- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •21.Козацькі повстання 1620-1630-х рр..
- •22. Причини, рушійні сили та характер Української національної революції XVII ст..
- •23. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •24. Політика уряду і. Виговського.
- •25. Україна у добу Руїни.
- •26. Політика уряду п.Дорошенка.
- •27.Україна у добу і.Самойловича.
- •29. Діяльність уряду і. Мазепи.
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні у другій половині хvіі-хvш ст.
- •31. Еміграційна діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Запорізька Січ у XVIII ст.
- •Києво-Могилянська Академія XVII-XVIII ст.
- •34. Діяльність урядів і. Скоропадського, п. Полуботка та д. Апостола.
- •35. Ліквідація української державності у другій половині XVIII ст.
- •36. Діяльність "Руської Трійці" у контексті українського національного відродження в Галичині.
- •37. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •38. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у XIX ст.
- •39. Соціально - економічні реформи 60-70-хроків XIX ст. В Наддніпрянській Україні.
- •40. Українські політичні партії наприкінці XIX- на початку XX ст.
- •42. Україна в роки Першої світової війни.
- •43. Діяльність Української Центральної Ради у 1917 р.
- •44. Українсько - більшовицька війна 1917-1918 рр.: причини, обставини, наслідки.
- •45. Українська Держава п Скоропадського.
- •46. Селянський повстанський рух на чолі з н. Махном 1918.
- •47. Діяльність Директорії унр.
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •49. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика "воєнного комунізму".
- •50. Нова економічна політика 1920-х років.
- •51. Колективізація кінця 1920-х - початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •52. Культурне і суспільне життя в радянській Україні у 1920 - 1930 роках. Сталінські репресії.
- •54. Радянсько-німецький альянс 1939 р. Та його значення для України.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни.
- •56. Національно-визвольна боротьба в Західній Україні в другій половині
- •1940-Х-у 1950-х роках.
- •57. Процеси лібералізації культурного життя України в 50-х - в першій половині.
- •58. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х років.
- •59. Національно - державне відродження України наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
- •60. Українська діаспора.
45. Українська Держава п Скоропадського.
Павло Петрович Скоропадський — нащадок давнього козацького роду.
Діяльність уряду була спрямована на відновлення порядку в країні, але при цьому нова влада стала проводити вкрай консервативну політику. Зміст заходів зводився до відновлення прав власності поміщиків і буржуазії. Швидко відновився апарат управління: до державних установ повернулися чиновники, що працювали ще за царського режиму. Почали працювати державна охорона (поліція), пошта, телеграф, залізничний транспорт, налагоджувалося постачання міст продовольством, розвивалася торгівля. Проте інтереси селян і робітників були зігноровані: земля поверталася поміщикам, почалися арешти і розстріли активістів, які взимку організовували наділення селян землею. Оголосили про підготовку обмеженої земельної реформи, за якою лише заможні селяни могли викупити частину державної і поміщицької землі, але вона так і не була розпочата. Страйки робітників у містах, де було установлено 12-годинний робочий день, і виступи селян нещадно придушувалися. Режим мав украй вузьку соціальну базу (буржуазія, поміщики) і не зміг би втримати контроль над країною без допомоги Німеччини. У жовтні 1918 р. було оголошено про відновлення на Лівобережжі козацтва (з-поміж заможних селян), але це була запізніла і не дуже вдала спроба розширити чисельність прихильників режиму.
Національно-культурна політика гетьмана досягла значних успіхів. Розпочалася українізація державного апарату, відкривалися численні гімназії з українською мовою навчання. Були створені Українська академія наук, два українські університети (у Києві та Кам'янець-Подільскому), Національна галерея мистецтв, Державний український архів. Виникло чимало видавництв, які друкували літературу українською мовою, регулярно видавалася українська преса. Національно-культурна політика гетьмана була одним з найбільш успішних напрямків його діяльності.
Розбудова збройних сил
П. Скоропадський узяв курс на створення могутньої (500-600 тис. чоловік) армії. З колишніх кораблів Чорноморського флоту Росії було створено ВМС Української Держави. У процесі створення армії виникла низка проблем: Німеччина не хотіла, щоб Україна мала у своєму розпорядженні велику армію і всіляко гальмувала процес її створення; бракувало досвідчених офіцерів, дуже обмеженими були фінансові можливості держави. Основою армії стали кращі військові частини колишньої УНР (січові стрільці, Запорізька дивізія) та Сірожупанна дивізія (створена з колишніх військовополонених на території Австро-Угорщини). Загальна чисельність збройних сил України восени 1918 р. не перевищувала 65 тис. чоловік. Багато солдатів негативно ставилися до внутрішньої політики уряду.
Зовнішня політика Української держави
Найбільш тісними були відносини з Німеччиною й Австро-Угорщиною, дипломатичні місії були направлені до Норвегії, Швеції, Фінляндії, Швейцарії, Румунії. У вересні 1918 р. П. Скоропадський відвідав з офіційним візитом Берлін. Улітку—восени 1918 р. тривали переговори між делегаціями України і Радянської Росії про укладання мирного договору. Однобічна орієнтація на Німеччину, що зазнавала поразки у світовій війні, робила позиції України в міжнародних відносинах дуже уразливими. Восени 1918 р. гетьман починає шукати контактів з російськими білогвардійськими, урядами, яких підтримувала Антанта.