10. Одержавлення та роздержавлення, приватизація власності.

Роздержавлення - це сукупність заходів щодо перетворення державної власності, спрямованих на усунення надмірної ролі держави в економіці.

Крім того, роздержавлення означає зняття з держави більшості функцій господарського управління, передачу відповідних повноважень на рівень підприємств, заміну вертикальних господарських зв'язків горизонтальними.

Роздержавлення не означає, що держава перестає грати важливу роль в ринковій економіці. Зменшуються масштаби державного підприємництва, але держава залишається структурним елементом змішаної економіки.

Основними способами роздержавлення є:

1) лібералізація ринків;

2) комерціалізація;

3) стимулювання створення та розширення сфери діяльності змішаних підприємств (державно-приватних);

4) денаціоналізація.

Лібералізація ринків передбачає відкриття широких можливостей для їх освоєння різними господарськими суб'єктами. Це шлях формування конкурентних структур в тих секторах економіки і на тих ринках, для яких характерна повна монополія держави. Мова йде про:

- Зняття різного роду заборон і усунення бар'єрів, що перешкоджають доступу на той чи інший ринок нових конкурентів;

- Про диверсифікацію виробництва і продажів, в результаті чого зростає кількість багатопрофільних фірм, чия продукція може надходити на самі різні ринки.

Держава заохочує також малий бізнес (через податкові пільги), знімає обмеження для проникнення іноземного капіталу, вживає заходів щодо демонополізації економіки. Все це робить ринки більш вільними. Лібералізація ринків означає роздержавлення без зміни державної власності.

Комерціалізація державних підприємств полягає в їх перекладі на комерційний розрахунок, в підпорядкуванні їх діяльності принципам ринкового механізму. Комерціалізація державних підприємств передбачає усунення навколишнього їх неринковою середовища. Притому держава або скорочує, або повністю припиняє їх бюджетне фінансування, скасовує пільгове оподаткування, впливає в списанні кредитної заборгованості, оцінює результати господарської діяльності на основі критеріїв, що застосовуються у приватному секторі. Комерціалізація господарських об'єктів призводить до вирішення паралельної проблеми держави - скорочення дефіциту державного бюджету, так як держава позбавляється як від субсидування, так і від інвестування в державне підприємство. Це в свою чергу веде до оздоровлення грошового господарства країни, до зниження рівня інфляції.

Ще одним способом роздержавлення є створення змішаних підприємств за участю держави та суб'єктів інших форм власності, яке могло б супроводжуватися пільговим кредитуванням та оподаткуванням. Мова в даному випадку йде не тільки і не стільки про створення підприємств за участю іноземного капіталу, скільки про вкраплення в структури державної власності інших форм власності вітчизняного походження.

І ще один спосіб роздержавлення - це денаціоналізація державної власності, яка в переважній своїй частині носить безпосередній приватизаційний характер. При цьому власність державних підприємств може переходити не тільки в приватні руки, але і до банків, колективам державних підприємств, кооперативам.

Всі ці способи роздержавлення переплітаються, висловлюючись у зміні власності і вдосконалення господарського механізму ринкової економіки.

Результатом роздержавлення є зменшення частки валового національного продукту, що перерозподіляється через державний бюджет. Інакше кажучи, скорочується частина чистого продукту, створюваного підприємцями, вилучаючи через податкові та інші платежі в централізований доход держави. За рівнем такого вилучення можна судити про ступінь одержавлення або, навпаки, роздержавлення економіки і відповідно про розвиток ринкових механізмів.

Слід уточнити, що при роздержавленні форма власності не змінюється (на відміну від процесу приватизації). В економічній теорії та практиці сучасний процес роздержавлення адекватний приватизації.

Форми приватизації

Приватизація - один із напрямків роздержавлення власності, що полягає в передачі її у приватну власність окремих громадян і юридичних осіб.

Під приватизацією зазвичай розуміється передача контрольованої тими чи іншими державними органами суспільної власності у приватний сектор.

Відомі два шляхи подолання тотального виведення підприємств з-під прямого контролю держави, тобто роздержавлення: через самоврядування або через приватизацію.

Самоуправлінських модель підприємства, що дозволяє забезпечити певну ступінь господарської відособленості, з одного боку, і деякі риси групової власності, з іншого, з'явилася в надрах адміністративно-планової економіки саме як форма відходу від тотального державного контролю і посилення мотивації до ефективної господарської діяльності. Найбільшого поширення самоуправл-чна модель отримала в Югославії та Польщі, але окремі її елементи використовувалися і в інших колишніх соціалістичних країнах (наприклад, система робочого участі в прибутках підприємств в Угорщині).

Головний зміст приватизації полягає у трансформації підприємств-виробників, заснованих на тому чи іншому виробничо-технічному комплексі (ланок "єдиної фабрики" планової економіки), до фірм, що базуються на капіталі. Капітал як самозростаюча вартість несе з собою корінні зміни всіх функцій, життєвих циклів, структурних зрушень колишніх державних підприємств.

Шлях до збалансованої ринкової економіки тривалий і суперечливий, як показує іноземний досвід. Він включає також і перехідний період. Для цього треба було створення умов формування ринку, ринкової інфраструктури. Ці умови такі:

- Роздержавлення і приватизація власності; самостійність суб'єктів ринку;

- Система соціальної підтримки населення; право суб'єктів самостійно домовлятися про ціну: достатня кількість виробників, які формують пропозиції товарів;

- Стійкість рубля і грошового обігу; демонополізація господарської діяльності та господарських зв'язків;

- Система соціальної підтримки населення; наявність конкуренції; незалежне судочинство, необхідна мережа установ Держарбітражу;

- Право суб'єктів самостійно домовлятися про ціну;

- Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;

- Формування у людей ринкових норм поведінки.

Форми приватизації. Одна з найбільш поширених форм приватизації - публічний продаж акцій населенню, за якої державне підприємство перетворюється в акціонерне товариство відкритого типу. Продаж акцій населенню здійснюється за фіксованою або конкурсній ціною. При продажу акцій за фіксованою ціною можливі завищення та заниження вартості майна. При конкурсній ціні досягається більш точна оцінка майна державних підприємств.

Публічна продаж акцій орієнтується на заощадження населення. Її головна перевага полягає у відкритості та доступності для всіх бажаючих.

Приватизація не завжди супроводжується продажем державного майна. Нерідко державна власність "розбавляється" приватним капіталом, утворюючи змішані підприємства. Практикувався також оренда, коли фізичні або юридичні особи набували частина державного майна в користування на певний період і за певну плату. Орендар отримує можливість самостійно організувати виробничий процес, наймати персонал, здійснювати контроль за виробництвом і нести фінансову відповідальність за господарську діяльність підприємства. Як правило, оренда використовувалася для малорентабельних підприємств з метою підвищення ефективності їх роботи. У цих же випадках могла використовуватися така форма, як укладення контракту на управління підприємством. Підписання контракту являє керуючим повний контроль над функціонуванням підприємства та всі необхідні повноваження для ефективного управління підприємством.

Угода про оренду і контракти на управління найчастіше є тимчасовими заходами для поліпшення економічних показників діяльності державних підприємств або перехідним ступенем до повної приватизації.