4. Суть стресу, управління стресом

Незалежно від вашого службового становища і виконуваної роботи, цілком імовірно, що ви програєте змагання в бігу з часом. Зростання вимог змушує багатьох людей збільшувати тривалість дня, у зв'язку з чим вони зазнають усе більш високого напруження. Фактично населення Європи, США і Японії зіштовхнулося сьогодні з кризою часу і стресом; цілком імовірно, що в найближчі роки ці навантаження становитимуть найбільшу загрозу благополуччю як службовців, так і наймачів, а також продуктивності в цілому.

За останні двадцять років кількість робочих годин збільшилася. У Сполучених Штатах цей приріст еквівалентний одному місяцю за рік. Щороку на один повний день збільшується час, який втрачається на поїздки до місця роботи і назад, тоді як вихідні скоротилися на три з половиною дні. Останні дослідження показують, що більшість конторських службовців Європи і Північної Америки в наш час, за прикладом японців, підходять до дванадцятигодинного робочого дня і віддають роботі свої вечори.

Провівши в Сіетлі опитування більш тисячі американських менеджерів середньої ланки, консультанти з пріоритетних питань управління дійшли висновку, що більше половини з них, як правило, працюють від 50 до 60 годин на тиждень, а 6% – ще більше.

У результаті було підраховано, що середньостатистична людина тридцятирічного віку може назвати своїми власними тільки 30 хвилин у день. І все-таки, незважаючи на значний час, що віддається роботі, у чотирьох з десяти менеджерів середньої ланки обсяг роботи перевищував кількість часу, небхідного для її виконання. Це пояснює, чому, відповідно до звіту консультантів з пріоритетів управління, 85% опитуваних стурбовані тим, що занадто мало часу приділяють своїм родинам.

Деякі менеджери одержують задоволення від необхідності віддавати роботі більше часу, особливо якщо вони мають право приймати рішення і регулювати свій розклад. Однак багато хто вважає таке навантаження занадто важким. Такий режим роботи нагадує марафонський забіг, у якому лише деяким учасникам удається перетнути фінішну смугу, тоді як більшість падає від утоми на узбіччі. Кількість службовців, що згорають за спиною передових бігунів, певною мірою залежить від корпоративної політики, якщо старший управлінський персонал оцінює продуктивність працівника погляду якості, а не просто за кількістю робочих годин, то навантаження, як правило, більш керовані.

Виснажливий робочий час і високий рівень стресу являють собою не короткочасні труднощі, а постійно супроводжують життя працюючої людини.

Стрес (англ. stres - напруга) — стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх факторів (стресорів). Стрес виявляється у формі напруження або специфічних пристосувальних реакцій.

Стрес – це комплекс фізичних, хімічних і психологічних реакцій на стимули чи стресори оточуючого середовища.

Стресори оточуючого середовища:

1) робота, зміни на робочих;

2) структура і клімати колективу;

3) позаорганізаційні фактори (сім’я, економічні обставини, життя);

4) роль на роботі( рольові конфлікти, стресором є проблеми кар’єри);

5) особисті стреси:

Наслідки можуть бути:

• суб’єктивні (втомлюваність);

• поведінкові (небезпека інциденту);

• фізіологічні (зростаючий тиск);

• організаційні(прогули, незадоволення роботою).

Дослідження показують, що деякі завдання, що потребують чимало часу, виконуються, скоріше за звичкою, ніж через їх значимість для продуктивності, ефективності або прибутковості. Часом певна робота стає настільки рутинною, що ніхто не замислюється, навіщо її робити і чи не існує більш ефективних шляхів досягнення тих самих результатів.

Добре відомий закон 80/20, уперше сформульований італійським економістом Вільфредо Парето, однаково підходить як до організації часу, так і до більшості інших аспектів ділового життя. Парето стверджував, що близько 80% часу менеджера витрачається на завдання, що забезпечують 20% його результатів, тоді як діяльність, що дає 80% досягнень, займає тільки 20% часу.

Найбільша перешкода для ефективної організації праці більшості мене­джерів і професіоналів – нездатність або небажання делегувати повноваження. Дослідження показують, що в деяких компаніях 97% робочого дня менеджерів іде не на управління, а на виконання. Одне з досліджень виявило, що половину всього часу менеджера займає робота, яку набагато ефективніше виконали б секретарі, а інші завдання, що займають 40% часу, варто було б передати колегам чи підлеглим. У результаті тільки 3% часу присвячується діяльності, виконання якої і є прямим обов'язком професіоналів-менеджерів. Делегування дозволить вам витрачати більше часу на те, що ви робите добре, і менше на те, що ви робите менш ефективно.

Усі процвітаючі менеджери розуміють, що результативне делегування необхідне для ефективної організації часу.

Чому ж тоді багато хто так неохоче передоручає виконання навіть найбільш рутинних справ? Відповідь, звичайно, можна знайти в трьох психологічних бар'єрах: