76. Становлення неокласичної традиції в економічній науці. Кембріджська школа.

Кембриджская школа в Англии

К концу XIX в. в Англии формируется Кембриджская школа, основателем которой явился Альфред Маршалл (1842-1924), во­шедший в историю экономической мысли в первую очередь как ав­тор синтетической теории цены.

Под стоимостью Маршалл понимал цену равновесия — среднюю цену, формирующуюся на рынке. Он соединил существовавшие до него теории ценности в единую теорию цены, на основе которой объяснил процесс ценообразования.

Маршалл исходил из того, что в создании стоимости участвуют два фактора: издержки производства и полезность. Цена образуется в результате соотношения действия этих факторов. Полезность определяет цену предложения. В результате спроса и предложения получается цена равновесия.

А. Маршалл — создатель теории оптимальных цен, объясняю­щих образование монопольных цен.

В 90-х гг.XIX столетия в Англии сформировалась кембриджская школа политической экономии, основателем и главой которой был английский экономист Альфред Маршалл (1842-1924).Эта школа положила начало новому направления в экономической теории, так называемому неоклассическому. В своей книге "Принципы экономики" Маршалл попытался разработать универсальную экономическую концепцию путем соединения нескольких экономических теорий, в частности, трудовой теории стоимости и теории "предельной полезности" Применив функциональный метод исследования он преодолел противоречия последней, а также теории факторов производства и сконцентрировал внимание на разработке теории цены.

Маршалл одним из первых экономистов предложил заменить понятие "политическая экономия" понятием "экономикс", дал свое определение ее предмета. Экономикс – это наука, которая изучает человечество в его повседневной жизни; она рассматривает ту часть индивидуальных или общественных действий, которая связана с получением и потреблением материальных элементов благосостояния.

Для решения поставленной задачи Маршалл использовал своеобразный метод исследования. Он, в частности, отрицал необходимость раскрытия каузальных зависимостей одних явлений от других и сосредоточил внимание на функциональном анализе. Его метод исследования – метод частичного равновесия: в каждой данной ситуации он признает постоянными все элементы, кроме одного и исследует последствия его изменения. Наконец, он попытался сделать политическую экономию математической наукой, но при этом предупреждал, что хорошее математическое изложение экономических явлений может оказаться хорошей математикой, но плохой экономикой.

Центральное место в экономическом учении Маршалла занимает теория цены. Сущность его теории цены заключается в объединении двух групп факторов, влияющих на рыночную цену. С одной стороны, имеется цена спроса, которая формируется под влиянием спроса на товар, определяемого полезностью продукта. Эта группа факторов имеет рыночное происхождение. С другой стороны, есть цена предложения, зависящая от издержек производства, т.е. связана с процессом производства. А средняя цена, по его мнению, есть результат ценообразования, происходящего на рынке.

Из сказанного выше следует, что Маршалл трактовал цены в виде количественных, отношений, в которых товары и деньги обмениваются друг на друга. За этими отношениями не просматривается их внутреннее содержание, т.е. стоимость продукта. Отсюда следует вывод, что Маршалл сконструировал теорию цены без стоимости.

Анализируя факторы, влияющие на величину спроса на товар на рынке Маршалл вывел закон спроса, который рассматривался в курсе политической экономии. Он также одним из первых связал с ценой товара эластичность спроса на него.

Цену предложения, согласно утверждению Маршалла, определяют факторы производства – земля, труд, капитал и организаторские способности. Ее динамика зависит от издержек производства. Однако в отличие от классической политической экономии издержки у него определялся не реальными затратами, а субъективными переживаниями агентов производства. Маршалл сводил издержки производства к комплексу отрицательных эмоций, связанных с расходованием рабочей силы и воздержанием капиталистов. Денежные издержки производства, выступающие в форме цены предложения товара, должны обеспечить компенсацию всех отрицательных ощущений и, следовательно, включать в себя заработную плату и предпринимательский доход.

Итак, в своей теории цены Маршалл динамику спроса объяснял предельной полезностью товара, а динамику предложения – возрастающими издержками производства. Обе эти функции он изображал как связанные между собой две кривые. Цена "равновесия" устанавливается в точке пересечения кривой спроса и кривой предложения при равенстве спроса и предложения. При установлении цены, замечает Маршалл, спрос и предложение имеют равное значение.

Экономическая теория А.Маршалла оказала значительное влияние на развитие мировой экономической науки, заняла в ней прочное место. Она и в современных условиях продолжает играть роль теоретической базы неолиберализма и неоконсерватизма. "Мир Маршалла, - замечает американский экономист Дж.К.Гэлбрейт, - и сегодня продолжает служить целям ортодоксии".

У центрі уваги економістів кембриджської школи був механізм ринкового формування цін. А. Маршалл визнавав лише функціональний аналіз, тому всі три параметри ринку (ціну, попит, пропозицію) він розглядав разом, у їх взаємодії. Свій висновок А. Маршалл сформулював так: ні попит, ні пропозиція не мають вирішального значення з погляду визначення ціни; попит і пропозиція — рівноправні елементи механізму ринкового ціноутворення. З одного боку, ринковий механізм, що діє в умовах необмеженої конкуренції, встановлює залежність попиту та пропозиції від ціни. Якщо, наприклад, на певному товарному ринку ціна зростає, то попит знижується, а пропозиція збільшується. З іншого боку, ринкова система діє в протилежному напрямі, визначаючи рух ціни співвідношенням попиту та пропозиції. Кембриджська школа широко використовувала поняття ринкової рівноваги — такого стану ринку, коли попит на певний товар дорівнює його пропозиції, тобто існує стала ринкова ціна — ціна рівноваги.

Активно використовуючи частково-рівноважний аналіз і графічний метод дослідження, А. Маршалл уперше поєднав в одній системі координат графіки попиту та пропозиції, що дістали назву "хрест" Маршалла (рис. 1). Крива Б — графік попиту (сіетапсі), відображення закону спадання граничної корисності товару для споживачів; крива 5 — графік пропозиції (supply), відображення закону зростання граничних витрат для виробників. Рівноважна ціна р і кількість q задовольняють як споживачів (покупців), так і виробників (продавців). За вищою ціною виробники могли б продати більшу кількість товару, але споживачі не куплять цієї кількості, і виробникам доведеться зменшити ціну. Нижча ціна (р2) спонукає споживачів до збільшення покупок, але виробники не відповідають адекватним зростанням кількості вироблюваної продукції, вони збільшать ціну від р2 у напрямі р. Ринкова вартість (цінність) визначається рівновагою попиту та пропозиції, граничної корисності продукту та граничних витрат виробництва.

Згідно з позицією А. Маршалла ідеальною є така картина ринкової взаємодії, коли попит і пропозиція однаково впливають на зміну ціни. Проте характер цієї взаємодії змінюється залежно від тривалості відрізку часу, що розглядається. У межах короткотермінового інтервалу пріоритет отримує попит, тому що пропозиція більш інерційна, потребує впровадження нових виробничих потужностей або нових умов виробництва. Величина пропозиції, таким чином, має постійний характер, а попит перетворюється на вирішальний ціноутворюючий фактор. У межах довготермінового інтервалу роль головної ціноутворюючої сили виконують пропозиція та пов'язані з нею витрати виробництва. Чим довший період, тим сильніший їх вплив порівняно з дією фактора попиту. Причину такого становища в довготривалій перспективі А. Маршалл вбачав у тому, що саме виробництво визначає рух потреб, які потім набирають вигляду граничних корисностей і попиту. Концепція формування ринкових цін була логічною та збалансованою, тому вона суттєво вплинула на подальший розвиток економічної теорії. Ідея про вирішальну роль попиту в короткотерміновому регулюванні цін стала одним з принципів кейнсіанської системи макрорегулювання. Інший висновок — про переважне значення пропозиції в довготерміновій динаміці цін — розвинули теоретики сучасного консерватизму.

А. Маршалл, у цілому позитивно сприймаючи методологічну систему маржиналізму, обґрунтовано критикував позицію австрійців і відмовився від примату суб'єктивних оцінок граничної корисності під час аналізу цін, трактуючи їх як один із факторів, що впливає на попит. Він відхилив точку зору англійських економістів (наприклад, Дж. Мак-Куллоха), які бачили остаточну основу ціни у витратах виробництва.

Прагнучи поєднати теорію граничної корисності з теорією витрат виробництва, А. Маршалл провів реформу всередині маржиналізму — граничні характеристики почали застосовуватися не тільки для попиту та споживання, а й для пропозиції та виробництва. Було впроваджено поняття граничних витрат — витрат на виробництво останньої одиниці певного товару, які ототожнювалися з мінімальною ціною (ціною пропозиції). У граничних витратах теоретики кембриджської школи бачили суму доходів, які розподіляються між власниками окремих факторів виробництва, а саме: заробітної плати, відсотка на грошовий капітал і підприємницького доходу. При цьому останній поділявся на дві частини: перша розглядалась як компенсація витрат праці підприємця з управління, а друга — як плата за ризик, пов'язаний з невизначеністю ринку.

Попит на певний товар лідер кембриджської школи поставив у залежність від трьох факторів — граничної корисності, ринкової ціни та грошового доходу, який використовується на споживання; вирішальне значення він надавав першому з них. А. Маршалл досліджував проблеми попиту на окремі товард й розробив концепцію еластичності попиту. Рух попиту визначається еластичним щодо ціни, якщо при зміні ціни на 1 % попит на товар змінюється більш як на 1 %.

З ім'ям А. Маршалла пов'язана розробка неокласичної теорії грошей, викладеної в його праці "Гроші, кредит і торгівля" (1923). Основне рівняння цієї теорії виражає потребу у грошах з точки зору використання доходу*:

М = кРУ,

де М — обсяг грошової маси; к — коефіцієнт Маршалла, що визначає частину доходу, яку люди прагнуть залишити в готівковій формі (він обернено пропорційний до швидкості обігу грошей V, тобто к = 1/V); Р — загальний рівень цін на товари; У — обсяг валового національного продукту (ВНП).

З кембриджських реформ почався масовий перехід економістів на шлях вивчення функціональних співвідношень економічних явищ та досліджень конкретних товарних ринків. Ідеї кембриджської школи панували в економічній науці до початку 30-х років XX ст. Наступні кризові потрясіння показали необґрунтованість розрахунку А. Маршалла на високу ефективність ринкового механізму та його здатність забезпечити саморегулювання капіталістичного господарства. Стало зрозумілим, що явища капіталістичного відтворення не можна пояснити тільки мікроекономічно, з позицій ізольованого раціонального суб'єкта.