61. Міжнародні кредитні відносини. Міжнародний ринок позичкового капіталу.

Міжнародний кредит - рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, зв'язане з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, терміновості і сплати відсотка. Міжнародний кредит виник на зорі капіталістичного способу виробництва і був одним з важелів первісного нагромадження капіталу.

Об'єктивною основою його розвитку стали вихід виробництва за національні рамки, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків. Інтенсифікація, глобалізація світових господарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення масштабів і диференціацію термінів міжнародного кредиту. Сьогодні темп його росту в кілька разів перевищує темп зростання виробництва і зовнішньої торгівлі.

Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; у процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках.

Міжнародний ринок позичкових капіталів — це сьогодні глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетворився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фактор господарського життя.

Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислово розвинуті країни та їхні агенти. Вони ж є і головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів. Починаючи з 70-х років все більш активно використовують ресурси зі світового позичкового ринку багато країн, що розвиваються. А деякі з них, такі як Гонконг, Тайвань, Китай, є одночасно і кредиторами. З 80-х років почали одержувати позики на цьому ринку і постсоціалістичні країни, а з кінця 90-х років на ньому стали освоюватися і країни пострадянського простору.

Значним і динамічним сегментом міжнародного ринку позичкових капіталів виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів.

62. Економічні ресурси та їх використання. Крива виробничих можливостей та вибір альтернатив використання ресурсів.

Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, задоволення зростаючих потреб населення. Економічні ресурси поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні. Економічні ресурси – речові та особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва товарів і послуг.

До економічних ресурсів належать праця, підприємницька діяльність (як особливий вид праці), земля, засоби виробництва, наука та інформація.

Проблема ефективності використання ресурсів

Під ефективністю звичайно розуміють поняття, що характеризує співвідношення обсягу виробничих економічних благ (результатів) і кількості ресурсів (витрат).

Наявні ресурси, як правило, обмежені чи рідкі. Рідкість — характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства Під обмеженістю мають на увазі недостатність виробничих ресурсів для одночасного задоволення всіх потреб усіх членів суспільства. Тому виникає проблема вибору: що робити?

Економічний вибір — це вибір найкращого серед альтернативних варіантів, при якому досягається максимізація корисності в результаті використання обмежених ресурсів.

Ілюстрацією рішення проблеми ефективності в економіці служить крива (лінія) виробничих можливостей — крива, що демонструє різні комбінації двох благ, що можуть бути зроблені в економіці при повному використанні ресурсів; кожна точка на даній кривій показує максимально можливий обсяг виробництва двох продуктів з даної кількості ресурсів.

Для побудови кривої виробничих можливостей необхідно прийняти кілька допущень:

Економіка функціонує в умовах повної зайнятості і повного обсягувиробництва.

Кількість ресурсів постійна.

Технологія виробництва залишається постійною.

Економіка робить два продукти — засоби виробництва (Х ) і споживчітовари (У).

Кількість одного продукту, від якого потрібно відмовитися, щоб зробити визначену кількість іншого продукту, називається альтернативними витратами виробництва цього продукту. Під альтернативною витратою економічна наука розуміє не дійсну витрату ресурсів, а потенційну втрату тих товарів, що могли б бути зроблені з тих же ресурсів при іншому використанні, таким чином, це витрати упущених вигод (рис. 1).

Рисунок 1 - Крива виробничих можливостей економіки

Альтернативні витрати — це єдиний вид витрат в економіці, що виміряються не в грошах, а в кількості іншого продукту.

В економіці обмежених ресурсів діє закон зростаючих альтернативних витрат, відповідно до якого кількість продукту, яким приходиться жертвувати, щоб одержати додаткову одиницю іншого продукту, зростає. Іншими словами, чим більше іншого продукту ми хочемо зробити, тим від більшої кількості першого продукту варто відмовитися. Цей закон пояснюється абсолютною непридатністю ресурсів для виробництва іншого продукту. Графічно закон зростаючих альтернативних витрат відображається в увігнутості кривої виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей служить ілюстрацією наступних ідей:

Усі комбінації випуску продуктів, розташовані з зовнішньої сторони кривої виробничих можливостей, неможливі.

Усі комбінації випуску двох продуктів, розташовані на площині, показують недовикористання ресурсів та неефективний варіант виробництва.

Зростаючі ресурси призводять до зсуву кривої вправо, а незайнятість ресурсів означає зсув лінії виробничих можливостей уліво.