29. Діяльність уряду і. Мазепи.

Прихід до влади І. Мазепи збігся з черговою спробою об'єднання українських земель. В останній чверті XVII ст польський уряд розпочав активну діяльність по відроджен­ню Правобережної України. У 1685 р. тут було відновлено козацтво. І. Мазепа хотів створити в Україні станову державу, зробивши з козацької старшини привілейова­ний клас. У 1704 р. І. Мазепа ввійшов у Київщину. Згодом С. Палій та його оточення були заарештовані і заслані до Сибіру. Так на Правобережжі було встановлено владу гетьмана І. Мазепи. Закріпившись на Правобережжі, І. Мазепа почав впро­ваджувати там соціально-економічний устрій Гетьманщини і протягом майже 20 років свого правління здійснював тра­диційну для гетьманів Лівобережжя політику. Він послідов­но зміцнив становище старшини, роздавши їй понад тисячу дарчих на землю. Сам І. Мазепа мав більше 20 тис. маєтків і був одним із найзаможніших феодалів тодішньої Європи. І. Мазепа використовував значну частину своїх особистих коштів на розвиток релігії і створення культових установ, побудови церков. Однак відкрита підтримка І. Мазепою козацької старши­ни викликала невдоволення народних мас і настроєних про­ти старшини запорожців. І. Мазепа послідовно відстоював всеукраїнські інтереси у взаємовідносинах із Москвою, які на початку XVIII ст. за­гострюються. Причиною стала Північна війна, почата Пет­ром І 19 серпня 1700 р. Під час війни перед українцями були поставлені нечувані раніше завдання: вони повинні були воювати винятково за інтереси російського царя. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів — турок, татар, поляків, українці тепер були зобов'язані битися зі шведськими армія­ми в далекій Лівонії, Литві, Центральній Польщі. В цих бит­вах стало очевидним, що козаки не могли зрівнятися з регулярними європейськими арміями і внаслідок цього їх втрати складали від 50 до 70 %. Усе це змусило І. Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський король С. Лещинський, союзник Карла XII, почав загрожувати нападом на Україну, І. Мазепа звернувся за допомогою до Петра І. Однак цар, очікуючи нападу шведів, відповів відмовою. Петро І порушив зобов'язання обороня­ти Україну від поляків, що було основою угоди 1654 р. , і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним берегти вірність царю. Таким чином, 28 жовтня 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, повернув на Україну, І. Мазе­па з надією уникнути руйнування рідного краю перейшов на бік шведів. Його підтримало близько 3 тис. козаків і голов­них членів старшини. Умови, на яких українці приєдналися до Карла XII, були такі: за надання військової допомоги і провіанту Карл XII обіцяв захищати Україну й утримуватися від підписання мирного договору з російським царем до по­вного звільнення

Більш рішуче російська влада почала діяти після завершен­ня Північної війни. У 1722 р. Петро І видав указ про створення Малоросійської колегії. Смерть гетьмана І. Скоропадського не стала перешкодою для Петра І у здійсненні ним великодержав­них планів щодо України, навпаки, він узагалі заборонив об­рання нового гетьмана. Наказним (у сучасному розумінні — виконуючим обов'язки) гетьманом призначили П. Полуботка, що вже незабаром за свої незалежні погляди потрапив у Петро­павловську фортецю, де і помер у 1724