77. Розкрийте країнознавчі особливості Індії.

Офіційна назва - Республіка Індія (Republic of India - англ. мова). Географічне положення - Індія розташована на півдні Азії, на півострові Індостан. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану); на півночі - з КНР, Непалом і Бутаном; на сході - з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією. Площа території - 3,29 млн кв. км. Довжина з півночі на південь - понад 3000 км, з заходу на схід - близько 2000 км. Кількість населення - 1,21 млрд. осіб (2011). Столиця - Нью-Делі (New Delhi) - 15,926 млн. осіб. Найбільші міста: Калькутта - понад 16 млн. жителів, Мумбаї (Бомбей) - понад 15 млн. жителів, Ченнаї (Мадрас) - 6 млн. жителів, Хайдарабад - 5 млн. жителів, Бангалор - 4,5 млн. жителів, Ахмедабад - 4 млн. жителів.

Адміністративний поділ - 28 штатів (state):  Андхра-Прадеш (Andhra Pradesh), Аруначал-Прадеш (Arunachal Pradesh), Ассам (Assam), Біхар (Bihar), Гоа (Goa), Гуджарат (Gujarat), Джамму й Кашмір (Jammu and Kashmir), Джарканд (Jharkhand), Західна Бенгалія (West Bengal), Карнатака (Karnataka), Керала (Kerala), Мадхья-Прадеш (Madhya Pradesh), Маніпур (Manipur), Махараштра (Maharashtra), Мегхалая (Meghalaya), Мізорам (Mizoram), Нагаленд (Nagaland), Орісса (Orissa), Пенджаб (Punjab), Раджастхан (Rajasthan), Сіккім (Sikkim), Тамілнад (Tamil Nadu), Тріпура (Tripura), Уттаранчал (Uttaranchal), Уттар-Прадеш (Uttar Pradesh), Хар'яна (Haryana), Хімачал-Прадеш (Himachal Pradesh), Чхаттісгарх (Chadtisgarh) та 7 союзних територій (territory): Андаманські і Нікобарські о-ви (Andaman and Nicobar Islands); Дадра і Нагархавелі (Dadra and Nagar Haveli); Діу і Даман (Diu and Daman); Лакшадвіп (Lakshadweep); Пондічері (Pondicheri), Чандигарх (Chandigarh). Офіційні мови - хінді та англійська, а також 17 регіональних мов.  Релігія - 82,6% населення сповідують індуїзм, 12,2% - іслам, 2,34% - християнство; серед віруючих є також сикхи (1,94%), буддисти (0,76%), джайни (0,4%) та ін. Грошова одиниця - індійська рупія=100 пайсам. Національне свято - 26 січня - День Республіки (1950); 15 серпня - День незалежності (1947).

Членство в міжнародних організаціях - ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв'язку "Інтерсупутник", Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР, МАР тощо.

Індія - федеративна республіка у складі Співдружності, на чолі з Великобританією. Діє Конституція, яка набрала чинності 26 січня 1950 р., з наступними змінами. В минулому протягом 200 років була колонією Великобританії. 15 серпня 1947 р. у країні проголошено незалежність. До 1950 р. була домініоном Великобританії. 26 січня 1950 р. була оголошена суверенною республікою.  Глава держави - президент республіки, який обирається на 5 років колегією виборців, що складається з виборних членів двох палат парламенту і членів законодавчих зборів штатів. Президент може переобиратися будь-яку кількість разів. Він наділений правом розпускати законодавчі збори штатів, звільняти уряди штатів і запроваджувати так зване президентське правління (управління штатами передається в руки губернаторів штатів). У разі відсутності або смерті президента його функції виконує віце-президент, який обирається членами обох палат парламенту строком на 5 років. Віце-президент не може бути членом парламенту або членом законодавчих зборів будь-якого штату. Віце-президент одночасно є головою Ради штатів за посадою.  Президент Республіки Індія - Пранаб МУКЕРДЖІ (Pranab Mukherjee), обраний 19 липня 2012 р.

Законодавча влада належить президентові і парламенту, який складається з двох палат: Ради штатів (Раджья сабха) і Народної палати (Лок сабха). Рада штатів (Раджья сабха) - Council of States (Rajya Sabha). Cкладається з 245 членів, 12 з яких призначаються президентом, решта обирається за системою пропорційного представництва виборними членами законодавчих органів штатів строком на 6 років. Одна третина членів переобирається кожні 2 роки. Рада штатів обрана 28 червня 2004 р. Оновлена на третину 2 липня 2006 р. Голова Ради штатів - Мохаммад Хамід АНСАРІ (Mohammad Hamid Ansari),обраний 7 серпня 2012 р. Народна палата (Лок сабха) - House of the People (Lok Sabha) складається з 545 депуатів, з яких  543  обираються населенням прямим загальним і таємним голосуванням строком на 5 років, двоє призначаються президентом. Народна палата  15-го скликання. Обрана 16, 23 і 30 квітня, 7 і 13 травня 2009 р.  Спікер - Мейра КУМАР (Meira Kumar, жін.), обрана 3 червня 2009 р.

Виконавча влада  на практиці зосереджена в руках прем`єр-міністра. Уряд формується парламентською більшістю і несе відповідальність перед Народною палатою. На чолі кожного з штатів стоїть губернатор, який призначається президентом. Кожний штат має свої законодавчі збори та уряд. Союзні території управляються центральним урядом. Коаліційний уряд сформований із представників Об'єднаного прогресивного альянсу (ОПА), який очолює партія Індійський національний конгрес (ІНК). Приведений до присяги 28 травня 2009 р. Прем'єр-міністр Республіки Індія - Манмохан СІНГХ (Manmohan Singh). Політичні партії Бхаратія джаната парті - БДП (Bharatiya Janata Party). Заснована в квітні 1980 р. в результаті розколу в Джаната парті. Налічує 10,5 млн.членів.  Голова - Нітін ГАДКАРІ (Nitin Gadkari).   Джаната дал (Народна партія - Janata Dal). Партія. Заснована 11 жовтня 1988 р. у результаті об'єднання Джаната парті ("Партія народу"), фракції Деві Лала з партії Лок дал (Народна партія) і політичного руху "Джан морча". Голова - Шарад ЯДАВ (Sharad Yadav). У 1999 р. в партії утворились 2 фракції: Джаната дал (об'єднана)(Janata Dal(United), очолює Шарад ЯДАВ (Sharad Yadav), і Джаната дал ("секьюлар")(Janata Dal(Secular), очолює Деве ГОВДА (Deve Gowda).  Індійський національний конгрес  - ІНК (Indian National Congress). Партія заснована 28 грудня 1885 р. З 1885 р. по січень 1978 р. - єдина партія під назвою Індійський національний конгрес (ІНК). З 1947 р. по 1977 р. - правляча партія. На початку 1978 р. у партії відбувся розкол: група прибічників Індіри Ганді утворила самостійну партію ІНК (І). З 2004 р. партії повернули колишню назву ( ІНК). Налічує 35 млн. членів. Голова - Соня ГАНДІ (жін.)(Sonia Gandhi). Партія очолює правлячу коаліцію - Об`єднаний прогресивний альянс (ОПА). Комуністична партія Індії - КПІ (Communist Party of India). Заснована 26 грудня 1925 р. Налічує  понад 555 тис. осіб (2000 р.). Керівні органи в період між з'їздами - Національна рада КПІ, яка обирається з'їздом, Центральний виконавчий комітет, Центральний секретаріат і Центральна контрольна комісія Національної Ради. Генеральний секретар ЦВК Національної ради КПІ - Ардендо Бхушан БАРДХАН (Ardendo Bhoushan Bardhan).  Комуністична партія Індії (марксистська) - (Communist Party of India - Marxist). Заснована в листопаді 1964 р. групою керівних діячів, які вийшли з КПІ. Налічує понад 814,4 тис. членів (2000 р.), керівні органи у період між з'їздами - ЦК, Політбюро ЦК і Центральний секретаріат. Генеральний секретар ЦК - Пракаш КАРАТ (Prakash Karat). Друкований орган - щоденна газета "Дешабхімані" (Deshabhimani).  Національний конгрес - НК (Nationalist Congress Party- NCP). Партія заснована в 1999 р. у результаті розколу ІНК(І). Голова - Шарад ПАВАР (Sharad Pawar). 

Кількість населення  Станом на 2011 рік населення Індії становило 1,21 млрд. осіб. Індія стала другою країною у світі після Китаю, яка перетнула позначку в мільярд осіб.  Густота населення  Середня густота населення - близько 324 особи на кв. км, максимальна - більше 750 осіб на 1 кв. км у Західній Бенгалії (904 особи на 1 кв. км), Біхар (880 осіб на 1 кв. км), Кералі (819 осіб на 1 кв. км). Найгустіше заселені південно-східне і південно-західне узбережжя, дельтові низини сходу і Гангзька рівнина. Найменше обжиті височини Центральної Індії, північно-східні райони і Гімалаї.  Структура населення за віком та за статтю  До 14 років - 33,1%, від 15 до 64 років - 62,2%, 65 років і більше - 4,7% населення.  На 100 жінок припадає 107 чоловіків, причому у віці до 14 років - на 100 жінок 106 чоловіків, від 15 до 64 років - на 100 жінок 107 чоловіків, 65 років і більше - на 100 жінок 103 чоловіка.  Демографічні показники  Річний темп зростання населення - 1,55%, коефіцієнт народжуваності - 24,28 немовлят на тисячу осіб, коефіцієнт смертності - 8,74 померлих на тисячу осіб, коефіцієнт міграції - (-0,08) мігрантів на тисячу осіб. Коефіцієнт дитячої смертності - 63,19 на 1000 живих новонароджених.  Демографічне зростання значною мірою визначається зниженням рівня смертності.  Середня тривалість життя - 62,86 років (жінок - 62,22 роки, чоловіків - 63,53 роки)  Середня кількість дітей у однієї жінки - 3,04.  Етнічний склад

Етнічні групи Індії: близько 300 індо-арійських груп - 72% всього населення, дравідські групи - 25%, монголоїди та інші - 3% населення.  Арії на Індостані з'явилися близько 1500 р. до нашої ери, "арійська епоха" тривала приблизно до 1000 року до нашої ери. Священні книги арійців - веди розповідають про перемоги, здобуті аріями над аборигенами (даса). Після колонізації північно-західної частини Індії арії направилися на схід по лівому берегу Гангу. Цей процес затягнувся на кілька століть. До кінця VI століття до нашої ери арії зайняли всю Північну Індію і просунулися на південь аж до витоків річки Годаварі, де завершили свою експансію. Однак арійський вплив проявився у різних формах і в Південній Індії.  Протягом кількох тисячоліть відбувалося проникнення різних етносів до Південної Азії гірськими перевалами у Гімалаях або морем через західне і південне узбережжя Індії. Племена з нечисленним населенням обжили Андаманські і Нікобарські острови у Бенгальській затоці.  Друга вагома етнічна складова населення Південної Азії - аборигени Австралії.  Третій елемент - монголоїдні народи, які сконцентровані переважно на південному сході Індії. Південна Азія приваблювала іммігрантів із східного Середземномор'я.  Сучасна Індія - багатонаціональна країна, що населена народами, які відрізняються зовнішнім виглядом, мовою і звичаями.  Сільське та міське населення  Близько 65% населення країни проживає у селах. Підсилення міграційних процесів привело за останні півстоліття до формування таких гігантських агломерацій, як Мумбаї (Бомбей), Калькутта і союзна територія Делі з однойменною столицею.  Найбільші міста: Бомбей, Делі, Калькутта, Хайдарабад, Бангалор, Мадрас.  Мова  Державними мовами є хінді та англійська. Також у штатах Індії визнані як офіційні і використовуються ще 14 мов: бенгальська, телугу, маратхі, тамільська, урду, гураяті, маялам, каннада, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, санскрит.  Лінгвісти розрізняють як мінімум 24 мови, кожною з яких розмовляють 1 млн. або більше людей, і велику кількість діалектів.  Бенгальська мова, урду, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, маратхі поширені, в основному, у північних і центральних областях. Тамільська мова, телугу, малаялам, каннада переважають у південних штатах. У колишніх колоніях Гоа, Даман і Діу користуються також португальською мовою, у Путтуччері - французькою.  У північній частині Індії (Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш, Біхар, Раджахстан і Хар'яна) поширені різні діалекти хінді (брадж, аваджі, раджахстан, бходжпурі, магахі та інші). Всі вони використовують санскритський алфавіт девангарі. Вихідці з Ірану і Середньої Азії, які свого часу оселилися тут, прийняли один із діалектів хінді, включивши до нього арабські, перські і тюркські слова. Таким чином сформувалася мова урду, яка використовує арабський алфавіт.  Мовами, які походять від санскриту, розмовляють бенгальці (Західна Бенгалія), маратхі (Махараштра), гуджаратці (Гуджарат), орія (Орісса), пенджабці (Пенджаб), ассамці (Ассам), кашмірці (Джамму й Кашмір). Мовами дравідійської сім'ї розмовляють такі народи Південної Індії, як телугу (Андхра-Прадеш), каннара (Карнатака), таміли (Тамілнад), малаяли (Керала). 

Релігія Індуїсти - 82,6%, мусульмани - 12,2%, християни - 2.34%, сикхи - 1,94%, буддисти - 0,76%, джайністи - 0,4%, та інші. Індуїзм - найдревніша національна релігія Індії.  За кількістю прибічників (близько 700 млн. осіб) індуїзм - одна з найпоширеніших релігій світу. Крім Індії, прибічники індуїзму живуть також в інших країнах Південної і Південно-Східної Азії: у Непалі, Пакистані, Бангладеш, Шрі-Ланці, Індонезії, ПАР та інших. До кінця ХХ століття індуїзм вийшов за межі національних кордонів і здобув популярність у ряді країн Європи та Америки.  Індуїзм не дає чіткої установки, не ставить людину в рамки конкретних, спільних для всіх правил. У ньому, як і в самій людині, мирно співіснують різноманітні, іноді навіть протилежні риси.  Богів в індуїзмі так багато, що навіть немає сенсу їх рахувати. До їх числа входять боги, напівбоги, святі, кастові, родові і сімейні покровителі, демони, духи. Індуси вірять в єдиний вселенський дух, але допускається і поклоніння десяткам інших богів і богинь, адже вони - суть прояву цього вселенського духа. В індуїзмі кожний може обирати той шлях до бога, який йому ближче.  Індуїсти вірять у карму, сансару і можливість звільнення від них, визнають авторитет священних книг (вед) і при цьому чітко дотримуються дхарми, зафіксованої у ведах. Дхарма - те, на чому тримається світ і суспільство: закон, обов'язок. Вона є невіддільною від істини. Загальна дхарма людей - правда, чистота, беззлобність, незаподіяння шкоди іншим. Це і є основні орієнтири.  Дхарма незмінна, вічна і відкриває перед людиною три праведних шляхи осягання істини. Перший полягає у дотриманні своєї дхарми. Необхідно виконувати свій обов'язок безкорисно, і з повним внутрішнім відреченням. Другий - шлях пізнання: для пізнання вищої мудрості слід розвивати інтелект та інтуїцію. Третій шлях - служіння Богові, повна довіра себе йому.  Іслам  Більшість індійських мусульман - суніти, проживають, переважно, у Західній Бенгалії, Кашмірі, Ассамі і Кералі. Шиїти мешкають локально: в Лакхнау, Мумбаї (Бомбеї), Хайдарабаді і кількох районах Гуджарата.  Християнство  Християни в Індії поділені на кілька конфесій, близько двох третин становлять католики, значна частка протестантів.  Сикхізм  Більшість сикхів живуть у Пенджабі, крім того - в Делі, Калькутті, Мумбаї (Бомбеї) та інших великих містах.  Буддизм  Частково зростання буддійської громади в останні десятиріччя ХХ століття було обумовлене переходом у 1956 році в буддизм лідера недоторканних Б.Р.Амбедкара, приклад якого унаслідували багато його прибічників. Ця релігія здавна пустила глибоке коріння в Ладакхі (Кашмір) і ряді районів Західної Бенгалії.  Джайнізм  Джайни - прибічники вчення Махавіри і послідовники наймирнішої у світі релігії, яка сповідує незаподіяння зла живим істотам. Доходить до того, що на роті вони носять пов'язки, щоб випадково не проковтнути комаху, яка летить, і тим самим не позбавити її життя. Рухаючись пішки, джайни змітають перед собою праворуч і ліворуч дорожній пил, щоб нікого не роздавити. З цієї ж причини вони не мають права користуватися будь-яким видом транспорту. Стати джайном неважко - з якогось дня потрібно просто почати виконувати всі правила, яких дотримується справжній прибічник Махавіри.  Джайни сконцентровані в Раджастхані, Гуджараті і Махараштрі. Невеликі групи розсіяні по містах штату Карнатака.  Грамотність  За даними перепису населення Індії у 2001 році частка населення Індії у віці від 15 років і більше, які вміють читати й писати, становить 65,38%. Існує розрив у рівні грамотності чоловіків і жінок (відповідно 75,85% і 54,16%).

За роки незалежного розвитку Індія пройшла шлях від відсталої аграрної країни, яка ледве забезпечувала внутрішні потреби в продовольстві, до сучасної аграрно-індустріальної, з розвинутими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. 

Після здобуття незалежності в 1947 році Індія приступила до розвитку економіки змішаного типу, що спирається одночасно на державний і приватний сектори. До державного сектора спочатку належали оборонна промисловість, залізничний транспорт, телеграфний і телефонний зв'язок, атомна енергетика, вугільні шахти, підприємства чорної металургії, літако- і суднобудування. В середині 1950-х років держава взяла під свій контроль розвиток нафтохімічної, фармацевтичної галузей, важкого машинобудування, а також автодорожньої мережі, виплавку міді, свинцю, цинку та інших кольорових металів, будівництво всіх гірничовидобувних об'єктів і виробництво пластмас і синтетичного каучуку. Крім того, контроль був поширений на провідні банки (1966 рік), страхові компанії (1972 рік). У державному секторі, де в 1970 році було сконцентровано 60% капіталу, в середині 1990-х років забезпечувалася чверть національного доходу і працювало понад 18 млн. осіб.  У кінці 1980-х - на початку 1990-х відбувся перехід до лібералізації економіки. Для приватного та зарубіжного капіталу зараз відкриті такі галузі, які раніше були зарезервовані лише державним сектором економіки: оборона, телекомунікації, авіаперевезення, страхова діяльність тощо.  Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці.  Енергетика. Для Індії важливі як промислові, так і традиційні джерела енергії. За рахунок останніх - дров, кізяка, відходів рослинництва задовольняється попит на паливо в сільських районах, хоча залежність від цих енергоносіїв зменшилася у зв'язку з електрифікацією і розвитком транспорту. Сучасний сектор індійської економіки спирається на національні ресурси вугілля і нафту, яка в значних обсягах імпортується, хоча видобуток нафти і природного газу в самій країні у 1980-х роках збільшився. Вугілля все ще утримує провідні позиції, особливо в електроенергетиці, де високою є також питома вага гідростанцій і АЕС. На ТЕС виробляється близько 75% електроенергії. 

Гірничовидобувна промисловість має життєво важливе значення для держави, в цій галузі зайняті близько 1,05 млн. осіб. Основна продукція - кам'яне вугілля з Біхару, Мадхья-Прадешу і Західної Бенгалії, нафта з Ассаму і Гуджарату (де розробляються також шельфові родовища), залізняк із Біхару, Орісси і західної Махараштри, а також вапняк.  Індія має значні запаси корисних копалин. Доступні для експлуатації запаси вугілля оцінюють в 51 млрд. т, однак, оскільки головні поклади знаходяться в Біхарі і на заході Західної Бенгалії, солідні кошти йдуть на транспортування вугілля в інші райони країни. Запаси коксованого вугілля оцінюються приблизно в 4 млрд. т. Індія має багаті родовища залізних і марганцевих, а також свинцевих руд. Є й інша мінеральна сировина, необхідна для чорної металургії, зокрема, вапняк.  Хімічна промисловість. У хімічній промисловості виділяється виробництво мінеральних добрив. Зростає значення нафтохімії. Виробляються смоли, пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук. Розвинута фармацевтика. Хімічна промисловість представлена в багатьох містах країни.  Легка промисловість - традиційна галузь економіки Індії. Особливо виділяються бавовняна і джутова галузі. Найбільшими центрами бавовняної промисловості є Бомбей і Ахмадабад, джутової - Калькутта. Текстильні фабрики є в усіх великих містах країни. В експорті Індії вироби текстильної і швейної промисловості становлять 25%.  Харчова промисловість виробляє товари і для внутрішнього споживання, і на експорт. Найбільшою популярністю у світі користується індійський чай. Його виробництво сконцентроване в Калькутті і на півдні країни.  Електроніка та інформаційні технології - сектори індійської економіки, які розвиваються найшвидшими темпами. Експорт програмного забезпечення становив 3,94 млрд. доларів США i, як очікується, досягне 50 млрд. доларів США до 2008 року. 

Сільське господарство забезпечує роботою близько 64% населення, становить 25% валового національного доходу i близько 18% загального обсягу експорту країни. Провідна галузь сільського господарства Індії - рослинництво (4/5 вартості всієї продукції). Основна частина посівних площ зайнята під продовольчі культури: рис, пшеницю, кукурудзу та інші. Головні технічні культури Індії - бавовник, джут, чай, цукрова тростина, тютюн, олійні (рапс, арахіс тощо). Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, прянощі та спеції.  Тваринництво є другою за значенням галуззю сільського господарства Індії, сильно поступаючись рослинництву. Велика рогата худоба використовується в селянських господарствах, в основному, як тяглова сила. Виробляється молоко і шкірка тварин.  Лісове господарство. Ліси, переважно в гірських і горбистих районах, займають площу близько 650 тис. кв. км, або 19% території країни. 3/4 лісових масивів доступні для експлуатації і служать джерелом доходів. Половина всіх лісів зосереджена в центральних штатах, ще третина на півночі і п'ята частина на півдні Індії.  Ліси забезпечують внутрішні потреби в смолі і каніфолі, бамбуку й тростині, кормах для худоби, дровах і будівельній деревині. Деякі деревні породи заготовляють із розрахунку на зарубіжний попит. Експортується також фанера.  Рибальство приносить країні скромний прибуток, але забезпечує зайнятість більше ніж 1 млн. людей.  Головні види промислової риби - оселедець, сардини та анчоуси, деякі види камбали і палтуса, тунець, скумбрія і макрель. Приблизно 2/3 продукції галузі реалізовується у свіжому вигляді, чверть в'ялиться. Важливе місце займає риба в харчуванні жителів штату Кералі на південно-західному узбережжі країни.  Судноплавство відіграє важливу роль в Iндiї, яка має велику берегову смугу приблизно в 7516 км. На початку 2000 року існували 102 суднові компанії, включаючи Судноплавний індійський союз. Цей союз є найбільшим перевізником в Індії i має торговий флот із 112 кораблiв. Головні морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас. 

Туризм. Iндустрiя туризму забезпечує близько 5,9% зайнятостi населення i забезпечує бiльше нiж 6% валового нацiонального продукту Iндiї. Кількість туристiв у 1999 роцi становила 2,48 млн. осіб,а доходи вiд туризму - 3 млрд. доларiв США.  Зовнішня торгівля. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська і промислова сировина, продовольчі і текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінності, рис, чай, вовна, пряжа, вироби з металу, машини й устаткування, продукція програмного забезпечення.  Провідні статті імпорту - нафта, нафтопродукти, машини й устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі і добрива.  Головні торговельні партнери - США, країни ЄС, Японія і Росія, Ірак, Іран і держави Центральної та Східної Європи.  Торгівля з Україною. Україна й Індія мають солідну базу і досвід співпраці ще з радянських часів.  У 1992 році Україна та Індія підписали Угоду про торговельне та економічне співробітництво, що позитивно вплинуло на розвиток українсько-індійських ділових зв'язків. У 1994 році було створено Міжурядову комісію з питань торговельної, економічної, наукової, промислової і культурної співпраці. Підписана в 1999 році Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і фінансової відповідальності суттєво полегшила діяльність українських та індійських підприємств на ринках наших країн. Нещодавно обидві країни ратифікували Угоду про захист і сприяння інвестиціям.  Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо.  В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання.

Індійські фірми в Україні  Понад 20 індійських фірм мають свої офіси в Україні. Існує ще близько 30 компаній, власниками яких є громадяни Індії. Працюють ці фірми у різних галузях економіки: фармацевтиці, виробництві медичного і сталеливарного обладнання, побутової техніки, хімікатів, пакувальних матеріалів, продуктів харчування тощо.