Постать богдана хмельницького в оцінці сучасної української історіографії та працях учених української діаспори

Кожен народ має великий перелік постатей, які меншою чи більшою мірою вплинули на формування національної самосвідомості та становлення його державності. Однією з непересічних для України постатей є Богдан Хмельницький, роль і значення цього військового й політичного генія є досить вагомою, а з кінця 1980-х рр. після розширення джерельної бази розпочався новий період у дослідженні національної революції та ролі в ній Б. Хмельницького, що характеризується помітними творчими здобутками вчених.

Основні напрямки дослідження цього періоду в історіографії: 1) роль Богдана Хмельницького у формуванні української армії, її озброєння й постачання – В. Сидоренко, В. Сергійчук; 2) вивчення його військового мистецтва – В. Голобуцький, Л. Олійник, Є. Разін, І. Свєшніков (Свєшніков І. К. Битва під Берестечком. – Львів. – 1992); 3) висвітлення дипломатичних зусиль гетьмана – І. Бутич, Л. Заборовський, О. Єрмо­ленко, В. Жебокрицький, О. Касименко, М. Ковальський, М. Кучернюк, Б. Поршньов, Г. Санін, Ф. Шевченко (Шевченко Ф. Історичне минуле в оцінці Б. Хмельницького: (До 375-річчя від дня народження Б. Хмельницького) // Український історичний журнал. – 1970. – № 12); 4) керівнивцтво визвольною боротьбою та створення держави – В. Голобуцький, Г. Сергієнко, В. Смолій, В. Степанков, В. Замлинський (Замлинский В. Богдан Хмельницкий // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. – Київ: Варта, 1994; Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет // НАН України, Ін-т історії України. – Вид. 3-тє, доопрац. – К.: Темпора, 2009; Сергійчук В. Богдан Хмельницький та його старшина. – К., 1996); 5) питання про походження, час і місце народження Б. Хмельницького, його сімейне життя, можливе перебування у Франції, місцезнаходження могили та її доля тощо – М. Возняк, С. Кілессо, В. Сергійчук, В. Голобуцький (Кілессо С. Архітектурні та мистецьки скарби Богданового краю. – Київ: Техніка, 2000; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К.: Вища шк., 1994); 6) недооцінювання значущості утвореної держави, заперечення існування в гетьмана й еліти державної ідеї – С. Горошко, Н. Яковенко (Яковенко Н. Між правдою та славою (не зовсім ювілейні роздуми до ювілею Богдана Хмельницького) // Сучасність. – 1995. – № 11).

Варто відзначити, що у працях українських науковців діаспори можна прослідкувати існування протилежних поглядів на постать Богдана Хмельницького: від визнання й утвердження гетьмана як творця національної держави та талановитого полководця (О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, О. Субтельний: Оглоблин О. Хмельниччина і українська державність. – Нью-Йорк, 1954; Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. – Т. 2: Від середини ХVII ст. до 1923 р. – К., 1992; Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993) – до заперечення існування в нього чітко вироблених ідей щодо розбудови української держави, а лише задоволення власних інтересів (П. Феденко, І. Рибчин: Феденко П. Тріумф і катастрофа. Оцінка досягнень і поразки революції Богдана Хмельницького // Культура і життя. – 1990. – №8; Рибчин І. Динаміка українського козацтва / Ред. Р. Єндик. – Мюнхен, 1970).

Ніхто з вищеназваних учених не зміг спростувати винятково важливої ролі Б. Хмельницького в революційних подіях 1648–1657 рр. Огляд історіографії засвідчує полярність думок дослідників, існування різних підходів та оцінок, що сприяє повнішому й точнішому відтворенню портрета гетьмана, осмисленню суті його діяльності.

Хіжова Л.

НМетАУ