- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •21.Козацькі повстання 1620-1630-х рр..
- •22. Причини, рушійні сили та характер Української національної революції XVII ст..
- •23. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •24. Політика уряду і. Виговського.
- •25. Україна у добу Руїни.
- •26. Політика уряду п.Дорошенка.
- •27.Україна у добу і.Самойловича.
- •29. Діяльність уряду і. Мазепи.
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні у другій половині хvіі-хvш ст.
- •31. Еміграційна діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Запорізька Січ у XVIII ст.
- •Києво-Могилянська Академія XVII-XVIII ст.
- •34. Діяльність урядів і. Скоропадського, п. Полуботка та д. Апостола.
- •35. Ліквідація української державності у другій половині XVIII ст.
- •36. Діяльність "Руської Трійці" у контексті українського національного відродження в Галичині.
- •37. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •38. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у XIX ст.
- •39. Соціально - економічні реформи 60-70-хроків XIX ст. В Наддніпрянській Україні.
- •40. Українські політичні партії наприкінці XIX- на початку XX ст.
- •42. Україна в роки Першої світової війни.
- •43. Діяльність Української Центральної Ради у 1917 р.
- •44. Українсько - більшовицька війна 1917-1918 рр.: причини, обставини, наслідки.
- •45. Українська Держава п Скоропадського.
- •46. Селянський повстанський рух на чолі з н. Махном 1918.
- •47. Діяльність Директорії унр.
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •49. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика "воєнного комунізму".
- •50. Нова економічна політика 1920-х років.
- •51. Колективізація кінця 1920-х - початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •52. Культурне і суспільне життя в радянській Україні у 1920 - 1930 роках. Сталінські репресії.
- •54. Радянсько-німецький альянс 1939 р. Та його значення для України.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни.
- •56. Національно-визвольна боротьба в Західній Україні в другій половині
- •1940-Х-у 1950-х роках.
- •57. Процеси лібералізації культурного життя України в 50-х - в першій половині.
- •58. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х років.
- •59. Національно - державне відродження України наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
- •60. Українська діаспора.
43. Діяльність Української Центральної Ради у 1917 р.
У великих містах України про події в Петрограді дізналися 27 лютого — 1 березня. Революція швидко здобула підтримку українського народу: почалися демонстрації і мітинги, виникли ради. Велика демонстрація відбулася в Києві 19 березня з вимогами надати країні автономію. Українські партії усвідомлювали необхідність єдності в боротьбі за національні права народу. Для керівництва рухом був необхідний загальнонаціональний політичний центр. 3-4 березня 1917 р. з ініціативи партій УНП (самостійники) і ТУП (прогресисти) було утворено Українську Центральну Раду — об'єднаний центр українського руху. До УЦР увійшли також УСДРП і УПСР. На чолі УЦР став Михайло Грушевський, який мав величезний авторитет як учений і політик. У керівництві Ради велику роль відігравали Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Павло Христюк Микита Шаповал та інші відомі українські політики. Серед укр. політиків не було повної єдності більшість вважала, що найближчим. завданням має бути утворення автономної укр. держави у складі Росії. Самостійники вважали що слід боротися за незалежність. Після деяких вагань вони вирішили продовжувати співроб. з автономістами. Таким чином, УЦР головною метою вважала здобуття Україною автономії.
10 (23) червня УЦР проголосила свій Перший Універсал (маніфест), відповідно до якого Україна ставала автономною державою в складі Росії. Універсал закріплював принцип народного суверенітету: усі громадяни України могли брати участь у виборах Всенародних українських зборів (Сейму). Саме збори мали стати законодавчою владою в Україні. 15 (28) червня було створено уряд України — Генеральний секретаріат. Головою уряду став Володимир Винниченко. В уряді переважали представники від УПСР і УСДРП. Перший Універсал — визначна подія в історії України, він започаткував відновлення української державності. Вплив авторитет УЦР у країні значно зросли.
Другий Універсал Центральної Ради
(16) липня УЦР поступилася тиску уряду і видала Другий Універсал, яким автономний статус України ліквідувався, склад і повноваження Генерального секретаріату повинні були затверджуватися Тимчасовим урядом, а сам секретаріат перетворювався на орган із украй нечіткими повноваженнями. До складу УЦР було включено представників російських, єврейських та інших неукраїнських партій і громадських організацій. 4 липня уряд Росії видав «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату Тимчасового уряду на Україні», за якою секретаріат фактично позбавлявся реальної влади. Від України були відділені чотири з дев'яти губерній (Харківська, Херсонська, Таврійська й Катеринославська). Другий Універсал був явною стратегічною помилкою керівництва Ради, що утруднив процес становлення укр. державності.
Третій Універсал і проголошення Української Народної Республіки (УНР)
7 (20) листопада Рада виступила з Третім Універсалом: проголошувалося створення автономної Української Народної Республіки, що в майбутньому мала стати частиною нової федеративної Росії. УЦР не визнавала владу більшовиків законною і не збиралася виконувати розпорядження Раднаркому. Центральна рада висунула програму перетворень наділення селян поміщицькою землею без викупу, забезпечення демократичних прав і свобод, установлення державного контролю над продукцією, впровадження 8-годинного робочого дня і надання права неукраїнському населенню країни на національно-персональну автономію (право вільно розвивати свої національні традиції та культуру).