1. Аналіз проблеми.

2. Постановка проблеми.

3. Формулювання цілей.

4. Вироблення рішень.

5. Реалізація рішення.

Принципи організації соціального консультування: принцип аналізу підтексту; принцип відмови від конкретних рекомендацій; принцип системності; принцип поваги до особистості клієнта.

Принципи здійснення соціального консультування: принцип компетентності; принцип довірливості і співпраці; принцип конфіденційності; принцип результативності.

Загальні принципи: Принцип зацікавленості клієнта. Принцип ситуативного контролю. Принцип органічності та природності. Принцип незавершеності.

Ядром технології процесу консультування є встановлення довірчих взаємин консультанта і консультованого.

Прийоми і методи роботи з клієнтами: спостереження, тестування, навіювання, переконання, інформування, метод художніх аналогій, міні-тренінг, консультаційний інструктаж та ін.

Результатами консультування можуть бути: покращення розуміння (проблеми, себе, оточуючих); зміна емоційного ста­ну; здатність до прийняття рішення; здатність до здійснення даного рішення; підтвердження своїх думок, почуттів, рішень; отримання підтримки; пристосування до ситуації, яку немож­ливо змінити; пошук і вивчення альтернатив; отримання прак­тичної допомоги через прямі дії (консультанта й інших спец­іалістів, яких залучив консультант); розвиток наявних умінь і навичок, набуття нових; отримання інформації; реагування на дії інших людей та ситуацію.

Напрямки консультування: медико-соціальне, психолого-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське й ін.

Види консультування:

За об'єктом впливу: індивідуальне, групове.

За змістом розрізняють конкретне і програмне консультування. Конкретне консультування здійснюється в тих випадках, коли мова йде про вузькоспеціалізовану проблему індивіда, групи, родини і т.д. Що стосується програмного консультування, то його можна визначити як двосторонній процес вирішення проблем, у ході якого консультант допомагає установі чи організації об'єктивно проаналізувати їхню діяльність, усунути суб'єктивність в оцінках і на цій основі підвищити якість соціальних послуг, що надаються. Інший різновид програмної консультації передбачає зосередження основної уваги на організаційних питаннях. Існує і ще одна форма консультування — поєднання конкретного і програмного підходів.

За просторовою організацією виділяють два види консультування: контактне («очне») і дистантне («заочне»). Для контактного консультування характерне те, що консультант зустрічається з клієнтом, і між ними відбувається бесіда. Дистантний вид консультативної діяльності не передбачає прямого спілкування з клієнтом віч-на-віч. У даному випадку спілкування відбувається по телефоні або в процесі переписування (скриботерапія).

Залежно від тривалості спілкування та кількості зустрічей консультування поділяють на: короткотривале консультування, тривале консультування, оперативне консультування.

Види консультування залежно від призначення: Довідково-інформаційне. Діагностичне. Коригуюче. Формуюче та розвиваюче.

Види консультування за конкретною групою клієнтів, з якою працює консультант: консультування людей похилого віку й інвалідів, сімейне консультування; консультування з питань зайнятості населення, корекційне консультування фахівців (супервізорство) та ін.

Супервізія — процес, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) допомагає персоналу (супервізованим) якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.