- •Гос экзамен отвнты мп
- •1.Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним та міжнародним правом.
- •2.Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •3.Правові умови створення і розвитку Європейського Союзу.
- •4.Відносини єс з Радою Європи та обсє.
- •6.Компетенція Європейського Союзу в сучасних умовах.
- •7.Склад та структура Європейського парламенту.
- •8.Компетенція та порядок роботи Європейського парламенту.
- •9.Правовий статус Європейської Ради і Ради єс. Склад та структура Ради єс.
- •10.Компетенція та порядок роботи Ради єс.
- •11.Склад та структура Європейської комісії.
- •12.Компетенція та порядок роботи Європейської комісії.
- •13.Склад,структура,функції та порядок роботи Рахункової палати єс. Склад,структура,функції та порядок роботи Економічного і соціального комітету єс та Комітету регіонів єс.
- •14.Роль Суду єс в європейській інтеграції. Значення рішень Суду єс та Загального суду у розвитку інтеграції в рамках єс.
- •15.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •16.Склад та структура Суду єс. Компетенція Суду єс.
- •17.Порядок судочинства в Суді єс. Преюдиціальна процедура.
- •18.Загальний суд: склад і порядок судочинства. Компетенція загального суду.
- •19.Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку: правовий статус.
- •20.Принципи права єс.
- •21.Загальна характеристика джерел права єс. «Первинне» право єс.
- •22.»Вторинне» право єс. Акти інститутів та органів єс. Гармонізація законодавства країн-членів єс.
- •23.Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень в єс.
- •24.Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс. Інститут омбудсмана єс.
- •25.Єдине європейське громадянство.
- •26.Правові основи спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Спільна оборонна політика єс.
- •27.Співробітництво поліцій та судових органів. Європейське поліційне відомство.
- •28.Вільний рух людей між країнами-членами єс. Умови вїзду працівників до країн єс. Винятки з принципу вільного руху трудових ресурсів між країнами єс.
- •29.Шенгенське право єс.
- •30.Свобода надання послуг єс. Обмеження права на вільне надання послуг в єс. Свобода підприємницької діяльності в єс. Підтримка малого та середнього бізнесу в єс.
- •31.Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •32.Вільний рух капіталів між країнами-членами єс. Лібералізація платіжної політики.
- •33.Соціальна політика єс. Політика зайнятості в єс.
- •34.Європейські стандарти для компаній. Підтримка малого і середнього бізнесу в єс.
- •35.Принципи конкурентного права єс. Антимонопольне регулювання в єс.
- •36.Бюджетне регулювання в єс. Податкове регулювання в єс.
- •37.Валютне регулювання в єс. Регулювання обігу цінних паперів в єс.
- •38.Правила єс щодо постачання товарів, надання послуг, виконання робіт для державних потреб. Регулювання якості товарів в єс.
- •39.Організаційно-правові форми захисту прав споживачів в єс.
- •40.Спільна аграрна і риболовна політика єс.
- •41.Трансєвропейські мережі. Регулювання телекомунікацій в єс. Спільна транспортна політика. Енергетична політика в єс. Науково-технічна політика єс. Охорона навколишнього середовища в єс.
- •42.Митне регулювання в єс.
- •43.Регулювання експорту з єс до третіх країн та імпорту до єс з третіх країн.
- •44.Політико-правові форми співробітництва між Україною та єс. Угоди України з єс. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •Міжнародне право
- •1.Поняття та система міжнародного права. «Сучасне міжнародне право». Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •2.Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права.
- •3.Норми міжнародного права: поняття та види. Міжнародний нормотворчий процес. Мяке право. Юридично обов’язкова сила міжнародного права.
- •4.Поняття та зміст основних принципів міжнародного права. Співвідношення основних принципів міжнародного права.
- •5.Джерела міжнародного права. Порівняльна характеристика міжнародного договору та міжнародного звичаю як джерел міжнародного права. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •6.Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності. Санкції та контрзаходи.
- •7.Субєкти міжнародного права: поняття та види. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності.
- •8.Державний суверенітет та міжнародна правосуб’єктність держав. Особливості правосуб’єктності унітарних та складних держав (федерації, конфедерації, унії).
- •9.Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права.
- •10.Проблеми правосуб’єктності націй, що борються за незалежність.
- •11.Інститут визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види та форми визнання.
- •12.Інститут правонаступництва в міжнародному праві. Правонаступництво держав. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •13.Правонаступництво стосовно міжнародних договорів, державної власності державних обов’язків та державних архівів.
- •14.Право міжнародних договорів: поняття і джерела.
- •15.Поняття та види міжнародних договорів. Найменування та структура міжнародних договорів.
- •16.Стадії укладання міжнародного договору. Парафування. Підписання. Альтернат. Ратифікація. Ратифікаційна грамота. Депозитарій та його функції.
- •17.Дія міжнародного договору в просторі та часі. Зворотня сила міжнародного договору. Застереження до міжнародного договору.
- •18.Недійсність та припинення дії міжнародного договору. Денонсація.
- •19.Законодавство України про міжнародні договори.
- •20.Поняття та джерела дипломатичного права.
- •21.Дипломатичне представництво: поняття, функції, склад.
- •22.Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24.Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •26.Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві.
- •28.Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •29.Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •30.Поняття «філіація», «натуралізація», «оптація», «трансферт».
- •31.Міжнародне право прав людини як галузь міжнародного права: поняття та джерела.
- •32.Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини.
- •33.Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль Організації Обєднаних Націй в їх формуванні.
- •34.Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35.Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36.Міжнародні судові процедури. Міжнародний Суд оон.
- •37.Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела.
- •38.Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39.Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40.Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •41.Міжнародні організації: поняття та види. Правосубєктність міжнародних міжурядових організацій.
- •42.Організація Обєднаних Націй. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43.Рада Європи; історія створення; головні органи; основні напрямки діяльності.
- •44.Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45.Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46.Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47.Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48.Поняття та види міжнародних злочинів.
- •49.Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50.Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
Міжнародне право
1.Поняття та система міжнародного права. «Сучасне міжнародне право». Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
Міжнародне право - це система принципів і норм, що регулюють відносини владного порядку між державами та іншими суб'єктами міжнародного спілкування.
С-ма МП - сукупність взаємопов'язаних галузей МП, що мають свої принципи і подразделяющихся на інститути та підгалузі, що складаються з діючих норм МП.
Утворюють систему міжнародного права норми мають юридичну силу і відповідним механізмом дії.
Фундамент сучасного (або, як часто говорять, нового міжнародного) права був закладений Статутом ООН. Дане положення досить широко визнано в доктрині.
Однією з найбільш типових рис сучасного міжнародного права є утвердження в ньому прав людини. При цьому мова йде не про проголошення прав, а про такий рівень їх реалізації, який за минулі роки сприяв демократизації багатьох національних правових систем і створив безпрецедентний механізм взаємодії міжнародного та внутрішнього права в цій області. Демократизація національних систем формує сприятливі умови для функціонування міжнародного права.
Міжнародне публічне право - особлива правова система, яка регулює відносини між державами, створеними ними міжнародними організаціями і деякими іншими суб'єктами міжнародного спілкування.
Міжнародне публічне право включає в себе наступні галузі та інститути:
Дипломатичне право і консульське право
Міжнародне повітряне право
Міжнародне гуманітарне право
Міжнародне космічне право
Міжнародне морське право
інститут виняткової економічної зони
інститут континентального шельфу
інститут територіального моря
Міжнародне кримінальне право
Міжнародне право охорони навколишнього середовища
Право міжнародної безпеки
Право міжнародних договорів
Право міжнародних організацій
Право прав людини [джерело не вказано 889 днів]
Міжгалузеві інститути:
інститут міжнародно-правової відповідальності
інститут правонаступництва
інститут міжнародно-правового визнання
Міжнародне приватне право - сукупність норм внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів і звичаїв, які регулюють цивільно-правові, трудові та інші приватно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом.
Суб'єктами міжнародного приватного права є іноземні по відношенню один до одного юридичні та фізичні особи, а також держави та міжнародні організації.
Практично єдиним юр.істочніком є нормативний юр.акт - закони та підзаконні акти. У отдельнх державах інтстітути права на ряду з нормативними актами виступають судові прецеденти, які є джерелом і міжнародного приватного права.
2.Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права.
Теорії:
Дуалізм:. МП і внутрішньодержавне право - два різних правопорядку, але міжнародне право може виконувати свої завдання, тільки постійно звертаючись до національного права. (Тріппель, Цорн, Анцилотти).
В кінці XIX в. була сформульована і концепція дуалізму. Згідно їй, міжнародне право і внутрішнє діють у різних сферах, являють собою самостійні правові системи, які не перебувають у супідрядності.
Монізм. Міжнародне та національне право - це частини єдиної правової системи, але:
внутрішньодержавне право домінує над МП (К. Шмідт);
міжнародне право має перевагу над національним (Г. Кельса).
Слідуючи поглядам Г. Гегеля, ряд німецьких юристів сформулювали концепцію примату внутрішнього права, відповідала інтересам зовнішньої політики Німеччини, що готувалася до переділу світу. А. Цорн, наприклад, розглядав міжнародне право як внешнегосударственное право, норми якого є юридичними лише в тій мірі, в якій вони включені у внутрішнє право. Ця концепція є нігілістичної, оскільки заперечує юридичне існування міжнародного права.
Міжнародне право відрізняється від внутрішньодержавного права з наступних підстав:
1) за предметом правового регулювання. Міжнародне право регулює відносини публічного порядку і не зачіпає відносини приватного характеру;
2) по колу суб'єктів. У міжнародному праві склався особливий коло суб'єктів; питання про віднесення приватних осіб до суб'єктів міжнародного права є дискусійним;
3) за способом нормообразования. У міжнародному праві існує особливий погоджувальну порядок утворення норм. Суб'єкти міжнародного права є безпосередніми учасниками процесу нор-мообразованія;
4) за способом захисту норм. У міжнародному праві відсутній будь апарат наддержавного примусу. Суб'єкти виконують свої міжнародні зобов'язання на основі принципу добровільного виконання норм міжнародного права.
Одним із способів зближення національної і міжнародної правової систем є імплементація міжнародних норм. Під імплементацією слід розуміти здійснення, виконання державою міжнародних правових норм, сукупність заходів для реалізації норм міжнародного права. Кожна держава сама визначає методи і засоби імплементації.
Головна вимога імплементації - строге проходження цілям і змісту міжнародного встановлення.
Способами імплементації є:
інкорпорація;
трансформація;
загальна, приватна чи конкретна відсилання.
При інкорпорації міжнародно-правові норми без будь-яких змін дослівно відтворюються в законах імплементує держави.
При трансформації відбувається певна переробка норм відповідного міжнародного договору при перенесенні їх у національне законодавство (зазвичай це відбувається через необхідність урахування національних правових традицій і стандартів юридичної техніки).
У разі загальної, приватної або конкретної відсилання міжнародно-правові норми безпосередньо не включаються в текст закону, в останньому міститься лише згадка про них. Таким чином, при імплементації шляхом відсилання застосування національної правової норми стає неможливим без безпосереднього звернення до першоджерела - тексту відповідного міжнародного договору.
