36.Міжнародні судові процедури. Міжнародний Суд оон.

Міжнародні судові процедури-засіб мирного врегулювання спорів, що полягає в розгляді спору Міжнародним судом і винесенні по ньому рішення, як правило, обов'язкового для сторін. М.с.п. здійснюється Міжнародним судом, який створюється на основі міждержавної угоди. В угоді визначаються порядок формування, компетенція, структура міжнародного суду, а тж. встановлюються основні правила судочинства. Нерідко подібні правила процедури виробляються і приймаються не державами-засновниками, а самим міжнародним судом. М.с.п. складається з двох частин: письмової та усної розгляду (судочинства). У ході письмового розгляду сторони представляють суду меморандуми, контрмеморандум і, якщо буде потрібно, відповіді на них, а тж. всі інші необхідні матеріали. Усне розгляд складається у заслуховуванні судом свідків, експертів, представників, повірених і адвокатів сторін. Терміни і форми подання сторонами своїх доводів визначаються правилами процедури або самим судом. Слухання справи в суді провадиться, як правило, публічно. Наради суду після закінчення слухання відбуваються у закритому засіданні і зберігаються в таємниці. Рішення суду остаточне, воно обов'язково тільки до що у справі сторін.

Міжнародний Cуд - головний судовий орган ООН. До складу суду входять 15 суддів, обраних незалежно від їх громадянства з числа осіб високих моральних якостей, що задовольняють вимогам, які висуваються в їхніх країнах для призначення на вищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом в області міжнародного права, що обираються ГенАсамб спільно з СБ ООН строком на 9 років, з подальшою ротацією через 3 роки на 1/3.

37.Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела.

право (право війни, право збройних конфліктів) - сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни.

Міжнародне право збройних конфліктів кодифіковано в Гаазької конвенції, Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Додаткових протоколах до них 1977 р., резолюціяхГенеральной Асамблеї ООН та інших документах.

Окремі обмеження, встановлені міжнародним гуманітарним правом, поширюються і на збройні конфлікти неміжнародного (внутрішнього) характеру

гуманітарне право утворюють дві підгалузі (гуманітарне право в мирний час і гуманітарне право в період збройних конфліктів), а також міжгалузеві інститути та норми (інститут консульського захисту громадян, норми про відповідальність індивідів за злочини міжнародного характеру і т.д.)

Норми гуманітарного права - переважно договірні норми. Однак певну роль грає міжнародно-правовий звичай. Значна роль звичаю в гуманітарному праві в період збройних конфліктів, яке часто ще називають «законами і звичаями війни».

Крім договорів і звичаїв, норми гуманітарного права зафіксовані і в деяких документах міжнародних конференцій і нарад, зокрема, в документах НБСЄ (Заключний акт 1975 р., Підсумковий документ Віденської зустрічі 1989 р., Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ 1990 , Паризька хартія для нової Європи 1990 року та ін.)

Узагальнюючи викладене, міжнародне гуманітарне право можна визначити як сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють питання забезпечення та захисту прав і свобод людини як у мирний час, так і в період збройних конфліктів, що регламентують співробітництво держав у гуманітарній сфері, правове становище всіх категорій індивідів , а також встановлюють відповідальність за порушення прав і свобод людини.