29.Шенгенське право єс.

Шенгенські угоди - система з двох договорів, які були підписані в другій половині 1980-х років між державами-членами Європейських співтовариств в Шенгені: Угода "Про поступове скасування перевірок на спільних кордонах" (Шенгенська угода 1985 р.); Конвенція про застосування Шенгенської угоди (Шенгенська конвенція 1990 р.). Головна мета Шенгенських угод - скасування особистих перевірок на кордонах між державами-членами ЄС ("загальні" чи "внутрішні" кордону). Досягнення цієї мети призвело до формування Шенгенського простору (або "Шенгенської зони"), всередині якого фізичні особи можуть переміщатися вільно, а на зовнішніх кордонах введена єдина (Шенгенська) віза. Шенгенська віза має силу на всій території Шенгенського простору. Вона видається лише для короткострокових поїздок іноземців (максимум три місяці протягом одного півріччя). Існує також Шенгенська транзитна віза. Крім норм про перетин кордонів (внутрішніх і зовнішніх) Шенгенські угоди включають правила, присвячені охороні законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю. На підставі Шенгенських угод функціонує спеціальна інформаційна система, що зв'язує між собою правоохоронні органи держав-членів - Шенгенська інформаційна сістема. Первоначально Шенгенські угоди підписали лише п'ять держав-членів Європейських співтовариств. Згодом до них приєдналися інші держави-члени (див.: Європейський Союз), крім Великобританії та Ірландії. Асоційованими учасниками Шенгенських угод є Ісландія і Норвегія. З 1 травня 1999 Шенгенські угоди та прийняті на їх основі нормативні акти були інкорпоровані (включені) в правову систему Європейського Союзу.

30.Свобода надання послуг єс. Обмеження права на вільне надання послуг в єс. Свобода підприємницької діяльності в єс. Підтримка малого та середнього бізнесу в єс.

Свобода надання послуг є однією з основних свобод поряд зі свободами руху осіб, товарів і капіталів, передбачених Римським договором 1957 року і реалізуються завдяки створенню єдиного внутрішнього ринку ЄС. Поняття «послуги» нарівні з іншими об'єктами вільного переміщення є одним з ключових понять внутрішнього ринку. Чітке і всеосяжне визначення поняття «послуги» є необхідним елементом правового регулювання свободи надання послуг, зокрема, для розмежування сфери дії свободи надання послуг та інших основних свобод. Але визначення послуги чітко не сформульовано ні в Договорі про функціонування Європейського Союзу, ні в актах вторинного права, ні в судовій практіке.Об'ектом дисертаційного дослідження є міждержавні відносини, що виникають у процесі реалізації права Європейського Союзу, що стосується свободи надання послуг. Предметом дисертаційного дослідження є правове регулювання свободи надання послуг у Європейському Союзі. Особлива увага приділяється дослідженню особливостей правового регулювання. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей, тенденцій та ефективності правового регулювання надання послуг, його впливу на лібералізацію руху послуг у Європейському Союзі.

  Свобода підприємницької діяльності У Європейському Союзі свобода підприємницької діяльності включає право відкривати власну справу, а також починати господарську діяльність і відкривати підприємства громадянам однієї з держав на території будь-якого іншого держави - члена ЄС. Римський договір зобов'язує країни-члени скасувати всі обмеження в цій області. Прагнення до створення в європейському Союзі єдиного економічного простору призвело до дій спрямованим на створення єдиного права, що стосується форми та правил функціонування господарюючих суб'єктів.

 В останні роки в рамках ЄС здійснюється системна політика підтримки малого та середнього підприємництва, орієнтована на три головних ланки, що беруть участь у створенні і функціонуванні малого та середнього бізнесу: на конкретну людину, фірму і суспільство. Її головна мета - збалансування інтересів держав і бізнесу.

Головними цілями регулювання та підтримки малого та середнього бізнесу в ЄС є:

 • зміцнення єдиного внутрішнього ринку;

 • інтернаціоналізація підприємницької діяльності на рівні підприємств;

 • усунення адміністративних бар'єрів;

 • створення єдиного економічного простору в ЄС шляхом уніфікації законодавчої бази по малому бізнесу, посилення взаємодії країн-членів ЄС щодо створення економічного і валютного союзів в рамках ЄС.

Для того щоб стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, в Європі була створена унікальна система його регулювання та підтримки. Вона почала складатися ще на початку 1970-их років. Загальною метою політики Союзу в цьому напрямку стало максимальне стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва. Першими кроками були заходи щодо усунення адміністративних перешкод:

 • гармонізація податку на додану вартість у країнах-членах ЄС;

 • внесення коректив в умови фінансування (досягнення прозорості платіжних систем і створення Європейської асоціації фондів взаємних гарантій для малого бізнесу);

 • деякі зміни в соціальній політиці (вирівнювання соціальних аспектів підприємницької діяльності малого бізнесу відповідно до положень Єдиного європейського акта).

 Іншим фактором, що визначає політику підтримки дрібного та середнього бізнесу в ЄС, стала Європейська хартія для малих підприємств. У цьому документі глави держав і урядів визнають великий потенціал малих підприємств, а також підкреслюють важливість розвитку духу підприємництва та створення сприятливих умов для повторних спроб створення власної справи навіть у випадку деяких колишніх невдач.