42.Митне регулювання в єс.

Митне право Європейського Співтовариства, подібно національному митному праву, є галуззю права, а саме-галуззю європейського права. Під європейським правом прийнято розуміти сукупність правових норм, пов'язаних з виникненням і розвитком Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Оскільки Європейські співтовариства, представляючи собою інтеграційне об'єднання держав, виникли на основі передачі державами-членами частини свого суверенітету наднаціональним структурам (інститутам та органам Співтовариств, а потім і Союзу), питання митного регулювання перейшли, на основі установчих договорів, в юрисдикцію інтеграційних утворень.Таким чином, з формуванням і розвитком правових норм Співтовариств в області митного регулювання, а також у зв'язку з подальшою уніфікацією митного регулювання трьох співтовариств - Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом ), стало можливим говорити про появу такої галузі права ЄС як митне право Європейського Співтовариства (митне право ЄС). Положення Договору про Європейське Співтовариство (Договір про ЄС) дозволяють виділити дві основні сфери митного регулювання, здійснюваного нормами європейського права: відносини всередині митного союзу, утвореного державами-членами ЄС, і торговельні відносини Співтовариства з третіми країнами. Таким чином, однією з найважливіших сутнісних характеристик європейського митного права є сукупність норм, що регламентують внутрішні і зовнішні аспекти функціонування митного союзу ЕС.Правовие акти Європейського Співтовариства, що приймаються для реалізації положень установчих договорів щодо створення та функціонування митного союзу, мають обов'язкову силу в державах- членах, застосовуються безпосередньо, володіють прямою дією і юрисдикційної захистом Суду ЄС та національних судових органів. Актами інститутів Співтовариства були введені в дію Спільний митний тариф Співтовариства (1968 р.), Митний кодекс ЄС (1994 г) та інші найважливіші документи в галузі митного регулювання. За межами компетенції Співтовариства залишаються багато областей митних правовідносин, характерні для національного митного регулювання. Зокрема, інституціональна основа митної служби, система і структура митних органів, статус їх службовців є предметом конституційного та адміністративного права держав-членів ЄС і не регламентуються на рівні Співтовариства. У віданні національного права (адміністративного і кримінального) залишаються також питання відповідальності за митні правопорушення і злочини, хоча Маастрихтський і Амстердамський договори відкривають перспективи для гармонізації і в цій сфері.

43.Регулювання експорту з єс до третіх країн та імпорту до єс з третіх країн.

Угода про ЄС передбачає єдиний митний тариф (ЄМТ), іноді відомого як єдиний зовнішній тариф. Реалізація ЄМТ здійснюється за допомогою регламентів прямої дії.

Метою ЄМТ є забезпечення рівноправного ставлення всіх країн-членів до товарів, що імпортуються в ЄС з третіх країн. Усі товари, що продаються на ринках Співтовариства, повинні мати однакові пільги щодо свободи руху товарів, які імпортуються до Співтовариства. Внаслідок цього країни не мають права нав’язувати автономні збори на імпорт з третіх країн.

З наведеного вище можна зробити висновок, що Договір про створення Європейського Співтовариства достатньо чітко регулює відносини у сфері торгівлі між країнами-членами, хоч і часто його доповнювали рішення Європейського суду. Створення такої системи безперешкодної торгівлі дозволило максимально ефективно використовувати можливості національних виробників кожної країни-члена Європейського Союзу, при цьому захищаючи права імпортерів, які ввозять товар з іншої країни-члена (навіть якщо товар має походження з третіх країн) та не завдавати шкоди найважливішим національним інтересам. На перспективу таке регулювання є позитивним у зв’язку з прагненням України приєднатися до Європейського Союзу, результат якого з однієї сторони дозволить українським товаровиробникам безперешкодно просувати свої товари на зовнішній європейський ринок, але з іншого підвищить вимоги до конкурентоспроможності національних товарів.

Антидемпінгове и антисубсидіарне регулювання в ЄС щодо третіх країн.

Антиде́мпінгове законода́вство — національні та міжнародні правові норми і положення, спрямовані проти товарного демпінгу, тобто продажу товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими від внутрішніх.

Основи А. з. зафіксовані у статті VI Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (1947 р.) і в Міжнародному антидемпінговому пакті, прийнятому ГАТТ у 1967 р. Ці документи визначають поняття демпінгу та передбачають включення у національне законодавство параграфа про збитки у результаті демпінгу та порядок доведення цих збитків

Правила ЄС щодо конкуренції у зовнішньоекономічній сфері.

Конкурентне право - це, по суті, державне регулювання взаємовідносин господарських одиниць капіталістичної системи; своєрідний запобіжний клапан, який рятує капіталістичну систему, як від соціального вибуху, так і від остаточного перетворення в мафіозну, тотально злочинну систему. І якщо б механізми регулювання конкуренції капіталістичних країн були винайдені на початку ХХ століття, історія Європи могла б скластися набагато вдаліше. Звичайно, історія не знає умовного способу, але ми і не будемо в неї вдаватися.Нам важливо зрозуміти, що правове регулювання економіки, для якого доріс Захід, - основний шлях до відносної соціальної гармонії. Не угода громадських сил, яке може бути підірвано в будь-який момент логікою соціального розвитку, а розумне регулювання економічних відносин - шлях до миру і суспільної стабільності. Конкурентне право ЄС - лише верхня частина європейського правопорядку, основа якого все ще є національною, і такої, мабуть, залишиться на відчутний історичний період. Але, будучи національної, основа ця в кожній країні ЄС має свої особливості і відмінності, а значить, необхідна була гармонізація і свого роду кодифікація конкурентного права на єдиному для всіх європейському рівні. Основна мета конкурентного права полягає у створенні таких умов, щоб відносини ділового суперництва між партнерами різних держав - членів ЄС носили чесний характер і щоб запобігти можливість розділу Спільного ринку по лінії національних кордонів. А останнє цілком можливо, оскільки як ділові, так і політичні кола окремих держав залишаються національно орієнтованими, схильними захистити "своїх", а значить ввести обмеження, здатні стати перешкодою для вільного руху товарів, капіталів, послуг і робочої сили.