1. Визначте основні види діяльності соціального працівника на виробництві.

Соціальній службі на підприємстві притаманні відносно закритий характер об­слуговування, тобто спрямований на співробітників організа­ції; різновіковий склад соціального середовища; можливості для проведення різних видів і напрямків соціальної роботи — соціально-психологічної і психологічної допомоги, соціально-педагогічної роботи. Соціальна служба за певних умов може стати центром превентивної роботи, організації дозвілля, кон­сультаційної допомоги, соціального втручання.

Переваги со­ціальної роботи в таких умовах очевидні: хороше знання з колективу і опора на адміністративні механізми впливу при вирішенні складних конфліктних ситуацій; відсутність тери­торіальної відокремленості соціальної служби від професійної діяльності клієнтів; жорсткіший контроль над ситуацією; підвищення командної ідентичності під впливом підтримки колективу тощо.

Соціальні служби на підприємстві — це елемент системи недержавних служб соціальної роботи, що надають со­ціальні послуги працівникам підприємства та іншим громадя­нам (передусім — представникам громади, на території якої розташовано підприємство), які перебувають в складній жит­тєвій ситуації або прагнуть отримати сприяння в особистісному та професійному розвитку, проведенні змістовного дозвілля.

Виділяються такі напрямки роботи соціальної служби на підприємстві:

1. Проведення соціальних (соціологічних) досліджень.

2. Призначення і надання соціальної (матеріальної — гро­шової, натуральної) допомоги працівникам, які (або сім'ї яких) перебувають у важкій життєвій ситуації, іншим громадянам, якими опікується служба.

3. Надання психологічної, соціально-психологічної (напри­клад, через тренінги) та соціально-педагогічної допомоги (пос­луг) працівникам та населенню.

4. Надання юридичної допомоги працівникам та населенню.

5. Надання інформаційно-освітніх послуг працівникам (на­приклад, тренінги вмінь, самоменеджмент тощо).

6. Посередництво у вирішенні деструктивних виробничих та міжособистісних конфліктів між працівниками підприємства.

7. Організація залучення, навчання та діяльності волон­терів з числа працівників та залучених громадян, які не пра­цюють на підприємстві (студентів, працівників соціальних служб, які розташовані на території громади тощо).

8. Розвиток соціальної активності працівників (наприклад, шляхом залучення їх до розроблення та реалізації різноманіт­них соціальних проектів).

9. Організація дозвілля працівників: мистецькі та технічні гуртки, клуби, туризм, спортивні змагання, проведення куль­турно-масових заходів (у т. ч. за участі самих працівників під­приємства — самодіяльність).

10. Профілактика на підприємстві негативних соціальних явищ (алкоголізм, наркоманія, правопорушення, конфлікти тощо).

11. Благодійницька діяльність.

Функції соціальної служби на підприємстві. діагностична, прогностична, організаторська, координаційна, посередницька, психотерапевтична, пропагандистська, профілактична, соціально-педагогічна, інформативно-освітня, соціально-економічна,

Найбільш оптимальним штатом соціальної служби є один працівник на 100—200 осіб.

Соціальна служба може складатися з одного або двох від­ділів. У разі наявності одного відділу, до його складу входять: керівник соціальної служби (бажано досвідчений соціо­лог або соціальний працівник), за посадою керівник служби може виконувати обов'язки керівника центру соціальних до­сліджень; професійний соціальний працівник; професійний психолог; фахівець з культурно-масової роботи.

Наявність двох відділів дає змогу сформувати відділ со­ціальної роботи (до складу якого входили б фахівці з соціаль­ної роботи та соціології) та відділ психологічної та культурно-масової роботи (до його складу входили б фахівці з психології та соціальної педагогіки).

Соціальна служба на підприємстві може мати статус: а) структурного підрозділу підприємства; б) громадської організації; в) державної соціальної служби з державним фінансуван­ням.

Особливо важливим аспектом діяльності соціальних служб на підприємстві є залучення, навчання та діяльність волон­терів з числа працівників.

Ефективна соціальна робота на підприємстві не можлива без виходу за його межі — профілактика негативних явищ се­ред працівників, розв'язання їх соціальних і психологічних проблем, не пов'язаних безпосередньо з виробництвом, обумо­влюватиме рух соціальної служби до таких інституцій, як сім'я та громада, в яких живе майбутній працівник підприємства, школа та училище, в яких він навчається.

Основні види діяльності соціальних працівників на виробництві за кордоном — розвиток людського потенціалу, профілактика безробіття, організація перепідготовки і перекваліфікації, професійного навчання, психологічна адаптація трудящих, вимушених змінювати професію. Соціальні працівники відповідальні за створення на виробництві сприятливого соціально-психологічного клімату. Соціальна робота у сфері виробництва вигідна і підприємцям, оскільки розв'язуються такі виробничі проблеми, як плинність кадрів, спізнення, нещасні випадки і травматизм, використання соцстрахових виплат і допомог, зниження загальних матеріальних і соціальних витрат.

В останні десятиріччя широкий розвиток в США отримали соціальні програми на рівні підприємств, об'єднань, компаній, які стали високоефективним варіантом соціального захисту працівників і членів їх сімей. Соціальні програми розглядаються багатьма американськими підприємцями як елемент трудової мотивації.

Етапи упровадження програм: Визначення кола пільг і послуг, розповсюдження серед працівників анкет з метою виявлення програм, яким вони віддають перевагу. Оцінка вартості пільг і послуг, пропонованих в програмах. Роз'яснення учасникам програм особливостей функціонування системи пільг і допомог. На підставі отриманих даних робляться розрахунки і розробляється для кожного набір допомог.

Види соціальних програм: пенсійне страхування, медичне страхування, страхування життя, допомога по хворобі, страхування від нещасних випадків, робота підприємств громадського харчування, допомога по догляду за дітьми, фінансова та організаційна допомога по догляду за родичами похилого віку.