- •Гос экзамен отвнты мп
- •1.Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним та міжнародним правом.
- •2.Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •3.Правові умови створення і розвитку Європейського Союзу.
- •4.Відносини єс з Радою Європи та обсє.
- •6.Компетенція Європейського Союзу в сучасних умовах.
- •7.Склад та структура Європейського парламенту.
- •8.Компетенція та порядок роботи Європейського парламенту.
- •9.Правовий статус Європейської Ради і Ради єс. Склад та структура Ради єс.
- •10.Компетенція та порядок роботи Ради єс.
- •11.Склад та структура Європейської комісії.
- •12.Компетенція та порядок роботи Європейської комісії.
- •13.Склад,структура,функції та порядок роботи Рахункової палати єс. Склад,структура,функції та порядок роботи Економічного і соціального комітету єс та Комітету регіонів єс.
- •14.Роль Суду єс в європейській інтеграції. Значення рішень Суду єс та Загального суду у розвитку інтеграції в рамках єс.
- •15.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •16.Склад та структура Суду єс. Компетенція Суду єс.
- •17.Порядок судочинства в Суді єс. Преюдиціальна процедура.
- •18.Загальний суд: склад і порядок судочинства. Компетенція загального суду.
- •19.Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку: правовий статус.
- •20.Принципи права єс.
- •21.Загальна характеристика джерел права єс. «Первинне» право єс.
- •22.»Вторинне» право єс. Акти інститутів та органів єс. Гармонізація законодавства країн-членів єс.
- •23.Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень в єс.
- •24.Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс. Інститут омбудсмана єс.
- •25.Єдине європейське громадянство.
- •26.Правові основи спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Спільна оборонна політика єс.
- •27.Співробітництво поліцій та судових органів. Європейське поліційне відомство.
- •28.Вільний рух людей між країнами-членами єс. Умови вїзду працівників до країн єс. Винятки з принципу вільного руху трудових ресурсів між країнами єс.
- •29.Шенгенське право єс.
- •30.Свобода надання послуг єс. Обмеження права на вільне надання послуг в єс. Свобода підприємницької діяльності в єс. Підтримка малого та середнього бізнесу в єс.
- •31.Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •32.Вільний рух капіталів між країнами-членами єс. Лібералізація платіжної політики.
- •33.Соціальна політика єс. Політика зайнятості в єс.
- •34.Європейські стандарти для компаній. Підтримка малого і середнього бізнесу в єс.
- •35.Принципи конкурентного права єс. Антимонопольне регулювання в єс.
- •36.Бюджетне регулювання в єс. Податкове регулювання в єс.
- •37.Валютне регулювання в єс. Регулювання обігу цінних паперів в єс.
- •38.Правила єс щодо постачання товарів, надання послуг, виконання робіт для державних потреб. Регулювання якості товарів в єс.
- •39.Організаційно-правові форми захисту прав споживачів в єс.
- •40.Спільна аграрна і риболовна політика єс.
- •41.Трансєвропейські мережі. Регулювання телекомунікацій в єс. Спільна транспортна політика. Енергетична політика в єс. Науково-технічна політика єс. Охорона навколишнього середовища в єс.
- •42.Митне регулювання в єс.
- •43.Регулювання експорту з єс до третіх країн та імпорту до єс з третіх країн.
- •44.Політико-правові форми співробітництва між Україною та єс. Угоди України з єс. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •Міжнародне право
- •1.Поняття та система міжнародного права. «Сучасне міжнародне право». Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •2.Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права.
- •3.Норми міжнародного права: поняття та види. Міжнародний нормотворчий процес. Мяке право. Юридично обов’язкова сила міжнародного права.
- •4.Поняття та зміст основних принципів міжнародного права. Співвідношення основних принципів міжнародного права.
- •5.Джерела міжнародного права. Порівняльна характеристика міжнародного договору та міжнародного звичаю як джерел міжнародного права. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •6.Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності. Санкції та контрзаходи.
- •7.Субєкти міжнародного права: поняття та види. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності.
- •8.Державний суверенітет та міжнародна правосуб’єктність держав. Особливості правосуб’єктності унітарних та складних держав (федерації, конфедерації, унії).
- •9.Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права.
- •10.Проблеми правосуб’єктності націй, що борються за незалежність.
- •11.Інститут визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види та форми визнання.
- •12.Інститут правонаступництва в міжнародному праві. Правонаступництво держав. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •13.Правонаступництво стосовно міжнародних договорів, державної власності державних обов’язків та державних архівів.
- •14.Право міжнародних договорів: поняття і джерела.
- •15.Поняття та види міжнародних договорів. Найменування та структура міжнародних договорів.
- •16.Стадії укладання міжнародного договору. Парафування. Підписання. Альтернат. Ратифікація. Ратифікаційна грамота. Депозитарій та його функції.
- •17.Дія міжнародного договору в просторі та часі. Зворотня сила міжнародного договору. Застереження до міжнародного договору.
- •18.Недійсність та припинення дії міжнародного договору. Денонсація.
- •19.Законодавство України про міжнародні договори.
- •20.Поняття та джерела дипломатичного права.
- •21.Дипломатичне представництво: поняття, функції, склад.
- •22.Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24.Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •26.Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві.
- •28.Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •29.Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •30.Поняття «філіація», «натуралізація», «оптація», «трансферт».
- •31.Міжнародне право прав людини як галузь міжнародного права: поняття та джерела.
- •32.Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини.
- •33.Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль Організації Обєднаних Націй в їх формуванні.
- •34.Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35.Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36.Міжнародні судові процедури. Міжнародний Суд оон.
- •37.Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела.
- •38.Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39.Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40.Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •41.Міжнародні організації: поняття та види. Правосубєктність міжнародних міжурядових організацій.
- •42.Організація Обєднаних Націй. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43.Рада Європи; історія створення; головні органи; основні напрямки діяльності.
- •44.Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45.Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46.Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47.Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48.Поняття та види міжнародних злочинів.
- •49.Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50.Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
35.Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
У відповідності зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися розв'язати його за допомогою переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод або інших мирних способів за своїм вибором. Тому відразу ж необхідно відзначити, що перелік способів вирішення міжнародних спорів не є обмеженим і підлягає розширювальному тлумаченню.
Безпосередні переговори припускають установлення контакту й обмін думками між державами, що сперечаються, з метою досягнення угоди з різних питань. Під добрими послугами міжнародне право розуміє сукупність дій держав, що не беруть участь у даному спорі, або інших суб'єктів міжнародного права, що спрямовуються на встановлення або поновлення прямих переговорів між тими, хто сперечається, з метою створення сприятливих умов для мирного вирішення спору. Посередництво — це сприяння держав або інших суб'єктів міжнародного права, що не беруть участь у даній суперечці, з метою мирного врегулювання спорів. Під міжнародною слідчою процедурою розуміється розслідування міжнародним органом конкретних обставин і фактичних даних, що лежать в основі міждержавної розбіжності. Міжнародна погоджувальна процедура припускає розгляд спорів в утворюваних сторонами на паритетних засадах органах із метою виробітки проекту угоди. Міжнародний арбітраж (третейський суд) — це організований на основі угоди сторін розгляд спору окремою особою (арбітром) або групою осіб (арбітрами). Причому склад арбітрів, порядок діяльності суду, а також підлягаючі застосуванню норми права визначаються угодою сторін, що сперечаються; у процесі беруть участь представники сторін, процес очолює супер-арбітр, що обирається сторонами; рішення арбітражу носить обов'язковий характер. Розгляд міжнародних спорів у Міжнародному Суді припускає звернення сторін, що сперечаються, у спеціально створюваний на основі міжнародних договорів постійний орган, покликаний вирішувати міжнародні спори шляхом судової процедури. Можливо вирішення спорів в міжнародних організаціях, а також вирішення спорів іншими способами. Розглянемо коротко кожен з названих мирних способів вирішення міжнародних спорів.
Міжнародний спір — формально (об´єктивно) виражену суперечність між суб´єктами міжнародного права з питання факту або права.
Статут ООН розрізняє спори та ситуації. Остання «може привести до міжнародних ускладнень або викликати спір” (ст. 34), тобто має місце, коли зіткнення інтересів держав не супроводжується явним висуванням претензій, хоча і породжує певні тертя між ними і напруженість. "Ситуація" не визначається чітко окресленими вимогами однієї держави до іншої, але згідно зі Статутом ООН в ситуації сторона не має стримуватися під час голосування з цього питання у Раді Безпеки, а в спорі — має. звідси вважають, що за змістом ситуація ширша, ніж спір.
У міжнародну процедуру з примирення входить діяльність слідчих і погоджувальних комісій, що мають за мету допомогти розв'язанню спору шляхом досягнення безпосередньої угоди між сторонами.
Завдання слідчих комісій полягає в з'ясовуванні фактичних обставин спору.
Слідчі комісії в міжнародній практиці використовуються досить рідко. Ширше використовуються погоджувальні комісії, що є щодо новим способом розв'язання міжнародних спорів. У статті 33 Статуту ООН цей спосіб спільно зі слідчими комісіями позначено поняттями «обстеження» і «примирення».
Погоджувальні комісії формуються так само, як і слідчі. Проте вони мають більш широкі повноваження, ніж останні, тому що можуть не тільки з'ясовувати і встановлювати фактичні обставини, але і рекомендувати можливе розв'язання цього спору. Але все ж таки, на відміну від суду й арбітражу, остаточне рішення в справі приймається сторонами, що не пов'язані висновками комісії.
