27. Політична складова міжнародного середовища.

Політична складова політико-правового середовища включає три фактори впливу на діяльність міжнародних корпорацій.

1.Урядові позиції щодо міжнародних операцій:стимули для започаткування бізнесу в країні-господарі (низькі процентні ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії); встановлення різних вимог до міжнародних компаній, виходячи зі свого суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення і т. д.).

2. Ефективність державного управління: наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності БНК (МНК); вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах; хабарництво. Закон про корупцію в зовнішньоекономічній діяльності США (1977 р.) забороняє американським компаніям давати хабарі іноземним урядам. У Франції, Великобританії це не забороняється, а навпаки, сума хабарів вирахо­вується з податку.

3. Політична стабільність: експропріація і націоналізація;політичні ризики (макроризик і мікроризик);тероризм.

Структура аналізу політичного середовища:

1.Політичний режим у країні і його відносини з Україною.

2.Міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму.

3.Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках.

4.Політичні партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни.

5.Найзначніші політичні лідери.

6.Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні.

7.Основні політичні суперники, що борються за владу в країні, і сутність їх принципових позицій в економічних, політичних і правових питаннях.

8.Зв'язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери).

9.Найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною.

10.Роль і вплив регіональної влади.

11.Політична обстановка в регіонах проникнення фірми.

12.Загальна оцінка політичної стабільності в країні.

28. Основні правові системи.

З урахуванням різноманітного історичного досвіду існує чотири правових системи: звичайне, цивільне, теократичне та соціалістичне право, які використовуються в усіх країнах з певними особливостями.

Загальне право. Загальне право - це основа правової системи у Великобританії та її колишніх колоніях, у тому числі в таких країнах, як Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Індія, Нова Зеландія, Барбадос, Сент-Кітс і Невіс, а також Малайзія. Загальне право (common law) засновано на сукупному досвіді прийняття рішень по окремих судових справах, накопиченому протягом всієї історії країни. Ці справи створюють судові прецеденти, які інші судді використовують у процесі розгляду аналогічних справ.

Крім еволюційних відмінностей в прецедентному праві в кожній країні загального права існує також своя специфіка статутного права, statutory law (права, вираженого в законодавчих актах).

Цивільне право. Ще одна загальноприйнята форма правової системи, цивільне право (civil law), грунтується на кодифікації, або детальному перечисленні дій, які дозволено й не дозволено здійснювати.

Найбільш істотна відмінність між правовими системами, заснованими на загальному та цивільному праві, проявляється в тому, яка роль відведена в цих системах суддям і адвокатам. У системі, заснованої на загальному праві, суддя відіграє роль нейтрального арбітра, який керує діями адвокатів протиборчих сторін. Адвокати несуть відповідальність за хід розгляду судових справ своїх клієнтів, а також за вибір доказів, які слід представити в суд від імені клієнтів. У системі, заснованої на цивільному праві, суддя бере на себе багато обов'язків адвокатів, визначаючи, наприклад, обсяг доказів, які необхідно зібрати і представити в суд.

Релігійне право. (religious law) засновано на офіційно встановлених правилах віросповідання і проведення релігійних обрядів у відповідності з тим чи іншим релігійним вченням. Форма державного правління, при якій цивільне і кримінальне поводження громадян регулюється релігійним правом, називається теократією (theocracy).

Це право використовується в 27 країнах Середнього Сходу та Центральної Азії. У багатьох країнах ісламське право поєднується зі звичайним чи цивільним правом, оскільки правові системи цих країн поєднують історичні колоніальні зв’язки та ісламські традиції.

Соціалістичне право — це система правових відносин, що базується на марксистських принципах класового суспільства. Зараз ця система діє в Китаї, Північній Кореї та на Кубі.

Бюрократичне право. Правову систему в комуністичних і диктаторських країнах часто називають бюрократичним правом. Суть бюрократичного права (bureaucratic law) полягає в тому, що дії і вказівки бюрократів мають силу закону незалежно від того, яке формальне право прийнято в країні. У країні з такою правовою системою контракти можуть укладати і розривати з примхи людей, що стоять при владі.

Міжнародне право являє собою систему міжнародних правових актів, а також неписаних домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.