109. Договірні трансферні ціни

ТРАНСФЕРНІ ДОГОВІРНІ ЦІНИ — різновид трансферних цін, які встановлюються в процесі переговорів представників відділення ви-робника та відділення споживача міжнародної корпорації.

Договірне трансферне ціноутворення – ціна встановлюється на основі переговорів і консультацій між підрозділами ТНК. Основна недосконалість цього методу: договірні сторони в середині ТНК часто мають протилежні інтереси. Це може породити конфлікти при формуванні трансферних цін. Щоб запобігти конфліктам при договірному трансферному ціноутворенні ТНК використовує ряд механізмів серед яких є:

- представлення підрозділу ТНК який купує продукцію не тільки в

середині, але й за межами компанії;

- корпоративний арбітраж.

Ефективність договірного методу ціноутворення залежить від корпоративної структури і наявності інформації про ринок.

Ключовою особливістю трансфертних цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні.

110. Витратні трансферні ціни

ТРАНСФЕРНІ ВИТРАТНІ ЦІНИ — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом урахування лише затрат зарубіжного відді-лення на створення продукції (послуги).

Витратне трансферне ціноутворення – ціна встановлюється на рівня витрат. Існує три основних методи визначення трансферної ціни по витратах:

- тільки по змінних витрат обігу на одиницю продукції;

- по цілих витратах обігу – при формуванні трансферної ціни

враховуються як змінні так постійні витрати обігу на одиницю

продукції;

- метод маржинальних витрат – до базової ціни, яка враховує змінні і

постійні витрати обігу на одиницю продукції додається націнка, маржа.

Позитивними сторонами витратного трансферного ціноутворення є простота, можливість контролю зацікавленими сторонами в середині ТНК, наявність конкретних виконавців.

Ключовою особливістю трансфертних цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподат-кування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і плате-жів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

• забезпечення зв’язків між відділеннями;

• оцінка результатів господарської діяльності відділень;

• стимулювання поліпшення роботи відділень;

• узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні.