- •Гос экзамен отвнты мп
- •1.Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним та міжнародним правом.
- •2.Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •3.Правові умови створення і розвитку Європейського Союзу.
- •4.Відносини єс з Радою Європи та обсє.
- •6.Компетенція Європейського Союзу в сучасних умовах.
- •7.Склад та структура Європейського парламенту.
- •8.Компетенція та порядок роботи Європейського парламенту.
- •9.Правовий статус Європейської Ради і Ради єс. Склад та структура Ради єс.
- •10.Компетенція та порядок роботи Ради єс.
- •11.Склад та структура Європейської комісії.
- •12.Компетенція та порядок роботи Європейської комісії.
- •13.Склад,структура,функції та порядок роботи Рахункової палати єс. Склад,структура,функції та порядок роботи Економічного і соціального комітету єс та Комітету регіонів єс.
- •14.Роль Суду єс в європейській інтеграції. Значення рішень Суду єс та Загального суду у розвитку інтеграції в рамках єс.
- •15.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •16.Склад та структура Суду єс. Компетенція Суду єс.
- •17.Порядок судочинства в Суді єс. Преюдиціальна процедура.
- •18.Загальний суд: склад і порядок судочинства. Компетенція загального суду.
- •19.Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку: правовий статус.
- •20.Принципи права єс.
- •21.Загальна характеристика джерел права єс. «Первинне» право єс.
- •22.»Вторинне» право єс. Акти інститутів та органів єс. Гармонізація законодавства країн-членів єс.
- •23.Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень в єс.
- •24.Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс. Інститут омбудсмана єс.
- •25.Єдине європейське громадянство.
- •26.Правові основи спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Спільна оборонна політика єс.
- •27.Співробітництво поліцій та судових органів. Європейське поліційне відомство.
- •28.Вільний рух людей між країнами-членами єс. Умови вїзду працівників до країн єс. Винятки з принципу вільного руху трудових ресурсів між країнами єс.
- •29.Шенгенське право єс.
- •30.Свобода надання послуг єс. Обмеження права на вільне надання послуг в єс. Свобода підприємницької діяльності в єс. Підтримка малого та середнього бізнесу в єс.
- •31.Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •32.Вільний рух капіталів між країнами-членами єс. Лібералізація платіжної політики.
- •33.Соціальна політика єс. Політика зайнятості в єс.
- •34.Європейські стандарти для компаній. Підтримка малого і середнього бізнесу в єс.
- •35.Принципи конкурентного права єс. Антимонопольне регулювання в єс.
- •36.Бюджетне регулювання в єс. Податкове регулювання в єс.
- •37.Валютне регулювання в єс. Регулювання обігу цінних паперів в єс.
- •38.Правила єс щодо постачання товарів, надання послуг, виконання робіт для державних потреб. Регулювання якості товарів в єс.
- •39.Організаційно-правові форми захисту прав споживачів в єс.
- •40.Спільна аграрна і риболовна політика єс.
- •41.Трансєвропейські мережі. Регулювання телекомунікацій в єс. Спільна транспортна політика. Енергетична політика в єс. Науково-технічна політика єс. Охорона навколишнього середовища в єс.
- •42.Митне регулювання в єс.
- •43.Регулювання експорту з єс до третіх країн та імпорту до єс з третіх країн.
- •44.Політико-правові форми співробітництва між Україною та єс. Угоди України з єс. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •Міжнародне право
- •1.Поняття та система міжнародного права. «Сучасне міжнародне право». Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •2.Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права.
- •3.Норми міжнародного права: поняття та види. Міжнародний нормотворчий процес. Мяке право. Юридично обов’язкова сила міжнародного права.
- •4.Поняття та зміст основних принципів міжнародного права. Співвідношення основних принципів міжнародного права.
- •5.Джерела міжнародного права. Порівняльна характеристика міжнародного договору та міжнародного звичаю як джерел міжнародного права. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •6.Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності. Санкції та контрзаходи.
- •7.Субєкти міжнародного права: поняття та види. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності.
- •8.Державний суверенітет та міжнародна правосуб’єктність держав. Особливості правосуб’єктності унітарних та складних держав (федерації, конфедерації, унії).
- •9.Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права.
- •10.Проблеми правосуб’єктності націй, що борються за незалежність.
- •11.Інститут визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види та форми визнання.
- •12.Інститут правонаступництва в міжнародному праві. Правонаступництво держав. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •13.Правонаступництво стосовно міжнародних договорів, державної власності державних обов’язків та державних архівів.
- •14.Право міжнародних договорів: поняття і джерела.
- •15.Поняття та види міжнародних договорів. Найменування та структура міжнародних договорів.
- •16.Стадії укладання міжнародного договору. Парафування. Підписання. Альтернат. Ратифікація. Ратифікаційна грамота. Депозитарій та його функції.
- •17.Дія міжнародного договору в просторі та часі. Зворотня сила міжнародного договору. Застереження до міжнародного договору.
- •18.Недійсність та припинення дії міжнародного договору. Денонсація.
- •19.Законодавство України про міжнародні договори.
- •20.Поняття та джерела дипломатичного права.
- •21.Дипломатичне представництво: поняття, функції, склад.
- •22.Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24.Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •26.Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві.
- •28.Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •29.Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •30.Поняття «філіація», «натуралізація», «оптація», «трансферт».
- •31.Міжнародне право прав людини як галузь міжнародного права: поняття та джерела.
- •32.Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини.
- •33.Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль Організації Обєднаних Націй в їх формуванні.
- •34.Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35.Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36.Міжнародні судові процедури. Міжнародний Суд оон.
- •37.Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела.
- •38.Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39.Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40.Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •41.Міжнародні організації: поняття та види. Правосубєктність міжнародних міжурядових організацій.
- •42.Організація Обєднаних Націй. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43.Рада Європи; історія створення; головні органи; основні напрямки діяльності.
- •44.Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45.Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46.Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47.Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48.Поняття та види міжнародних злочинів.
- •49.Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50.Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
7.Субєкти міжнародного права: поняття та види. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності.
Суб'єкти МП - це носій певних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм МП або приписами міжнародно-прпавових актів. Для того щоб виступати в якості суб'єктів МП, ці особи повинні мати певні властивості, до числа яких відносять:
- Певна зовнішня відособленість
- Персоніфікація (можливість виступати в міжнародних відносинах у вигляді єдиної особи)
- Здатність виробляти, виражати і реалізовувати автономну волю
- Участовать у прийнятті норм МП і діяти згідно з цими нормами.
Види суб'єктів - основні (гос-ва, нації і народності, що борються за своє нац .. визволення і створення власної гос-ва) і похідні (вторинні - (междунар.. Міжурядові орг .., специфічні держ .. освіти)).
Международначя правосуб'єктність - осн .. ознака суб'єкта МПублічногоП. Вона проявляється в наявності прав і обов'язків, устанавліемимі звичайними і договірними нормами МП.
Вона включає ряд елементів - право виступати на межнар .. арені від свого імені; право вступати у відносини з ін. суб'єктами МП; право брати участь у створенні норм МП і ін
Види: загальна (здатність певних осіб в силу факту свого існування виступати в якості суб'єкта МП), галузева (здатність суб'єктів МП виступати в якості учасників у певній сфері межгос-ських відносин), спеціальна (здатність осіб бути учасниками тільки певного кола відносин у рамках окремої галузі МП).
8.Державний суверенітет та міжнародна правосуб’єктність держав. Особливості правосуб’єктності унітарних та складних держав (федерації, конфедерації, унії).
Державний суверенітет - це властиве державі верховенство на своїй території і його незалежність у сфері міжнародних відносин. Таким властивістю володіють лише держави, що і зумовлює їх головні характерні особливості як основних суб'єктів міжнародного права. Суверенітет є фундаментом всіх основних прав держави. Поняття суверенної рівності включає такі елементи:
держави юридично рівні;
кожна держава користується правами, властивими повному суверенітету;
кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав;
територіальна цілісність і політична незалежність держави недоторканні;
кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи;
Межд.правосуб'ектность - здатність суб'єкта МП бути учасником, межд.правоотношеній, зокрема укладати і виконувати межд.договоров.
Межд.правосуб'ектность зключается в налічки соотв.прав і обов'язків, встановлених нормами межд.права.
З точки зору міжнародної правосуб'єктності держав важливим є питання про їх територіальний устрій. Держави за цим критерієм поділяються на прості (унітарні) і складні.
Унітарна держава вважається суб'єктом МПублП в цілому. Такого роду держави можуть надавати своїм частинам деяку частку автономії у міжнародних контактів (наприклад, у розвитку зв'язків між містами-побратимами, між органами самоврядування і т.д.).
Складні держави можуть існувати у формі федерацій або уній. Федерація - державне об'єднання територіальних одиниць, що користуються політико-правової самостійністю. В якості суб'єктів міжнародного права члени федерації можуть виступати тільки в тому випадку, якщо законодавство визнає за ними така якість (право від власного імені укладати міжнародні договори, обмінюватися делегаціями, представництвами тощо). У той же час існує кілька федерацій, суб'єкти яких мають право укладати міжнародні угоди з вельми обмеженому колу питань (прикордонні, культурні, поліцейські, економічні зв'язки) під контролем федерального уряду. До них відносяться ФРН, Швейцарія, Австрія.
Унія - це результат злиття двох (іноді трьох) держав в одне: виникає нова держава і відповідно новий суб'єкт міжнародного права, а зливаються держави разом зі своїм суверенітетом втрачають і міжнародну правосуб'єктність. Один із прикладів реальної унії - сирійсько-єгипетська унія 50-х рр.. У міру розвитку реальна унія може бути як унітарним, так і федеративним державою. Особиста унія - не складна держава, а союз двох і більше держав під владою одного монарха. При цьому зберігається правосуб'ктность кожного з учасників особистої унії.
Конфедерація - міжнародно-правове об'єднання держав, що припускає тісну координацію їх дій насамперед у зовнішньополітичній та військовій галузях. Класична конфедерація не є суб'єктом міжнародного права. Міжнародної правосуб'єктність володіють її члени. Історія показала, що конфедерація, як правило, порівняно недовговічна або перехідна модель міжнародно-правової освіти. Вона або розпадається або поступово трансформується у федерацію з єдиною міжнародною правосуб'єктністю, прикладом чого можуть служити США 1776-1787 рр.., Німеччина 1815-1866, Швейцарія 1818-1848 рр..
