- •Гос экзамен отвнты мп
- •1.Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним та міжнародним правом.
- •2.Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •3.Правові умови створення і розвитку Європейського Союзу.
- •4.Відносини єс з Радою Європи та обсє.
- •6.Компетенція Європейського Союзу в сучасних умовах.
- •7.Склад та структура Європейського парламенту.
- •8.Компетенція та порядок роботи Європейського парламенту.
- •9.Правовий статус Європейської Ради і Ради єс. Склад та структура Ради єс.
- •10.Компетенція та порядок роботи Ради єс.
- •11.Склад та структура Європейської комісії.
- •12.Компетенція та порядок роботи Європейської комісії.
- •13.Склад,структура,функції та порядок роботи Рахункової палати єс. Склад,структура,функції та порядок роботи Економічного і соціального комітету єс та Комітету регіонів єс.
- •14.Роль Суду єс в європейській інтеграції. Значення рішень Суду єс та Загального суду у розвитку інтеграції в рамках єс.
- •15.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •16.Склад та структура Суду єс. Компетенція Суду єс.
- •17.Порядок судочинства в Суді єс. Преюдиціальна процедура.
- •18.Загальний суд: склад і порядок судочинства. Компетенція загального суду.
- •19.Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку: правовий статус.
- •20.Принципи права єс.
- •21.Загальна характеристика джерел права єс. «Первинне» право єс.
- •22.»Вторинне» право єс. Акти інститутів та органів єс. Гармонізація законодавства країн-членів єс.
- •23.Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень в єс.
- •24.Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс. Інститут омбудсмана єс.
- •25.Єдине європейське громадянство.
- •26.Правові основи спільної зовнішньої політики і політики безпеки. Спільна оборонна політика єс.
- •27.Співробітництво поліцій та судових органів. Європейське поліційне відомство.
- •28.Вільний рух людей між країнами-членами єс. Умови вїзду працівників до країн єс. Винятки з принципу вільного руху трудових ресурсів між країнами єс.
- •29.Шенгенське право єс.
- •30.Свобода надання послуг єс. Обмеження права на вільне надання послуг в єс. Свобода підприємницької діяльності в єс. Підтримка малого та середнього бізнесу в єс.
- •31.Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •32.Вільний рух капіталів між країнами-членами єс. Лібералізація платіжної політики.
- •33.Соціальна політика єс. Політика зайнятості в єс.
- •34.Європейські стандарти для компаній. Підтримка малого і середнього бізнесу в єс.
- •35.Принципи конкурентного права єс. Антимонопольне регулювання в єс.
- •36.Бюджетне регулювання в єс. Податкове регулювання в єс.
- •37.Валютне регулювання в єс. Регулювання обігу цінних паперів в єс.
- •38.Правила єс щодо постачання товарів, надання послуг, виконання робіт для державних потреб. Регулювання якості товарів в єс.
- •39.Організаційно-правові форми захисту прав споживачів в єс.
- •40.Спільна аграрна і риболовна політика єс.
- •41.Трансєвропейські мережі. Регулювання телекомунікацій в єс. Спільна транспортна політика. Енергетична політика в єс. Науково-технічна політика єс. Охорона навколишнього середовища в єс.
- •42.Митне регулювання в єс.
- •43.Регулювання експорту з єс до третіх країн та імпорту до єс з третіх країн.
- •44.Політико-правові форми співробітництва між Україною та єс. Угоди України з єс. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •Міжнародне право
- •1.Поняття та система міжнародного права. «Сучасне міжнародне право». Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •2.Співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права. Імплементація норм міжнародного права.
- •3.Норми міжнародного права: поняття та види. Міжнародний нормотворчий процес. Мяке право. Юридично обов’язкова сила міжнародного права.
- •4.Поняття та зміст основних принципів міжнародного права. Співвідношення основних принципів міжнародного права.
- •5.Джерела міжнародного права. Порівняльна характеристика міжнародного договору та міжнародного звичаю як джерел міжнародного права. Допоміжні джерела міжнародного права.
- •6.Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності. Санкції та контрзаходи.
- •7.Субєкти міжнародного права: поняття та види. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності.
- •8.Державний суверенітет та міжнародна правосуб’єктність держав. Особливості правосуб’єктності унітарних та складних держав (федерації, конфедерації, унії).
- •9.Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права.
- •10.Проблеми правосуб’єктності націй, що борються за незалежність.
- •11.Інститут визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види та форми визнання.
- •12.Інститут правонаступництва в міжнародному праві. Правонаступництво держав. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •13.Правонаступництво стосовно міжнародних договорів, державної власності державних обов’язків та державних архівів.
- •14.Право міжнародних договорів: поняття і джерела.
- •15.Поняття та види міжнародних договорів. Найменування та структура міжнародних договорів.
- •16.Стадії укладання міжнародного договору. Парафування. Підписання. Альтернат. Ратифікація. Ратифікаційна грамота. Депозитарій та його функції.
- •17.Дія міжнародного договору в просторі та часі. Зворотня сила міжнародного договору. Застереження до міжнародного договору.
- •18.Недійсність та припинення дії міжнародного договору. Денонсація.
- •19.Законодавство України про міжнародні договори.
- •20.Поняття та джерела дипломатичного права.
- •21.Дипломатичне представництво: поняття, функції, склад.
- •22.Порядок призначення дипломатичних представників. Агреман. Вірчі грамоти, їх зміст та порядок вручення. Закінчення місії.
- •23.Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •24.Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.
- •26.Поняття та види територій та просторів у міжнародному праві.
- •28.Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •29.Міжнародно-правові проблеми громадянства. Апатриди та біпатриди.
- •30.Поняття «філіація», «натуралізація», «оптація», «трансферт».
- •31.Міжнародне право прав людини як галузь міжнародного права: поняття та джерела.
- •32.Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини.
- •33.Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль Організації Обєднаних Націй в їх формуванні.
- •34.Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •35.Способи вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Безпосередні переговори, посередництво, добрі послуги, слідчі та погоджувальні комісії.
- •36.Міжнародні судові процедури. Міжнародний Суд оон.
- •37.Міжнародне гуманітарне право: поняття та джерела.
- •38.Правовий статус учасників військових дій. Комбатанти та некомбатанти. Розвідники та шпигуни. Парламентери. Найманці.
- •39.Обмеження засобів та методів ведення війни в міжнародному праві.
- •40.Захист цивільного населення та цивільних об’єктів під час війни.
- •41.Міжнародні організації: поняття та види. Правосубєктність міжнародних міжурядових організацій.
- •42.Організація Обєднаних Націй. Історія створення, членство, головні органи. Проблема реформування оон.
- •43.Рада Європи; історія створення; головні органи; основні напрямки діяльності.
- •44.Поняття та джерела міжнародного екологічного права.
- •45.Миротворчі операції оон. Порядок їх проведення.
- •46.Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Ракетно-ядерне роззброєння. Договір про.
- •47.Поняття та джерела міжнародного кримінального права.
- •48.Поняття та види міжнародних злочинів.
- •49.Підстави та межі юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
- •50.Міжнародне співробітництво в протидії транснаціональній злочинності.
13.Склад,структура,функції та порядок роботи Рахункової палати єс. Склад,структура,функції та порядок роботи Економічного і соціального комітету єс та Комітету регіонів єс.
Європейська рахункова палата (Суд аудиторів) - самий "молодий" інститут Європейських співтовариств і Союзу. Вона була створена в 1977 році, а в 1993 році визнана п'ятим незалежним інститутом Європейського Союзу. У 1999 році, відповідно до Амстердамським договором, повноваження рахункової палати були розширені.
Склад палати
Європейська рахункова палата складається з 27 незалежних аудиторів (по одному від кожної держави-члена), призначаються на посаду Радою Європейського Союзу. Склад аудиторів оновлюється кожні 6 років. Аудитори обирають зі свого складу президента палати строком на 3 роки. У загальній складності в Рахунковій палаті працює приблизно 550 висококваліфікованих співробітників, з яких близько 250 - аудитори, які розділені на'' контрольні групи''.
Функції палати
Основна функція Рахункової палати - контроль за виконанням "загального бюджету Європейського Союзу", за законністю і регулярністю доходів Союзу та його витрат за допомогою аудиторських перевірок, висновків та інспекцій. Рахункова палата здійснює перевірки як за власною ініціативою, так і за запитами від інших інститутів Союзу.
Спираючись на думку палати, Парламент приймає рішення про виконання Комісією бюджету. Рахункова палата також подає Раді і Парламенту затверджені гарантії належного використання грошей європейських платників податків. Палата може також привертати увагу Комісії та держав-членів до будь-яких проблем, виявленим аудиторами при дослідженні фінансових документів або ревізії діяльності організацій, які управляють витратами або доходами від імені Союзу.
Місцезнаходження Рахункової палати - Люксембург.
У структуру Рахункової палати входять:
• Голова;
• Члени Палати;
• Генеральний секретар;
• Співробітники Палати.
На чолі Рахункової Палати варто Голова, який обирається членами колегії на трирічний термін, який у свою чергу може бути продовжений.
Він головує на засіданнях Палати, відповідальний за виконання його рішень, а також ефективного управління Палатою та її діяльністю.
Голова представляє інтереси Палати у зовнішніх відносинах, зокрема перед органами відповідальними за виконання бюджету, а також перед іншими інститутами ЄС, вищими органами фінансового контролю держав-членів.
Всі члени Палати призначаються на шестирічний термін. Але, мандат членів Палати може бути відновлений по закінченню терміну.
Крім того частина колегії, яка приймає остаточні рішення щодо аудиторських висновків, кожен член, у свою чергу охоплює більш широкі стратегічні та адміністративні питання, за які несе відповідальність, в основному в питаннях ревізії.
Генеральний секретар є органом, який виконує функції в даному інституті. Він призначається Радою на шість років. Його мандат може бути продовжений по закінченню терміну. Генеральний секретар відповідальний за управлінням людськими ресурсами і управління справами Палати, включаючи професійну підготовку та послуги з перекладу, що складаються офіційних мов, за винятком ірландського (в цілому 22 мови). Генеральний секретар також несе відповідальність за секретаріат Палати.
Згідно з бюджетом за 2009 рік персонал Європейської рахункової палати займає в цілому 880 постів (станом на 31 грудня 2009 року).
Економічний і соціальний комітет (ESC) - консультативний орган, який виступає гарантом того, що в структурі управління Європейським Союзом представлені інтереси різних економічних і соціальних груп (підприємці, профспілки, фермери, споживачі, і т.д.) Заснований в 1957 році відповідно до Римським договором, ESC. Комітет складається з 344 членів; їх призначає Рада Європейського Союзу на 4 роки за рекомендацією національних урядів. Члени Соціально-економічного комітету відносяться до таких категорій так званого організованого громадянського суспільства як роботодавці, профспілкові діячі та представники різних груп інтересів (професійних об'єднань, фермерів, захисників довкілля, споживачів тощо). Соціально-економічний комітет представляє їх позицію і відстоює їх інтереси в діалозі з Європейською Комісією, Радою Європейського Союзу та Європейським Парламентом. Завдання Соціально-економічного комітету полягає в тому, щоб давати поради Комісії та Раді, які зобов'язані консультуватися з ним щодо соціальних та економічних питань.
Члени Соціально-економічного комітету зустрічаються на пленарних засіданнях близько десяти разів на рік, а частіше засідають меншими групами.
Склад комітету
ESC проводить більшість своїх засідань і пленарних сесій в Брюсселі, де знаходиться його штаб-квартира. Засідання часом проводяться і в інших містах Європи. Кандидатів у члени комітету висувають уряди країн-членів ЄС, затверджуються вони Радою ЄС. Термін членства в комітеті - чотири роки. Обмеження на кількість термінів немає. Члени комітету, числом 317, у своїх рішеннях повністю незалежні.
Економічна і Соціальна Комітет призначений для виконання трьох основних завдань:
- Виступати в якості радника трьох владних інститутів ЄС (Європейської Ради, Комісії та, відповідно до Амстердамським договором, Європейського Парламенту);
- Сприяти більшому вкладом організованого громадянського суспільства в загальноєвропейський єдність, формуючи таким чином більш активне, більш змістовне і тому більш демократичне суспільство;
- Підтримувати роль асоціацій та громадських організацій у не входять у Співтовариство країнах, сприяючи структурованого діалогу з їх представниками і, поважаючи їхні економічні, соціальні та культурні особливості, підтримувати створення консультативних структур.
У рамках ESC сформовані три групи, що представляють: роботодавців; працівників; різні економічні і соціальні інтереси.
Роботодавці (Група I)
У групу роботодавців входять представники приватних і громадських секторів промисловості, малих і середніх комерційних підприємств, торгових палат, фірм оптової та роздрібної торгівлі, банківської справи та страхування, транспорту та сільського господарства.
Працівники (Група II)
Переважна більшість членів Групи II складають представники національних профспілкових організацій, що входять до Європейської конфедерації профспілок (European Trade Union Confederation). Решта членів цієї групи - представники Європейської Конфедерації керівників середньої та управлінської ланки (European Confederation of Executives and Managerial Staff).
Різні Інтереси (Група III)
Секції комітету
У ESC діє шість секцій, кожна з яких займається своєю групою найважливіших для ЄС проблем:
- Сільське господарство та навколишнє середовище
- Економічний та грошово-кредитний Союз, Економічний і соціальний єдність
- Зайнятість, соціальна захищеність і громадянство
- Зовнішні зносини
- Загальний ринок, виробництво і споживання
- Транспорт, енергетика, інфраструктура та інформатика
Щоб виробити думку з різних питань, секції зазвичай формують внутрішні дослідницькі групи, що складаються з доповідача і доданих йому в допомогу експертів.
Кожна секція має бюро, відповідальне за координування її роботи з главою секції.
Комітет регіонів - консультативний орган Європейського союзу, створений в 1994 році і службовець гарантом того, що місцеві та регіональні влади беруть безпосередню участь у діяльності інститутів організації.
Комітет регіонів був створений з метою наблизити Європу до своїх громадян, а також дати можливість висловити свою думку на європейському рівні представникам місцевих та регіональних об'єднань, так як саме вони покликані перетворювати в життя більшу частину європейського законодавства.
Відповідно до Маастрихтського і Амстердамського договорами, Європейська комісія, а також Рада міністрів зобов'язані консультуватися з Комітетом регіонів з питань, які будуть мати безпосереднє значення для місцевого і регіонального рівнів в наступних областях політики: соціальна та економічна згуртованість, охорона здоров'я, освіта і культура, професійна освіта, транспорт.
склад
Комітет складається з 344 членів, призначених на 5-річний термін (поновлюваний) урядами країн Європейського союзу, які приймають рішення в умовах повної політичної незалежності.
