42. Визначити основні тенденції розвитку Бразилії.

Офіційна назва - Федеративна Республіка Бразилія (República Federativa do Brasil – португал. мова; Federative Republic of Brazil - англ. мова). Географічне положення - розташована у східній частині Південної Америки, займає майже половину континенту. На півночі межує із заморським департаментом Франції Гвіаною (довжина кордону - 673 км), Сурінамом (597 км), Гайаною (1119 км), Венесуелою (2200 км) і Колумбією (1643 км); на заході - з Перу (1560 км); на південному заході - з Болівією (3400 км), Парагваєм (1290 км), Аргентиною (1224 км) і Уругваєм (985 км). На сході Бразилія омивається Атлантичним океаном. Загальна довжина кордону - 14691 км. Довжина берегової лінії від кордону з Гвіаною до кордону з Уругваєм - 6840 км. Площа території - 8,5 млн. кв. км. Чисельність населення - 190,7 млн.осіб (2010). Столиця - Бразиліа (Brasília) - 2,5 млн.осіб (2010). Адміністративно-територіальний розподіл - 26 штатів, які поділяються на муніціпії і 1 федеральний округ, де розташована столиця. Найбільші міста - Сан-Паулу - 11,2 млн. осіб, Ріо-де-Жанейро - 6,3 млн., Салвадор - 2,6 млн., Белу-Орізонті - 2,3 млн., Форталеза - 2,4 млн. Офіційна мова - португальська.  Релігія - більшість віруючих - католики. Грошова одиниця - реал= 100 сентаво. Національне свято - 7 вересня - День незалежності (1822 р.)

Членство у міжнародних організаціях - СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХ, ООН, ОАД та Союзу південноамериканських націй.

Бразилія - федеративна республіка. Діє конституція від 5 жовтня 1988 року з останніми змінами від 1994 і 1997рр. Глава держави - президент.  Він є головнокомандувачем Збройних сил. Президент і віце-президент обираються населенням шляхом прямого і таємного голосування строком на 4 роки. Кандидатом в президенти може бути бразилець від народження , якому виповнилось 35 років. Президент може бути обраний і на повторний термін. Якщо на виборах ні один з кандидатів не одержав абсолютної більшості голосів (50 % плюс один голос), то проводиться другий тур голосування, в якому беруть участь два кандидати, які набрали більшість голосів. Для перемоги в другому турі достатньо простої більшості голосів.  Президент Федеративної Республіки Бразилія - Ділма Вана РУССЕФФ (Dilma Vana Rousseff, жін.). Обрана 31 жовтня 2010 р. (в другому турі голосування). Вступила на посаду 1 січня 2011 р. Законодавча влада  здійснюється  Національним конгресом (парламент), який  складається з двох палат: палати депутатів і  федерального сенату. Вибори проводяться прямим загальним і  таємним голосуванням за системою пропорційного представництва від кожного штату і Федерального округу терміном на 4 роки. Кількість депутатів встановлюється в залежності від чисельності населення. Сенатори обираються населенням шляхом прямого і таємного голосування за мажоритарним принципом терміном на 8 років. Склад федерального сенату поновлюється кожні 4 роки поперемінно на одну і дві третини. Від кожного штату і Федерального округу обирають по 3 сенатори.  Голова Палати депутатів – Енріке Едуарду АВІС (Henrique Eduardo Alves). Голова Федерального сенату – Ренан ЛАЛЕЙРУС (Renan Calheiros). Виконавча влада здійснюється президентом і сформованим ним урядом. Повноваження президента і очолюваного їм уряду обмежені. Нинішній уряд сформовано 1 січня 2011 р. Очолює уряд президент - Ділма Вана РУССЕФФ (Dilma Vana Rousseff). Політичні партії

Бразильська соціалістична партія – БСП (Partido Socialista Brasileiro – PSB). Створена в 1947 р. Голова – Едуарду КАМПУС(Eduardo Campos). Генеральний секретар – Ренату КАЗАГРАНДІ (Renato Casagrande).

Бразильська трабальїстська партія – БТП (Partido Trabalhista Brasileiro – РТВ). Створена в 1980 році. Голова – Роберту ЖЕФФЕРСОН МОНТЕЙРУ ФРАНСІСКУ (Roberto Jefferson Monteiro Francisco). Генеральний секретар – Антоніу Карлуш ді КАМПУС МАШАДУ (Antonio Carlos de Campos Machado).

Демократас – ДЕМ (Democratas –DEM). Партія. Створена в 1984 р. з бувших  членів Соціально – демократичної партії до березня 2007 року мала назву Партія ліберальний фронт. Голова – Родрігу МАЙЯ (Rodrigo Maia). Генеральний секретар – Жайме КАМПУС (Jayme  Campos).

Демократична трабальїстська партія – ДТП (Partido Democratico Trabalhista – PDT). Створена в грудні 1979 р. До травня 1980 р. мала назву Бразильська трабальїстська партія - БТП. Голова – Карлос ЛУПІ (Carlos Lupi). Генеральний секретар – Мануел ДІАС (Manoel Dias).

Комуністична партія Бразилії – КПБ (Partido Communisto do Brasil-PC do B). Створена в 1922 р. Голова - Ренату РЕБЕЛУ (Renato Rebelo).

Партія бразильського демократичного руху –ПБДД (Partido do Movimento Democratico Brasileiro- PMDB). Створена в липні 1981 року. В лютому 1982 р. об’єдналась з Народною партією в єдину партію і зберегла свою назву. Голова - Мішел ТЕМЕР (Michel Temer). Генеральний секретар – Мауру ЛОПИС (Mauro Lopes).

Партія бразильської соціал-демократії – ПБСД (Partido da Social Democracia Brasileira – PSDB). Створена в 1988 р. в результаті розколу в Партії бразильського демократичного руху (ПБДР). Голова – Сержіу ГЕРРА (Sergio Guerra). Генеральний секретар -  Родрігу ді КАСТРУ (Rodrigo de Castro).

Партія Республіки – ПР (Partido da Republica-PR). Створена в 2006 роців результаті об’єднання Ліберальної партіїі і Партії відновлення національного порядку. Голова – Сержіу ТАМЕР (Sergio Tamer).

Партія трудящих - ПТ (Partido dosTrabalhadores- PT). Створена в січні 1980 року. Налічує 350 членів. Лідер – Луіс Інасіу ЛУЛА да СІЛВА (Luis Inacio Lula da Silva). Голова -  Жозе Едуарду ДУТРА (Jose Eduardo Dutra). Генеральний секретар - Жозе КАРДОЗУ (Jose Cardozo).

Прогресивна партія – ПП (Partido Progressista – PP) (Francisco Dornelles) (Benedito Domingos). Створена в 1955 році в результаті об’єднання Реформаторської прогресивної партії (РПП), Прогресивної партії (ПП) і Прогресивної республіканської партії (ПРП) під назвою Бразильська прогресивна партія (БПП). Нинішню назву має з 2003 року. Голова – Франсіску ДОРНЕЛЛІС (Francisco Dornelles). Генеральний секретар - Бенедіту ДОМІНГУС (Benedito Domingos).

Соціалістична народна партія – СНП (Partido Popular Socialista – PPS). Створена 25-26 січня 1992 р. в Сан - Паулу на базі однієї з фракцій Бразильської комуністичної партії (БКП) - фракції  «обновленців». Голова - Роберту ФРЕЙРІ (Roberto Freire). Генеральний секретар – Рубенс БУЕНУ (Rubens Bueno).

Економічні райони Виділяють п'ять великих економічних районів Бразилії.  Північ, що включає широкий басейн Амазонки, займає 45% площі країни, де на початку 1990-х років проживало 7% загальної чисельності населення країни. Тут, незважаючи на наявність декількох промислових районів, переважає сільське господарство, особливо обробка цукрової тростини, бавовни й какао, а також тваринництво.  Північний схід (18% площі і 29% населення країни) - густонаселений сільськогосподарський район, що спеціалізується на вирощуванні цукрової тростини.  Південний схід (11% площі і 43% населення) - найбільш розвинений район, де виробляється понад 80% промислової продукції Бразилії; до того ж сільське господарство цього району постачає більшу частину кави, соєвих бобів, цукру й продукції тваринництва.  Південь (7% площі і 15% населення) - важливий сільськогосподарський район, де виробляється рис, пшениця, соєві боби, вино й м'ясо. Тут також знаходяться промислові центри, що швидко розвиваються.  У центрально-західному районі (19% площі і 7% населення) провідною галуззю є сільське господарство з переважанням тваринництва; в окремих місцевостях обробляють соєві боби, рис та інші культури.  Гірничодобувна промисловість У цій галузі велику роль відіграє іноземний капітал, особливо США, а також Канади, Японії, Франції та інших країн.  Однією з найважливіших корисних копалин є марганцева руда.  Видобуток міді, свинцю, цинку, нікелю ведеться переважно для внутрішнього ринку. Крім того, Бразилія постачає на світовий ринок стратегічну сировину: вольфрам, ніобій, берилій, тантал, цирконій, кристалічний кварц і слюду. Розвивається видобуток радіоактивних мінералів, що містять уран, торій, монацитові піски.  Наприкінці 1970-х - початку 1980-х років у різних частинах Амазонії були відкриті родовища золота, що викликало справжню золоту лихоманку. Туди прибуло більше як 300 тис. старателів, а потім ряд гігантів світової золотопромисловості з Канади, США і ПАР. За 1990-1995 роки видобуток золота зріс з 40 до 80 т на рік.  У Бразилії добувають дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння - алмази, топази, сапфіри, аквамарини.  За рахунок власних ресурсів потреби Бразилії у нафті задовольняються приблизно наполовину. Добич веде державна нафтова компанія "Петробраз" на шельфі Ріо-де-Жанейро, в районі Реконаву (штат Баїя) і в гирлі р.Сан-Франсиску (штати Сержіпі й Алагоас). В Амазонії був відкритий басейн Солімойнс, перспективний за можливими запасами нафти й газу.  Родовища кам'яного вугілля розробляються у штатах Санта-Катарина і Ріу-Гранді-ду-Сул. Унаслідок високої підзолисті, це вугілля має невисоку якість. Річний видобуток кам'яного вугілля не перевищує 5 млн. т.  Обробна промисловість Важливе місце у структурі промислового виробництва займають важка і хімічна промисловість та нафтопереробка. Розвинена чорна металургія, повністю забезпечена власним високоякісним залізняком. Значна частина коксу імпортується; досі застосовується деревинне вугілля.  У кольоровій металургії найбільш розвиненим є виробництво алюмінію. Машинобудування  Виділяється автомобілебудування, що контролюється іноземним капіталом (США, Німеччина, Японія та інші). Найбільші центри автомобілебудування - Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Серед латиноамериканських країн Бразилія виділяється за обсягом продукції верстатобудування.  Бразилія займає провідні позиції з виробництва морських суден. Усі великі верфі знаходяться в бухті Гуанабара. У Сан-Жозе-дус-Кампус (шт. Сан-Паулу) працює великий авіаційний завод, що постачає пасажирські літаки для місцевих ліній та в інші країни світу.  Електротехнічна промисловість Електротехнічна промисловість розвинена в Кампінасі (шт. Сан-Паулу) і Ріо-де-Жанейро. Бразилія виробляє електронно-обчислювальну техніку і постачає на світовий ринок мікросхеми, напівпровідники та іншу продукцію (найбільший центр - Кампінас).  Хімічна й нафтохімічна промисловість Це найбільш динамічні галузі. Виробляються каустична сода, кислоти, барвники, азотні й фосфорні добрива, синтетичні волокна, синтетичний каучук, пластмаси, вибухові речовини, ліки тощо. На основі переробки нафти діють великі нафтохімічні комплекси в Кубатані (шт. Сан-Паулу), Камасарі (шт. Баїя) і в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул.  Целюлозно-паперова промисловість  Сконцентрована на південному сході і в штаті Парана. Легка промисловість У легкій промисловості переважає національний приватний капітал. Деякі галузі працюють на експорт: цукрова, м'ясна, маслоробна, тютюнова. Бразилія займає перше місце у світі по виробництву й експорту концентрованого та замороженого апельсинового соку і друге - по експорту переробленого м'яса птахів.  Виробляються тканини із штучного волокна й трикотаж. Близько половини текстильної продукції дають підприємства Сан-Паулу, близько чверті - Ріо-де-Жанейро. Розвиненою є шкіряно-взуттєва галузь. Значна частина її продукції виробляється на експорт (найбільші центри - Сан-Паулу й Нову-Амбургу в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул).  Сільське господарство У сільському господарстві зайнято 30% економічно активного населення. Деякі сільськогосподарські культури Бразилії мають великі ринки збуту за кордоном, інші виробляються, головним чином, для внутрішнього споживання. Серед експортних культур виділяється кава, соя, цукрова тростина, какао, рис і апельсини. До важливих продуктів, що споживаються переважно в Бразилії, відносяться бавовна, боби, кукурудза й пшениця.  Тваринництво має переважно м'ясний напрям і дає 40% (за вартістю) продукції сільського господарства. За розмірами поголів'я великої рогатої худоби Бразилія випереджає будь-яку іншу країну, крім Індії. М'ясо, вовна і шкіра частково експортуються.  Лісове господарство Лісами зайнято більше як 60% території Бразилії. Країні належить перше місце по запасах деревини цінних порід. Найбільше значення має збір латексу дикорослих каучуконосів (30-50 тис. т на рік) у вологих тропічних лісах Амазонії, Бразильського горіху, карнаубського воску, плодів пальми бабасу й олійного дерева ойтисики на північному сході і "парагвайского чаю" на півдні. Заготівля деревини араукарі ведеться на півдні. Значна частина продукції лісового господарства йде на експорт.  Рибне господарство Незважаючи на досить велику довжину берегової лінії, рибальство в Бразилії слабо розвинене. Промисел ведеться на малих суднах поблизу берегів Санта-Катаріни і Ріу-Гранді-ду-Сул на півдні та Сан-Паулу на південному сході. Продукція реалізується безпосередньо на березі. Рибопереробна промисловість малорозвинена. 40% переробки здійснюється десятьма компаніями, в основному на півдні.  Транспорт Високе транспортне освоєння характерне тільки для прибережних районів півдня, південного сходу і північного сходу. Основну роль відіграє автомобільний транспорт, на частку якого доводиться переважна частина перевезень пасажирів. Загальна довжина автомобільних шляхів - понад 2 млн. км, з них лише близько 10% із твердим покриттям. Велике значення для освоєння Амазонії має не так давно побудований Трансамазонський шлях, який, однак, поки не весь забезпечений твердим покриттям.  Довжина мережі залізниць становить близько 30,5 тис. км, із яких 24,7 тис. км - вузькоколійні. Загальна довжина електрифікованих залізниць - близько 2,5 тис. км.  Довжина річок, судноплавних у будь-яку пору року, становить понад 31 тис. км, однак найбільш зручні водні шляхи (Амазонка з притоками, Сан-Франсіску, Парана, Парагвай) віддалені від основних економічних центрів Бразилії. Велике значення мають каботажні перевезення вздовж атлантичного узбережжя країни. Зовнішні зв'язки обслуговуються морським і повітряним транспортом. Найбільші морські порти - Сантос, Ріу-Гранді, Ріо-де-Жанейро, Віторія, Ресіфі, Сан-Луїс, Манаус.  Широко розвинене повітряне сполучення між 150 містами країни. Тільки найбільших аеропортів нараховується 29.  Зовнішня торгівля Основні зовнішньоторговельні партнери Бразилії - країни ЄС (27% товарообігу), Латинської Америки (21%), США (20%) і країни Азії (15%).  Основні статті експорту: залізняк, боксити, чавун, сталь, автомобілі, літаки, електронні прилади, кава, цукрова тростина, соя, какао, тропічні фрукти, апельсиновий сік.  Головні експорт-партнери: США, Аргентина, Німеччина, Нідерланди, Японія.  Основні статті імпорту: промислова сировина (нафта, вугілля, кольорові метали), машини й обладнання, хімічні продукти, напівфабрикати, зерно.  Головні імпорт-партнери: США, Аргентина, Німеччина, Японія, Італія.