- •1. Дайте характеристику технології соціальної роботи як галузі соціальних технологій.
- •2. Розкрийте сутність та дайте класифікацію методів соціальної роботи.
- •3. Розкрийте сутність методу групової роботи.
- •4. Дайте загальну характеристику методу індивідуальної соціальної роботи.
- •5. Розкрийте сутність соціальної роботи в громаді.
- •6. Розкрийте сутність соціальної діагностики як технології соціальної роботи.
- •7. Розкрийте сутність та зміст соціальної профілактики.
- •8. Розкрийте сутність та зміст соціальної адаптації як технології соціальної роботи.
- •9. Дайте характеристику соціального консультування як методу соціальної роботи.
- •Постановка проблеми.
- •10. Розкрийте сутність соціального супроводу.
- •11. Дайте характеристику соціального патронажу як технології соціальної роботи.
- •12. Охарактеризуйте соціальну терапію як метод соціальної роботи.
- •13. Розкрийте зміст соціальної реабілітації.
- •14. Розкрийте сутність соціально-психологічного тренінгу.
- •15. Розкрийте сутність профорієнтаційної роботи.
- •16. Розкрийте сутність технології зв’язків з громадськістю.
- •17. Розкрийте сутність вуличної роботи.
- •18. Розкрийте зміст технології залучення людських ресурсів до волонтерської діяльності.
- •19. Розкрийте сутність та зміст економічних методів у соціальній роботі.
- •20. Висвітліть сутність соціально-педагогічної роботи.
- •21. Висвітліть специфіку застосування психологічних методів у соціальній роботі.
- •22. Проаналізуйте технології медико-соціальної роботи.
- •23. Дайте оцінку технологій соціальної роботи з безробітними.
- •24. Дайте оцінку технологій соціальної роботи в пенітенціарній системі.
- •25. Висвітліть особливості соціальної роботи на селі.
- •Зважаючи на це, основними напрямками соціальної роботи на селі є:
- •26. Дайте оцінку технологій соціальної роботи з безпритульними.
- •27. Дайте оцінку технологій соціальної роботи з молоддю.
- •1. Визначте основні види діяльності соціального працівника на виробництві.
- •2. Обґрунтуйте особливу роль охорони праці в системі заходів по соціальному захисту працівників на виробництві.
- •3. Проаналізуйте особливості організації охорони праці на виробництві.
- •4. Проаналізуйте особливості здійснення професійного відбору.
- •5. Висвітліть особливості організації професійної підготовки працівників.
- •6. Висвітліть особливості управління кар’єрою на підприємстві.
- •7. Визначте основні шляхи управління адаптацією персоналу організації.
- •8. Висвітліть особливості вивільнення персоналу. Розкрийте сутність та причини плинності персоналу.
- •9. Висвітліть роль профспілок у представництві й захисті прав та інтересів працівників на підприємстві.
- •10. Розкрийте сутність соціального партнерства.
- •11. Розкрийте сутність та завдання оцінки персоналу організації.
- •12. Висвітліть особливості організації мотивації та стимулювання персоналу організації.
- •1. Розкрийте сутність місцевого самоврядування.
- •2. Розкрийте історичні основи місцевого самоврядування.
- •3. Висвітліть матеріальні, фінансові, територіальні та соціальні основи місцевого самоврядування.
- •4. Охарактеризуйте територіальну громаду як основний елемент системи місцевого самоврядування.
- •5. Охарактеризуйте систему місцевих рад як представницьких органів місцевого самоврядування.
- •6. Розкрийте статус депутата місцевої ради.
- •7. Охарактеризуйте статус сільських, селищних, міських голів, голів районної, обласної та районної у місті ради.
8. Розкрийте сутність та зміст соціальної адаптації як технології соціальної роботи.
Соціальна адаптація — це не лише стан людини, а і процес, на протязі якого соціальний організм набуває рівноваги і стійкості до впливів соціального середовища.
Специфікою людської адаптації є те, що цей процес пов’язаний з соціалізацією людини, з процесом засвоєння соціальних норм поведінки, з “вростанням у соціальний світ”.
Процес соціальної адаптації необхідно розглядати у трьох рівнях:
суспільство (макросередовище) — адаптація особистості і соціальних верств до особливостей соціально-економічного, політичного, духовного і культурного розвитку суспільства;
соціальна група (мікросередовище) — адаптація людини або, навпаки, нестиковка інтересів людини з соціальною групою (виробничий колектив, сім’я, учбовий колектив тощо);
сам індивід (внутрішньоособистісна адаптація) — прагнення досягти гармонії, збалансованості внутрішньої позиції і її самооцінки з позиції інших індивідів.
Характер та ступінь адаптації або дезадаптації особистості залежить багато в чому від біологічних, психологічних, фізіологічних властивостей людини і її соціального розвитку.
В залежності від структури потреб і мотивів особистості формуються наступні типи адаптаційного процесу:
тип, що характеризується переважанням активного впливу на соціальне середовище;
тип, що визначається пасивним, конформним прийняттям цілей та ціннісних орієнтацій групи.
вірогідно-комбінований тип, що базується на використанні обох вище названих типів.
Під час вибору того чи іншого варіанту, особистість оцінює вірогідність успішної адаптації за різних типів адаптаційної стратегії. При цьому оцінюються:
а) вимоги соціального середовища;
б) потенціал особистості.
Повна соціальна адаптація людини включає фізіологічну, управлінську, економічну, педагогічну, психологічну і професійну адаптацію.
Виділяють два рівні адаптованості особистості: повна адаптованість та дезадаптація.
Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства і його вимог, для якого визначальними є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлених рішень, прийнятих у відповідності з суб’єктивною схемою сприймання ситуації і свідомий вибір поведінки, зроблений у відповідності з цілями, прагненнями, потребами, системою цінностей особистості.
Пасивна стратегія найхарактерніша для людей, які знаходяться у стані соціального чи емоційного шоку, і проявляється у намаганні людини зберегти себе, перш за все як біологічну одиницю, залишити незмінним колишній спосіб життя, використовувати накопичені і раніше ефективні стереотипи взаємодії з оточенням і самим собою. Активна стратегія — стратегія, яка концентрується на здійснюваних самою людиною внутрішньо особистісних і зовнішніх соціальних передумовах, на зміні колишнього способу життя, на подоланні труднощів і руйнуванні відносин, які не влаштовують.
9. Дайте характеристику соціального консультування як методу соціальної роботи.
Підходи до визначення сутності консультування.
Функціональний, при ньому консультування розуміється як метод, що забезпечує клієнта практичними порадами і допомогою, як будь-яка форма надання клієнту допомоги щодо змісту, процесу чи структури розв'язуваної задачі, коли сам консультант не відповідає за її вирішення, але допомагає тим, хто несе таку відповідальність.
Професійний, при ньому консультування розглядається як особлива професійна служба, що надає послуги громадянам і організаціям за допомогою спеціально навчених і кваліфікованих осіб, що допомагають виявити соціальні проблеми клієнта, проаналізувати їх, дати рекомендації щодо їх вирішення та сприяти, при необхідності, виконанню прийнятих рішень та отриманих рекомендацій.
Соціальне консультування — це кваліфікована порада, допомога особам, що відчувають різні труднощі, з метою їхньої соціалізації, відновлення й оптимізації їхніх соціальних функцій, вироблення соціальних норм спілкування.
За своєю технологією і формою консультація являє собою взаємодію між двома чи кількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання і відповідну інформацію консультованій особі з метою допомогти їй у вирішенні назрілих проблем, а також при підготовці соціальних прогнозів, перспективних програм і т.п.
Етапи соціального консультування: