- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •21.Козацькі повстання 1620-1630-х рр..
- •22. Причини, рушійні сили та характер Української національної революції XVII ст..
- •23. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •24. Політика уряду і. Виговського.
- •25. Україна у добу Руїни.
- •26. Політика уряду п.Дорошенка.
- •27.Україна у добу і.Самойловича.
- •29. Діяльність уряду і. Мазепи.
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні у другій половині хvіі-хvш ст.
- •31. Еміграційна діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Запорізька Січ у XVIII ст.
- •Києво-Могилянська Академія XVII-XVIII ст.
- •34. Діяльність урядів і. Скоропадського, п. Полуботка та д. Апостола.
- •35. Ліквідація української державності у другій половині XVIII ст.
- •36. Діяльність "Руської Трійці" у контексті українського національного відродження в Галичині.
- •37. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •38. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у XIX ст.
- •39. Соціально - економічні реформи 60-70-хроків XIX ст. В Наддніпрянській Україні.
- •40. Українські політичні партії наприкінці XIX- на початку XX ст.
- •42. Україна в роки Першої світової війни.
- •43. Діяльність Української Центральної Ради у 1917 р.
- •44. Українсько - більшовицька війна 1917-1918 рр.: причини, обставини, наслідки.
- •45. Українська Держава п Скоропадського.
- •46. Селянський повстанський рух на чолі з н. Махном 1918.
- •47. Діяльність Директорії унр.
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •49. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика "воєнного комунізму".
- •50. Нова економічна політика 1920-х років.
- •51. Колективізація кінця 1920-х - початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •52. Культурне і суспільне життя в радянській Україні у 1920 - 1930 роках. Сталінські репресії.
- •54. Радянсько-німецький альянс 1939 р. Та його значення для України.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни.
- •56. Національно-визвольна боротьба в Західній Україні в другій половині
- •1940-Х-у 1950-х роках.
- •57. Процеси лібералізації культурного життя України в 50-х - в першій половині.
- •58. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х років.
- •59. Національно - державне відродження України наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
- •60. Українська діаспора.
34. Діяльність урядів і. Скоропадського, п. Полуботка та д. Апостола.
З 1708 р. практично призначений царем (хоча формально й обраний на старшинській раді в Глухові) новий гетьман Іван Скоропадський одразу підпав під особливий нагляд довіреної особи Петра І — боярина Андрія Ізмайлова, котрому таємно наказувалось при будь-якому „народному невдоволенні" або „чиїй-небудь зраді" застосовувати „великоросійські полки". 1722 р. сюзерен видав особливий указ про створення на Україні так званої Першої малоросійської колегії. її безпосередні функції (нагляд за всією діяльністю гетьмана, генеральних, полкових і сотенних старшин, дозвіл на видачу ними розпоряджень по управлінню краєм тощо) як вищої апеляційної інстанції на території регіону ще більше зміцнили позиції російських сановників.
Такого політичного удару престарілий І.Скоропадський не зміг пережити і незабаром після виходу царського указу від хвилювання занедужав і помер.
Павло Полуботок
Чернігівський полковник Павло Полуботок був серед тих, хто зберіг вірність царю після переходу І. Мазепи на бік шведів. Він мав прекрасну освіту, яку здобув у Києво-Могилянській академії. 1722 р. П. Полуботка було обрано наказним (тимчасовим) гетьманом. Він був прихильником збереження і зміцнення козацької держави, вирішив домагатися відновлення самоврядування України. Наприкінці 1722 р. П. Полуботок здійснює судову реформу, веде боротьбу із суддями-хабарниками. Він намагався ігнорувати дії колегії. Наказний гетьман користався підтримкою серед старшини і козаків. Але навесні 1723 р. Петро І забирає у П. Полуботка право командувати козачими військами з викликає до Петербурга ралом з деякими старшинами. Після від'їзду наказного гетьмана інші старшини на чолі з миргородським полковником Д. Апостолом складають т.зв. Коломацькі чолобитні, у яких скаржаться на дії Малоросійської колегії, на важкі повинності на користь армії, і. просять дозволу обрати гетьмана. Цар був обурений текстом документа. наказав заарештувати П. Полуботка, якого звинуватили в державній зраді та контактах з П. Орликом. У грудні 1724 р. наказний гетьман помер у Петропавлівській фортеці.
Зміцнення української державності за гетьманування Д. Апостола (1727—1734 рр.). «Рішительні пункти» 1728 р.
Д. Апостол мав 73 роки, і багато хто в Москві гадав, що він буде маріонеткою в руках О. Меншикова. Але новий гетьман прагнув відновити систему керування країною і зробити свою Владу реальною. У відповідь на свої пропозиції він одержав царську резолюцію, відому як «Рішительні пункти» 1728 р. Влада гетьмана частково відновлювалася. Генеральну старшину і полковників затверджував на посаду цар, а сотників гетьман. Вищою судовою інстанцією був Генеральний суд, що складався з трьох росіян і трьох українців. Відтепер дозволялося росіянам вільно купувати землі в Гетьманщині. Як і раніше, гетьман не мав права здійснювати зовнішню політику, за винятком вирішення дрібних прикордонних суперечок з Польщею та Кримом. Таким чином, козацька автономія була відновлена, але в дуже обмеженому вигляді. Гетьман навіть за цих складних умов прагнув поліпшити стан країни. Було проведено реформу, пов'язану з землеволодінням. Багато державних земель, незаконно захоплених старшиною, були повернуті державі. Гетьман домігся поліпшення у сфері міжнародної торгівлі. Було також проведено фінансову і судову реформи. Гетьманові вдалося домогтися права призначати генеральну старшину і полковників. Таким чином, козацька держава на якийсь час знову зміцніла. Але саме її існування тепер залежало тільки від волі російських імператорів.