127. Жінки в міжнародному менеджменті.

Важливо розрізняти дві основні моделі управлінської поведінки жінок у міжнародних корпораціях: модель рівноправності та компліментарно-внескова модель.

Перша ґрунтується на рівних можливостях чоловіків і жінок в управлінській кар’єрі. Головний наголос у цій моделі пов’язується з усуненням бар’єрів, які заважають жінкам-менеджерам виявити свої здібності. Ця модель поширена в американських корпораціях. Компліментарно-внеско­ва модель полягає у виявленні найбільш сприятливої сфери діяльності чоловіків і жінок, в яких вони можуть зробити найбільший внесок у розвиток корпорації. Ця модель поширеніша в Європі.

З огляду на розглянуті моделі доцільно визначити і бар’єри на шляху залучення жінок до менеджменту. Серед цих бар’єрів: культура, стереотипи, організаційні бар’єри, освіта, законодавство, брак довіри і т. ін. Один з найбільш поширених бар’єрів просування жінок у менеджменті міжнародних корпорацій — це так звана скляна стеля, тобто обмеження у заміщенні вищих управлінських посад. Головною причиною при цьому є переконання в тому, що жінки менше цікавляться роботою і більше прив’язані до сім’ї, ніж їхні колеги-чоловіки. У деяких культурах, зокрема мусульманській, це переконання має характер традиції, згідно з якою призначення жінки взагалі виключає роботу в бізнесі чи інших сферах, а обмежує її діяльність сімейним колом.

Сучасні погляди на проблему просування жінки по щаблях менеджерської кар’єри в міжнародних корпораціях включають два основних методи боротьби із зазначеним вище переконанням: «швидкий» і «материнський». «Швидкий» підхід до кар’єри ґрунтується на визнанні рівних можливостей між чоловіками і жінками в службовому просуванні, що тягне за собою визнання жінками роботи найвищим пріоритетом на етапі посадового зростання, утворення ними сім’ї і народження дітей у більш зрілому віці. «Материнський» підхід до кар’єри означає більш рівномірний розподіл часу між роботою і сім’єю. У такому разі сприятливішим вважається гнучкий графік роботи, можливість витрачати більше часу на сім’ю, нехай навіть і за повільнішого просування по службі.

128. Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920—1933 рр. панувала концепція, що бізнес має лише один обов’я­зок — приносити прибуток. З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у розв’язання болючих соціальних проблем суспільства.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від сприятливого до ворожого. Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності: сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи; зміна потреб і сподівань широкої громадськості; залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв’язанні соціальних проблем; моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності.

Аргументи проти соціальної відповідальності: порушення принципу максимізації прибутку; додаткові витрати на соціальну відповідальність; недостатня звітність широкій громадськості;недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем.