток соціально-педагогічних наук на основі рефлексології, у векторі рефлексологічної моделі Західної Європи.

Видатні науковці-педагоги 20-х років - О. Залужний, В. Протопопов, І. Соколянський, Я. Чепіга, Я. Мамонтов – сформували основи розвитку цієї науки. Видавався науковий журшл "Український вгсниі експериментальиої педагогіки та рефлексології. Як наука, педологія включала в себе цілий ряд дисциплін: ан^ропологію, анатомію, фізіологію, історію, егнологію, етнографію. Педагогіка також стала одним із струкіурних підюзділів рефлексології і повинна була виконувати функцію реалізації теоретичних засад, що розроблялись педологією.

Отже, перші десятилітгя ХХст. в українській освіті можна визначити як перюд культурно-освітньої нестабільності.

Формування незалежності України вивільнило значний науково-педагогічний потенціал української інтелігенції, спричинило до розгортання широкої мережі українських навчальних та наукових закладів різного рівня, а також громадських культурно-освітніх організацій. Основними принципами, на яких будувалася українська освіта у 1905-1926 рр., можна вважати рідномовність, доступність, рівноправність в отриманні знань. Створення СРСР та формування єдиної радянської системи освіти уніфікувало українську школу і нівелювало специфіку, якою вона відрізнялась у 20-і роки XX ст.

5. Нацюнальний виховний ідеал г. Ващенка

Григорій Ващенко народився в с.Богданівка на Полтавщині в козацькій родині. У 1898 р. закінчив Полтавську духовну семінарію, у 1903р. - Московську Духовну Академію. Проте священиком не став, а після 1917р. року активно включився в розбудову українського шкільництва. Працював викладачем Полтавського вчительського інституту, згодом - керівником кафедри педагогіки. У 1933 р. його було звільнено з інституту за "пропаганду буржуазного націоналізму". Після війни емігрував до Мюнхена, де працював професором педагогіки Українського Вільного Університету, ректором Богословської Академії.

Г.Ващенко присвятив своє житгя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу. Його повний курс педагогіки складався з кількох підручників: "Загальні методи навчання", виданий у Полтаві і заборонений до використання у 1933 p., "Система освіти у самостійиш Украті", "Система наечанш", "Вшоіиий ідесш", "Вихоена роль мистецтва", "Засоби естетичиого виховання», «Тіло виховання як засіб виховання волі і характеру».

Г. Ващенко був переконаний, що українська національна система освіти може існувати тільки на підґрунті ідеалістичного світосприйнятгя та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє переконання людини. Однак його християнський ідеал в сучасному розумінні досить абсолютизований, так само, як дещо переоціненим є розуміння ролі нації в історичному та політичному аспектах. У теоретичному обґрунтуванні педагогічної системи української держави Г.Ващенко виступив як педагог - ідеаліст. переконаний; що нового громадянина української держави можна створити навчально-виховними засобами, і тільки. Суттю його педагогічних і філософських поглядів став релігійний консерватизм, спроба обмеження розвитку нової української генерації християнською ідеологією

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ I. ОГІЄНКА

Meта освіти й виховання:

формування національної свідомісті, духовності, національного характеру,

естетичних цінностей, утвердження здорового способу житгя дітей

Зміст освіти:

національний компонент освіти (знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу)

Принципи навчання:

виховуючий характер навчання; наочність, науковість,

систематичність, міцність знань; індивідуальний підхід;

активність і творчість учнів

Методи навчання:

бесіда, розповідь, пояснення, вправи, робота з книгою, використання наочності, дискусія, проблемний виклад знань, навіювання

Зміст виховання:

прищеплення любові до свого народу.

народної творчості, рідної мови і церкви

Засоби виховання:

рідна мова, батьківський та материнський приклад, рідномовне оточення, етнічне середовище, усна народна творчість, читання Біблії, народний календар, рідна історія, література, традиції, обряди, свята, ігри, мистецтво, побут, одяг

Творчі завдання і реферати

1. Ідея рідномовного виховання І.Огієнка.

2. Гуманістичні засади виховання дітей С.Русової.

3. Становлення національної школи в Україні (період УНР).

4. Ідея поєднання навчання з працею у школах УРСР (20-ті роки).

5. Характеристика виховного ідеалу Г.Ващенка.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Обґрунтуйте спільність у плануванні змісту середньої освіти УНР і у сьогоденні.

2. Зміст освіти молодших школярів (за С.Русовою).

3. Виділіть методи виховання дітей (за І.Огієнком).

4. Спільне у вихованому ідеалі Г.Ващенка і сучасним його трактуванням.

Тест

1. Центральним органом управління освітою в уряді УНР був:

а) Генеральний Секретаріат; б) Центральна Рада; в) Генеральна Директорія.

2. Міністерство освіти в уряді Директорії очолював:

а) I. Стешенко; б) I. Огієнко; в) С. Русова.

3. Навчальний заклад для підвищення кваліфікації вчителів, створений І.Стешенком, називався:

а) Педагогічна гімназія; б) Педагогічний Університет; в) виша педагогічнаАкадемія.

4. Педагогічний ідеал Г.Ващенка можна охарактеризувати як:

а) професійно-інтелектуальшй; б) національно-релігійшй; в) соціально-культурний.

5. Педагогічні праці С.Русової в основному написані для організації:

а) вищої освіти; б) дошкільної та позашкільної освіти; в) педагогічної освіти.

TEMA XVII. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА A. МАКАРЕНКА

1. Життя й педагогічна діяльність А. Макаренка.

2. Теорія і практика колективу А. Макаренка.

3. Ідея поєднання навчання з продуктивної працею А. Макаренка ('Педагогічна поема", "Прапори на баштах").

4. Проблема сімейного виховання "Книга для батьків", "Лекції про виховання дітей".

5. Шляхи формування вчителя-вихователя та його педагогічної майстерності.

6. Рольовий прищип педагогічної системи А. Макаренка

Література:

1. Макаренко B.C. Мій брат Антон Семенович // Рад.школа, 1991. - № 6.

2. Нежинский Н.П. А.С.Макаренко и педагогика школьі. - К.,1976.

3. Павлова М.П. Педагогическая сисгема А.С.Макаренка. - М.,1963

4. Сухорський С. Ставлення сучасників Антона Макаренка до його соціально-педагогічного експерименту // Рідна школа,1994. -№5.

5. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дубасенюк/. - Житомир, 2003.

6. Любар О.О. та ін. Історія української педагогіки /за ред. М. Г. Стельмаховича. - К.: ІЗМН, 2000.

7. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни

“Педагогіка індивідуальної дії", метод "вибуху", “педагогіка паралельної дії", “педагогічний брак", гомогенна група, різновіковий загін, асоціація, суспільно-кориснапраця.