14.Роль Суду єс в європейській інтеграції. Значення рішень Суду єс та Загального суду у розвитку інтеграції в рамках єс.

Якщо у загальних рисах визначити роль суду в житті Співтовариств, то його діяльність насамперед спрямована на однакове тлумачення і застосування права Європейських Співтовариств стосовно до всіх суб'єктів права ЄС і на всій території, що підпадає під юрисдикцію Співтовариств; на забезпечення розширення юрисдикції Співтовариств. Суду вдалося підвищити авторитет прийнятих ним рішень, що призвело до появи найважливішого джерела права ЄС - судового прецеденту і сприяло успішному розвитку процесу європейської інтеграції. Крім того, Суд ЄС «виступив в ролі сторожа європейського права і взяв на себе функції арбітра у вирішенні суперечок між державами-членами та інститутами, інститутів між собою з усіх питань, щодо застосування права Співтовариств».

У момент створення Суд ЄС представляв з собою класичний судовий орган. Але з плином часу, у процесі Європейської інтеграції, компетенція Суду ЄС істотно розширилася: Суд ЄС став вищим авторитетом у вдосконаленні права Європейських Співтовариств, він почав виконувати функції конституційного суду, виступати в якості адміністративного суду, здійснювати функції кримінального та дисциплінарного суду, а також у сфері цивільного судочинства, став виступати в якості арбітражного (господарського) суду, є касаційним судом, виконує консультативні функції. Тобто, можна сказати про те, що Суд ЄС, рішення якого обов'язкові для держав-членів і для громадян і юридичних осіб на території всіх держав-членів, став виконувати в деякому роді функції, різко відрізняють його від традиційно міжнародного суду. Крім того, свої завдання Суд ЄС здійснює незалежно від діяльності інших інститутів Співтовариства, і, до того ж, жоден інститут чи інший орган Співтовариств не може піти від контролю Суду ЄС, чи то Рада, Комісія, Європарламент, Європейський Центральний банк, Європейський валютний інститут. Слід зазначити, що повноваження, якими наділений Суд ЄС, не виходять, як правило, за межі правопорядку Співтовариств. Так, наприклад, Суд ЄС не має права тлумачити і застосовувати національне право держав-членів, як і їх міжнародні договори, тому що це можливо лише за наявності відповідної домовленості між державами-членами.

Як видно, право Європейських співтовариств багато в чому було створено саме руками суддів. За більш ніж чотири десятиліття свого існування Суд ЄС перетворився на справжній «локомотив інтеграції». Його заслуги в цій сфері важко переоцінити. Саме Суд Європейських співтовариств зіграв одну з ключових ролей у формуванні специфічного автономного правопорядку ЄС. Саме Суд ЄС, як ніхто інший, закріпив і розвинув основоположні принципи права Європейських співтовариств: принцип верховенства права ЄС над внутрішнім національним правом держав-членів і принцип прямої дії норм права ЄС на території держав-учасників. Дотримання ж останніх, поза сумнівом, має принципове значення для сталого функціонування всієї системи Співтовариств і, по суті, є гарантією того, що з плином часу право ЄС не виявиться розмитим, а його положення не розчиняться в незліченній кількості національних правових норм.