74. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Іраку.

Офіційна назва - Республіка Ірак (Republic of Iraq - англ. мова). Географічне положення - держава розташована на Ближньому Сході. На півночі межує з Туреччиною, на сході – з Іраном, на заході – з Йорданією і Сирією, на півдні – з Саудівською Аравією і Кувейтом, на крайньому південному сході має вихід до Перської затоки.

Площа території - 437 тис. кв. км.

Населення - 32,266 млн. осіб (2011).

Столиця - Багдад (Baghdad) - бл. 6 млн. осіб з передмістями.

Адміністративний розподіл - ділиться на 18 провінцій (мухафаз) в тому числі три автономні (Дахук, Ербіль, Сулейманія).

Великі міста - Мосул (750 тис. осіб), Басра (500 тис. осіб), Кіркук (200 тис. осіб).

Офіційна мова -  арабська.

Релігія - 97% віруючого населення сповідують іслам (60-65% - шиїти, 32-37% - сунніти), всі інші - християни різного толку (несторіани, халдеї, григоріани).

Грошова одиниця - іракський динар = 1000 філсів.

Національне свято - 31 грудня - День виводу військ США з країни (2011).

Членство в міжнародних організаціях  -  член ООН, МВФ, ОПЕК, Ліги арабських держав.

Ірак до 1958 р. - монархія. Після революції 14 липня 1958 р. проголошений республікою. На всенародному референдумі 15 жовтня 2005 р. був схвалений проект нової конституції, який проголосив Ірак демократичною федеративною парламентською республікою, єдиною, незалежною і суверенною, в якій офіційною релігією є іслам. 

Президентська рада (ПР) Іраку (The presidency council of Iraq)- вищий  орган  державної влади з функціями "президента" країни, що обумовлено в конституції (ст.134) від 15 жовтня 2005 р. ПР включає 3-х чоловік (обов'язково курда, шиїта і сунніта): президента і двох віце-президентів, які обираються єдиним списком депутатами Ради представників на 4 роки з правом переобрання на другий термін. За обрання членів ПР повинно проголосувати не менше 2/3 від загальної кількості депутатів парламенту. Парламент має право достроково усунути кожного з 3-х членів Президентської ради, включаючи президента, у випадку його некомпетентності або нечесності. За усунення повинно проголосувати не менше 3/4 від загальної кількості депутатів, після цього на вакантне місце обирається нова посадова особа.  Президентська рада має приймати рішення одноголосно. Жодний законодавчий акт чи рішення не набуває чинності, якщо під документом немає підписів всіх трьох членів ПР. Термін повноважень Президентської ради завершується одночасно із закінченням терміну повноважень Ради представників. Конституція, схвалена на референдумі 15 жовтня 2005 р., не обумовлює співвідношення повноважень президента і двох віце-президентів. Президентська рада: Президент Республіки Ірак - Джаляль ТАЛАБАНІ (курд, Jalal Talabani).

Законодавча влада належить Раді представників, що функціонує протягом 4 років після її обрання. Відповідно до нового виборчого закону, який набрав чинності 6 грудня 2009 р., кількість депутатських місць збільшено з 275 до 325, що дозволило посилити представництво в парламенті іракців, які проживають за кордоном, кожна провінція одержала більшу кількість депутатських місць. 3 депутатських місця додатково до попередніх 40 одержали курди; крім цього в бюлетені були включені не тільки кандидати за партійними списками. але і незалежні кандидати.   Рада представників (Council of Representatives), обрана 7 березня 2010 р. Кількість депутатів - 325. Спікер - Усама ан-НЕДЖЕЙФІ (сунніт).

Виконавча влада належить президентській раді і Раді міністрів (уряд). Президент пропонує затверджену президентською радою кандидатуру на пост прем'єр-міністра з блоку, що набрав найбільшу кількість місць у Раді представників. Згідно з конституцією Іраку, формування кабінету міністрів повинно бути завершено прем'єр-міністром протягом 30 днів після його призначення.   Прем`єр-міністр Республіки Ірак Нурі аль-МАЛІКІ (шиїт, Nouri Al-Maliki). Призначений 25 листопада 2010 р.

Політичні партії  "Аль-Іракія" (Al-Iraqiyya) -  або Іракський національний список-блок, до якого входять представники сунітської громади та прихільники комуністичних ідей. Лідер - Айяд АЛАУЇ(Iyad Allawi). Вища ісламська іракська рада (до перейменування 14 травня 2007 р. - Вища рада ісламської революції - The Supreme Council for the Islamic Revolution in Iraq - SCIRI). Шиїтська політична партія. Заснована в 1982 р. Лідер - Аммар аль-ХАКІМ (Abdul Aziz al-Hakim). Військове крило - "Організація Бадр". На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. партія увійшла до складу Об'єднаного іракського альянсу (розпався в 2008 р.), а в серпні 2009 р. - в Іракський національний альянс, сформований для участі в парламентських виборах 2010 р.

"Горан" ("Зміни")- Chahge Party(Goran). Політичний курдський блок, заснований в 2007 р. як опозиційний до двох головних курдських партій - Патріотичному союзу Курдистану (ПСК) Джаляля Талабані та Демократичної партії Курдистану (ДПК) Масуда Барзані. Керівник - Мустафа НОШИРВАН (Mustafa Nawshirwan).

Демократична партія Курдистану - ДПК (Kurdistan Democratic Party - Partiya Democrat а Kurdistane). Заснована 16 серпня 1946 р. Мустафою БАРЗАНІ. Виступає за права і свободи курдів у всьому світі. Є однією з найбільш представницьких і впливових політичних партій курдів у регіоні. Голова - Масуд БАРЗАНІ (Massoud Barzani). Друкований орган - газета "Хабат". На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшла до складу Альянсу Курдистану. "Держава закону" (Coalition The State of Law)- шиїтська коаліція, заснова незадовго до проведення провінціальних виборів 31 січня 2009 р. Основою ії стала Партія ісламського заклику, генеральний секретар якої - Нурі аль-МАЛІКІ(Nouri Al-Maliki) став лідером коаліції. Іракська ісламська партія - ІІП (al-Hizb al-Islami al-Iraqi - Iraqi Islamic Party). Сунітська партія. Заснована в 1960 р. Є відгалуженням політичної організації "Брати-мусульмани".  Генеральний секретар - Тарік аль-ХАШИМІ (Tareq al-Hashimi). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшла до складу Іракського фронту злагоди. Іракська комуністична партія - ІКП (Iraqi Communist Party). Заснована 31 березня 1934 р. З травня 1979 р. партія перебувала на нелегальному становищі. У січні 1996 р. ІКП дозволено повернутися на політичну арену після "оновлення", що полягало в тому, що члени "оновленої" компартії відмежувалися від тих іракських комуністів, які зв'язали себе з опозицією за кордоном і на півночі країни, в Іракському Курдистані. У 2003 р. виступали проти вторгнення США до Іраку, але згодом брали участь у формуванні нових політичних інститутів. Перший секретар ЦК - Хамід Маджид МУСА (Hamid Majeed Mousa), з 1993 р. Друковані органи - газета "Тарік аш-Шааб" (Tariq al-Sha'ab - "Шлях народу") і журнал "Ас-Сакафа аль-Джадіда" (Al-Thakafa Al-Jedida - "Нова культура"). Молодіжне крило ІКП - "Іракська демократична федерація молоді". На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшла до складу "Іракського національного списку".

Іракці (Iraqis). Партія включає як сунітів, так і шиїтів. Заснована в січні 2005 р. Засновник і лідер - Газі аль-ЯВАР (Ghazi al-Yawar). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшла до складу альянсу "Іракський національний список".

Іракський національний альянс (ІНА). Блок партій, сформований наприкінці серпня 2009 р., напередодні парламентських виборів 2010 р., основними шиїтськими партіями (за участю кількох сунітських фракцій), на зміну Об'єднаному іракському альянсу, що розпався в 2008 р. Лідер - Амар аль-ХАКІМ(Ammar Al - Hakim).

Іракський національний конгрес - ІНК (Iraqi National Congress). Заснований у Відні в 1992 р. як багатопартійна коаліція. До повалення режиму С.Хуссейна базувався в Лондоні, після повалення режиму партія повернулася в Ірак. У 1999 р. був обраний колегіальний керівний орган з семи лідерів: Айяд АЛАУЇ (Ayad Allawi), Ріяд аль-ЯВАР (Riyad al-Yawar), Шариф Алі бен АЛЬ-ХУССЕЙН (Sharif АН Bin al-Hussain), Ахмед ЧАЛАБІ (Ahmad Chalabi), Шейх Мухаммед Мухаммед АЛІ (Sheikh Muhammad Muhammad Ali), Латіф РАШИД (Latif Rashid), Хошияр аз-ЗІБАРІ (Hoshyar az-Zibari). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшов до альянсу "Іракський національний список".

Іракський фронт злагоди - ІФС (Iraqi Accord Front). Блок трьох найбільших сунітських партій: Іракської ісламської партії, Генеральної ради за інтереси іракського народу, Іракської ради за національний діалог. Створений перед грудневими (2005 р.) парламентськими виборами. Глава - Аднан ад-ДУЛЕЙМІ (Adnan ad-Duleimi).

Іракська національна злагода - ІНЗ (Iraqi National Accord). Заснована в 1990 р. за межами території Іраку як партія опору режиму С.Хуссейна. Засновник і генеральний секретар - Айяд АЛАУЇ (Ayad Allawi). З часу  парламентських виборів 15 грудня 2005 р. і до сьогодні він очолює Іракський національний список("Аль- Іракія").

Ісламський союз Курдистану - ІСК (Kurdistan Islamic Union - Yekitiya Islamiya Kurdistan). Заснований в 1991 р. Є незалежною іракською гілкою єгипетської політичної організації "Брати-мусульмани". Генеральний секретар - Салах ад-Дін Мухаммед Баха ад-ДІН (Salah al-Din Muhammad Baha' al-Din). Ha парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшов до складу Альянсу Курдистану.

Комуністична партія Курдистану - КПК (Partiya Komunist Kurdistan). Створена в 1993 р. як відгалуження від Іракської комуністичної партії. Лідер і засновник - Камаль ШАКІР (Kamal Shakir). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшла до складу Альянсу Курдистану.

Національно-демократична партія - НДП (National Democratic Party - al-Hizb al-Watani ad-Dimuqrati). Заснована в 1946 р. Лідери - Насир Камаль аль-ЧАДЕРЧІ (Nasir Kamal al-Chaderchi), Худаїб аль-Хадж МАХМУД (Hudayb al-Hajj Mahmoud).

Національний фронт за визволення Іраку - НФВІ. Створений у квітні 2003 р. як організація "національного опору" силам американсько-британської коаліції. НФВІ спочатку об'єднав у своїх лавах десять угрупувань (активісти розпущеної партії Баас, колишні "Федаїни Саддама" і добровольці, які прибули до Іраку для боротьби з силами коаліції), з яких до 2009 р. своє представництво в організації зберегло лише три угрупування. Генеральний секретар НФВІ - Хамід Абд аль-ДЖАМІЛІ (Hamid Abd al-Jamili).

Об'єднання незалежних демократів - ОНД (Independent Democratic Movement). Засновано в 2003 р. Лідер - Аднан ПАЧАЧІ (Adnan Pachachi). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшло до складу "Іракського національного списку".

Патріотичний союз Курдистану - ПСК (Patriotic Union of Kurdistan - Yaketi Nishtimani Kurdistan). Заснований 1 червня 1975 р. з метою досягнення самовизначення, прав і демократії курдського народу. Генеральний секретар - Джаляль ТАЛАБАНІ (Jalal Talabani). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшов до складу Альянсу Курдистану.

Партія трудящих Курдистану - ПТК (Kurdistan Toilers Party - Parti Zahmatkeshan Kurdistan). Створена в 1985 р. у результаті розколу Курдської соціалістичної партії Іраку. Лідер - Кадир АЗІЗ (Qadir Aziz). Друкований орган - газета "Alay Azadi" (Прапор свободи). Випускає кілька культурних та ідеологічних періодичних видань, теле- і радіопрограм. На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. увійшла до складу Альянсу Курдистану.

Партія ісламського заклику (Islamic Daawa Party, al-Da'wa al-Islamiyya). Заснована в 1958 р. Одна з найбільших партій шиїтів. Генеральний секретар - Нурі АЛЬ-МАЛІКИ (Nouri Al-Maliki). На парламентських виборах 15 грудня 2005 р. входила до складу Об'єднаного іракського альянсу, а пізніше, перед проведенням провінційних виборів 31 січня 2009 р., увійшла до складу коаліції "Держава закону".

Партія арабського соціалістичного відродження - Баас (Arab Socialist Renaissance Party; Baath Party). В Іраку існувала з 1954 р. Входила до загальноарабської партії Баас, створеної у 1947 р. Після падіння режиму С.Хуссейна в травні 2003 р. оголошена поза законом.

Робітничо-комуністична партія Іраку - РКПІ (Worker Communist Party of Iraq - Hizb al-Shuyu'I al-'Ummali al-'Iraqi). Заснована в 1993 р. Опозиційна як до колишнього режиму, так і до нового режиму після скинення С.Хуссейна. Багато її членів живуть за кордоном. Лідер - Ребвар АХМЕД (Rebwar Ahmed). Друкований орган - інформаційний бюлетень "Iraq Weekly".

Фронт іракських туркменів (Iraqi Turkmen Front). Заснований в 1995 р. Є об'єднанням 26 туркменських груп. Лідер - Фарук Абдалла АБДЕЛЬ РАХМАН (Faruk Abdullah Abd al-Rahman). 

Ірак – аграрно-індустріальна країна. На початку ХХІ ст. Ірак був країною з регульованою державою капіталістичною економікою, основа якої – видобуток нафти. Державний сектор повністю контролював нафтову промисловість і енергетику. Високорозвинуті такі галузі промисловості, як нафтовидобувна, нафтопереробна, газова, цементна, металургійна, електроенергетика, машинобудування та ін. Є завод з виробництва двигунів, азотних добрив, сільськогосподарських машин, а також електротехнічний і металургійний заводи, фабрика з виробництва верхнього одягу, кустарні промисли. У сільському господарстві переважає екстенсивне землеробство. Головні продовольчі культури – пшениця, ячмінь, рис, овочі, цитрусові, тютюн, бавовна. Розводять велику рогату худобу, овець, кіз. У країні ведуться роботи з іригації та механізації сільськогосподарського виробництва, а також створення великих агропромислових комплексів. Транспорт: автомобільний, морський, річковий, частково – залізничний, розвинений трубопровідний. Основні іракські порти в Персидській затоці – Басра, Умм-Каср, Фао і Ез-Зубайр. Річковий порт – Багдад. У країні є два міжнародних аеропорти – в Багдаді і Басрі і понад 100 місцевих летовищ (в Хадіті, Кіркуці, Мосулі і інш.). Національний доход У 1970-ті роки величезні доходи держави від експорту нафти дозволяли фінансувати динамічне зростання й модернізацію економіки країни. Цей процес припинявся через воєнні дії в зоні Перської затоки в 1980-1988 і 1990-1991 рр.,  у 2003 р. переорієнтацію ресурсів на військові потреби та введення ембарго й економічних санкцій рішенням ООН, а також через падіння цін на нафту.

Структура і планування виробництва Ірак, згідно з Конституцією, - країна з регульованою державою капіталістичною економікою. Держава покликана прямо контролювати видобуток та експорт нафти, більшість інших провідних галузей промисловості, всі банки й майже всю зовнішню торгівлю; вона повинна також розподіляти контракти з великих будівельних проектів під вигідні позики й утримувати обмінний курс валюти. Держава приймає на себе зобов'язання сприяти інвесторам в організації капіталомістких сільськогосподарських підприємств, що займаються, наприклад, поливним плодівництвом і городництвом, бройлерним виробництвом. Сільськогосподарські виробники за пільговими цінами орендують державні землі, отримують пільгові кредити й користуються сприятливим курсом обміну валюти. Приватним підприємцям дозволяється вкладати кошти в будівництво, вантажні перевезення, роздрібну торгівлю та сферу обслуговування. Держава регулює також ціни на ряд товарів. Введені в 1991 році санкції ООН на зовнішню торгівлю внесли істотні корективи в державну економічну політику. Зараз на зовнішній ринок, пов'язаний навіть з експортом нафти, допущені приватні підприємці.

Трудові ресурси У середині 1990-х років близько 40% усіх зайнятих були зосереджені у сфері обслуговування, 30% - у сільському господарстві, 10% - в обробних галузях, ще 8% - у торгівлі та 2% - у гірничовидобувній промисловості. Внаслідок економічного буму 1970-х років в Ірак у пошуках робочих місць прибула значна кількість мігрантів з арабських та інших азіатських країн. Для керівництва деякими високотехнологічними процесами в будівництві й обробній індустрії запрошувалися кваліфіковані іноземні фахівці. До роботи в сільськогосподарському секторі залучалися марокканські та єгипетські селяни.

Гірничовидобувна й обробна промисловість Видобуток нафти зосереджений здебільшого на родовищах у районі Кіркука й Мосула на півночі та біля Басри й Ер-Румайли на південному сході. Розробляються кілька дрібніших родовищ в інших частинах країни. Сира нафта надходить на переробні (Басра, Ед-Даура, Байджі, Салах-ед-Дін та ін.) і хімічні заводи (Ез-Зубайр і Багдад та його околиці). У Мішраку, на заході від Мосула, розробляються поклади сірчаної руди. З неї отримують сірку й сірчану кислоту. Фосфорити видобуваються на двох родовищах на північ від Багдада. Вони використовуються для виробництва мінеральних добрив на хімічних заводах Ель-Каїма й Байджі. До інших важливих галузей державного сектора належать металообробка, електроенергетика, газова, цементна, текстильна, електротехнічна й харчова промисловість, виробництво синтетичного волокна, складання вантажівок, автобусів і моторів. Під державним контролем перебуває більшість великих і високотехнологічних підприємств, побудованих переважно іноземними компаніями, здебільшого в околицях Багдада, в Мосулі та Басрі.

Енергетика  Щорічно в Іраку виробляється бл. 28,4 млрд кВт/год. (1998) електроенергії, причому 97,7% за рахунок переробки нафти й газу, 2,1% за рахунок використання гідроресурсів. Електрифікована майже вся країна, і 95% населення має доступ до енергозабезпечення. Лише у віддаленій сільській місцевості населення для опалення та інших побутових потреб використовує гас і дрова. Щорічне енергоспоживання оцінюється в 26,4 млрд кВт/год. (1998).

Сільське господарство  Площі, придатні для землеробства, складають бл. 5450 тис. га (1/8 території Іраку). До 4000 тис. га зайнято пасовищами. Інші землі виведені з сільськогосподарського обороту через засушливі умови й засолення грунтів, у тому числі зумовленого недостатнім дренажем раніше зрошуваних угідь. Головні сільськогосподарські культури – пшениця, ячмінь і рис. Під них відведено половину орних угідь, загалом у краще зволожених північних районах. Великі площі в долинах рік відведені під плантації фінікової пальми. Тваринництво базується на розведенні овець і кіз, у меншій мірі великої рогатої худоби, і розвинене в гірських районах.

Транспорт  Наприкінці 1990-х років Ірак мав у своєму розпорядженні добре розвинену мережу автомобільних доріг завдовжки бл. 45,5 тис. км, (з них 38,8 тис. км з твердим покриттям), яка включала ряд швидкісних магістралей. Протяжність залізниць – 2450 км. У країні є два міжнародних аеропорти – в Багдаді й Басрі та більше 100, які забезпечують сполучення на місцевих лініях (в Ель-Хадіті, Кіркуку, Мосулі тощо.). Основні іракські порти в Перській затоці – Басра, Умм-Каср, Фао й Ез-Зубайр дещо постраждали під час воєнних конфліктів.  У межах Іраку нафтові промисли Кіркука (на півночі) й Ель-Румайли (на південному сході) пов'язані мережею реверсивних трубопроводів з районами споживання і переробки нафти, а також із портами на узбережжі Перської затоки. Загальна протяжність нафтопроводів 4350 км, нафтопродуктопроводів 725 км, газопроводів 1360 км. По трубопроводах, прокладених через території Саудівської Аравії, Туреччини, Сирії і Лівану, іракська нафта може надходити в порти Червоного і Середземного морів, а звідти на зовнішні ринки.

Грошова і банківська системи  В Іраку діють Центральний банк, що випускає в обіг іракський динар, державні сільськогосподарський кооперативний, промисловий банки та два комерційних банки, що знаходяться під контролем держави – Банк Рафідайна і Банк Рашида. Власті заохочують створення приватних банків.

Бюджет  Основний дохід скарбниці приносить нафтова промисловість, від якої залежить життєздатність економіки Іраку. Витратна частина бюджету жорстко не фіксується і при потребі перерозподіляється між звичайними витратними статтями державних відомств і «напівсамостійних агентств», які контролюють ключові державні та інші, пов'язані з видобутком і переробкою нафти, підприємства, а також щорічними програмами розвитку.

 Економіка Іраку  Основу економіки країни складає експорт нафти, за рахунок якого формується прибуткова частина державного бюджету. У 2008 р. зростання ВВП Іраку склало 10,9%, що перевищило попередні очікування та прогнози. Таке значне зростання обумовлене високими світовими цінами на нафту протягом першої половини 2008 р., коли у липні Ірак реалізовував цю сировину за ціною у 123 долари за барель, що за рік дозволило йому заробити 61,89 мільярда доларів США (дані за 2007 р. – 39,8 млрд.дол.США). Враховуючи те, що надходження від експорту сирої нафти склали в 2008 р. 94% від загальних надходжень до національного бюджету Іраку, абсолютна залежність Іраку від торгівлі вуглеводнями є найбільшою загрозою для розвитку його економіки. Падіння світових цін на нафту у другій половині 2008 р., а також неспроможність Іраку значно збільшити видобуток цієї сировини позначаться на подальших перспективах розвитку іракської економіки. Оскільки експорт нафти залишається основним джерелом наповнення бюджету країни, збільшення обсягів її видобутку та експорту є головним економічним пріоритетом Іраку, реалізації якого перешкоджає корупція в нафтогазовій сфері та незадовільна безпекова ситуація в країні, яка суттєво ускладнює роботу іноземних інвесторів. Крім того, на заваді стоїть застаріла та частково зруйнована нафтогазова видобувна і експортна (транспортна) інфраструктури, відновлення яких потребує залучення багатомільярдних інвестицій з-за кордону. Сільське господарство слаборозвинуте. Його внесок у ВВП складає 6 %, в цій сфері працює 25 % населення. Основні культури - зернові, масляні культури, овочі, фініки та бавовна. Вирощується велика рогата худоба. Лише 12% землі придатні для сільськогосподарського використання (у 2003 р. обсяги виробництва зернових сягали 2,6 млн. т.). Останніми роками виробництво сільськогосподарської продукції в Іраку є нерентабельним, тому не може конкурувати з більш дешевою іноземною продукцією та потребує державних дотацій. Крім цього, погодні умови 2008 р. призвели до втрати 51% врожаю зернових в Іраку. Песимістичними є прогнози на врожай 2009 р. (кількість опадів у Іраку в цьому сезоні на третину менше середньорічних). У стані занепаду перебуває іригаційна система, яка є основою успіху сільського господарства в кліматичних умовах країни. Через це Ірак змушений імпортувати 50% необхідних продуктів харчування. Зокрема, обсяги закупівлі Іраком зернових у 2008-2009 рр. сягнули 950 тисяч тон. Структура ВВП: нафтогазовий сектор – 94%, решта – 6% (детальні статистичні дані відсутні). Зовнішній борг (станом на 31.12.08) – 67,8 млрд. дол. США.

В Іраку проживають різні етнічні й релігійні групи населення, традиції яких вплинули на іракську культуру. Мусульманське світовідчуття й філософія лежать в основі життєдіяльності суспільства.

Система освіти Держава забезпечує загальну безкоштовну світську освіту на всіх етапах - від дитячого садка до університету. Початкове шкільне навчання обов'язкове для всіх дітей з шестирічного віку. Триває воно протягом 6 років і закінчується іспитами, на підставі яких учні переходять до середньої школи. Середня освіта включає два трирічні ступені. У 1998 році в середніх школах навчалися близько 71% хлопчиків і 46% дівчаток відповідного віку. Після закінчення середньої школи молодь може вступити в технологічні інститути чи університети. У вищих навчальних закладах перевага віддається гуманітарній освіті. Їх випускники часто працюють у державних установах. У гуманітарних вузах готують також фахівців творчих професій. Мова навчання - арабська, за винятком північних районів, де в перших класах початкової школи навчання ведеться курдською мовою. Англійську мову викладають з п'ятого класу. В Іраку є шість університетів: три в Багдаді й по одному в Басрі, Мосулі та Ербілі. Налічується також 19 технологічних інститутів. У 1998 році у вищих навчальних закладах країни навчалися більш ніж 70 тис. студентів. За даними на початок 1998 року, грамотним (уміли читати й писати) було близько 80% населення.