- •1. Загальні засади психодіагностики
- •1.1. Зародження і становлення психодіагностики як науки
- •Донаукове використання психодіагностичних процедур
- •Розвиток психодіагностики у XIX--XX ст.
- •1.2. Предмет і завдання психодіагностики
- •Сутність психодіагностики як науки
- •Психологічне оцінювання у психодіагностиці
- •Завдання загальної психодіагностики
- •Сутність методології, методу, методики психодіагностики
- •Психодіагностичний метод
- •1.3. Характеристика психодіагностичного методу
- •1.4. Тест як основний психодіагностичний інструмент
- •Класифікація і характеристика тестів
- •Об'єктивні методики
- •Тести особистості
- •Тести інтелекту
- •Суб'єктивні методики
- •Особистісні та спеціальні опитувальники, анкети, інтерв'ю
- •Проективні методики
- •Тести, орієнтовані на статистичну норму
- •Критеріально-орієнтовані тести (кОрТ)
- •Комп'ютеризовані і комп'ютерні психодіагностичні тести
- •Вимоги до тестів як методів психодіагностичного дослідження та їх користувачів
- •2. Психометричні основи психодіагностики
- •2.1. Психодіагностичні і психометричні процедури
- •Сутність основних ознак і категорій психодіагностики. Психологічний діагноз
- •Психодіагностичний процес
- •Збирання даних
- •Перероблення та інтерпретація інформації
- •Прийняття рішень
- •Загальна і диференційна психометрія
- •Міри у процесі шкалювання. Характеристика шкал
- •Процентильна шкала
- •Відсоткова рангова шкала
- •Статистичні шкали
- •Номінальна шкала
- •Порядкова рангова шкала
- •Шкала інтервалів
- •Шкала відношень (пропорцій)
- •2.2. Психометрія у структурі й психодіагностичних методів
- •Технологія конструювання тесту
- •Визначення кількості завдань (специфікація тесту)
- •Розроблення завдань
- •Оформлення тесту
- •Розроблення інструкції
- •Пілотажне дослідження
- •Аналіз завдань
- •Адаптація діагностичних методів
- •Надійність тестів, її обчислення
- •Визначення коефіцієнта надійності
- •Надійність окремих пунктів
- •Валідність тестів, особливості її визначення і перевірки
- •Змістова валідність
- •Критеріальна валідність
- •Конструктна валідність
- •Послідовність перевірки валідності
- •Стандартизація і норми тестових показників
- •2.3. Застосування математично-статистичних методів аналізу у психологічних вимірюваннях
- •Типи емпіричних даних "l"-,"q"-, "т" - дані
- •Оцінювання розподілу емпіричних даних
- •Застосування непараметричної і параметричної статистик при обробленні емпіричних даних
- •Оцінювання достовірності значень за t - критерієм Стьюдента
- •Статистична значущість і статистичний критерій
- •3. Психодіагностика інтелекту
- •3.1. Сутність інтелекту, підходи до його вивчення і моделі структури
- •Основні підходи до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід
- •Генетичний підхід
- •Процесуально - діяльнісний підхід
- •Інформаційний підхід
- •Феноменологічний підхід
- •Функціонально-рівневий підхід
- •Регуляційний підхід
- •Моделі структури інтелекту
- •Модель ч.-е. Спірмена
- •Модель л.-л. Терстоуна
- •Модель Дж.-п. Гілфорда
- •Модель р.-б. Кеттела
- •Інші ієрархічні моделі інтелекту
- •3.2. Характеристика тестів діагностування інтелекту
- •Тести для діагностування соціального інтелекту
- •Тести для діагностування емоційного інтелекту
- •Тести для психодіагностування креативності
- •4. Методи діагностування особистості
- •4.1. Загальні підходи до діагностування особистості
- •Особистість як об'єкт психодіагностичного дослідження
- •Особистісні риси як психодіагностична категорія
- •4.2. Психодіагностика особистості у контексті теорій рис особистості
- •Теорія рис особистості р.-б. Кеттела
- •Внесок г.-ю. Айзенка у розвиток психодіагностики особистості
- •Тест ммрі як діагностичний інструмент вивчення особистості
- •Оцінні шкали (і, г, к)
- •Базисні (клінічні) шкали
- •Основні типи профілів
- •Оброблення отриманих матеріалів
- •Процедура обстеження
- •Модель "Великої п'ятірки"
- •Дослідження індивідуальних випадків
- •5.1. Проективна діагностика як метод вивчення внутрішнього світу
- •5. Діагностування внутрішнього світу особистості
- •Сутність проекції у психології та психодіагностиці
- •Проективні методики діагностування особистості
- •Проективні методики дослідження особистості
- •5.2. Діагностування самосвідомості особистості
- •Самосвідомість як об'єкт психодіагностичного дослідження
- •Методики діагностування самосвідомості
- •Стандартизовані самозвіти
- •Контрольні списки
- •Нестандартизовані самозвіти (вільні самоописи)
- •Ідеографічні техніки
- •Рефрактивні техніки (метод керованої проекції)
- •5.3. Діагностування спонукальної сфери особистості
- •Теоретичні підходи до аналізу мотивації
- •Психофізіологічний підхід
- •Психологічний підхід
- •Соціально-психологічний підхід
- •Мотивація, мотиваційні змінні, їх діагностування
- •5.4. Психологічні особливості діагностування ціннісної сфери особистості
- •Теоретичне підґрунтя вивчення ціннісної сфери
- •Методи діагностування системи цінностей особистості
- •6. Нетестові методи у психодіагностиці
- •6.1. Спостереження як метод психологічного дослідження
- •Сутність і види спостереження
- •Послідовність здійснення наукового спостереження
- •6.2. Опитувальні методи у психодіагностиці
- •Інтерв'ювання як різновид усного опитувального діагностичного методу
- •Послідовність проведення інтерв'ю
- •Телефонне опитування
- •Анкетування як різновид письмового опитувального діагностичного методу
- •Композиція анкети
- •Види анкетування
- •6.3. Експертне оцінювання у психологічному дослідженні
- •Сутність експертного оцінювання
- •Послідовність експертного оцінювання
- •6.4. Контент-аналіз як експертно-діагностична процедура психологічного дослідження
- •Контент-аналіз у психодіагностиці
- •Послідовність контент-аналізу
- •7. Соціально-психологічні особливості діагностування людей різного віку
- •7.1. Психодіагностичне дослідження дітей, підлітків та юнаків
- •Особливості психодіагностування дітей дошкільного віку
- •Діагностування готовності дітей до школи
- •Особливості психодіагностування дітей молодшого шкільного віку (на етапі зрілого дитинства)
- •Особливості психодіагностування підлітків та юнаків
- •7.2. Психодіагностування у дорослому (зрілому) віці.
- •Психологічна характеристика дорослості
- •Особливості застосування психодіагностичних методів стосовно дорослих людей
- •Короткий термінологічний словник
- •Література
Тести для діагностування соціального інтелекту
Соціальний інтелект, на відміну від абстрактного (розуміння думок, ідей і управління ними), механічного (розуміння конкретних об'єктів), виявляється в розумінні людей, здатності діяти мудро у людських відносинах. Най-ширше визначення соціального інтелекту запропонував Ф.-Е. Вернон, який зараховував до нього здатність співіснувати з іншими людьми, знання соціальних проблем, сприйнятливість до стимулів, спрямованих від інших людей, вміння проникнути у світ іншої особистості. Олпорт у 1937 р. пов'язав соціальний інтелект зі здатністю швидко висловлювати думки про людей, прогнозувати най вірогідніші їх реакції. Соціальний інтелект, на його думку, - особливий дар, що забезпечує рівність у відносинах, його продуктом є соціальне пристосування. Вузько трактував соціальний інтелект Д. Векслер, вважаючи його здатністю до розуміння соціальних ситуацій. Вітчизняний психолог Ю. Ємельянов розглядав соціальний інтелект як сферу можливостей суб'єкт-суб'єктного пізнання індивіда, здатність розуміти себе, інших людей та їх взаємини, прогнозувати міжособистісні події.
У сучасній західній психології соціальний інтелект розглядають із когнітивних і особистісних позицій. Особистісний підхід передбачає, що соціальна поведінка сама по собі є інтелектуальною, а відмінності в інтелекті є продуктом індивідуальних відмінностей у знанні, яке індивідууми вносять у свої соціальні взаємодії. Відмінності в соціальному знанні спричинюють особливості соціальної поведінки.
Хоча особистісний підхід до соціального інтелекту не вимагає його психометричної оцінки, проте узгоджується із сучасними психометричними поглядами на інтелект як контекст-обумовлене явище. За теорією Стернберга, соціальний інтелект - це частина знань, за допомогою яких людина намагається вирішувати практичні проблеми, з якими стикається у фізичному і соціальному світі. Наприкінці XX ст. почали вести мову про емоційний інтелект як складову соціального інтелекту.
Погляди представників різних напрямів психології вплинули на створення тестів соціального інтелекту.
Тести соціального інтелекту - психодіагностичні методики, спрямовані на оцінювання здатності до розуміння соціальних ситуацій, прогнозування їх розвитку, а також поведінки в них.
Першим тестом для оцінювання соціального інтелекту був "Тест соціального інтелекту Джорджа Вашингтона"
(GWIST), створений у 1928 р. Складався він із 7 субтестів, за якими оцінювали: розсудливість у соціальних ситуаціях; пам'ять на імена і осіб; людську поведінку; психічні стани за висловлюваннями; психічні стани за виразом обличчя; соціальну інформованість; почуття гумору.
Перші чотири субтести включені у всі подальші його модифікації (1931, 1949, 1955), у пізніших виданнях субтести "визначення психічних станів за виразом обличчя" і "соціальної інформованості" були вилучені, натомість доданосубтестна "почуття гумору". У1935 р. американський психолог Е. Долл створив перший тест соціального інтелекту, призначений для дітей.
У 60-ті роки XX ст. Дж.-П. Гілфорд почав розробляти інструменти вимірювання соціального інтелекту на основі загальної моделі структури інтелекту. У співпраці із Селліваном він створив "Тест соціального інтелекту чотирьох факторів "(1965, модернізований у 1976). У 1966 р. з'явився "Тест соціального інтелекту шести факторів" Селлівана. Спираючись на теорії інтелекту Гілфорда, розробник припускав, що соціальний інтелект можна оцінити на основі суб-тестів розпізнавання: поведінкових елементів; поведінкових класів, поведінкових стосунків, поведінкових систем, поведінкових трансформацій і поведінкових імплікацій. У 1991 р. розроблено "Тесттриархічних здібностей Стернберга", за допомогою якого, на думку автора, можна оцінити аналітичні, креативні і практичні здібності. Крім цього, були створені такі опитувальники: "Оцінювання соціальних навиків з юнаками Матсона" (1983), "Оцінна система соціальних навичок" (1990), "Опитувальник соціальних навичок" (1991), "Шкала соціального інтелекту Тромсо" (2001) і методики, засновані на оцінюванні інших людей ("Шкала соціальної компетенції" (2003)) і оцінюванні поведінки ("Відеотест соціальної компетенції" (1998)).
Перспективними вважають тести "Вирішення інтерперсональних ситуацій за допомогою соціального інтелекту" (2004) і "Поведінкові компоненти соціального інтелекту. (2004).
Більшість зарубіжних тестів соціального інтелекту має задовільні показники надійності і валідності.
