- •1. Загальні засади психодіагностики
- •1.1. Зародження і становлення психодіагностики як науки
- •Донаукове використання психодіагностичних процедур
- •Розвиток психодіагностики у XIX--XX ст.
- •1.2. Предмет і завдання психодіагностики
- •Сутність психодіагностики як науки
- •Психологічне оцінювання у психодіагностиці
- •Завдання загальної психодіагностики
- •Сутність методології, методу, методики психодіагностики
- •Психодіагностичний метод
- •1.3. Характеристика психодіагностичного методу
- •1.4. Тест як основний психодіагностичний інструмент
- •Класифікація і характеристика тестів
- •Об'єктивні методики
- •Тести особистості
- •Тести інтелекту
- •Суб'єктивні методики
- •Особистісні та спеціальні опитувальники, анкети, інтерв'ю
- •Проективні методики
- •Тести, орієнтовані на статистичну норму
- •Критеріально-орієнтовані тести (кОрТ)
- •Комп'ютеризовані і комп'ютерні психодіагностичні тести
- •Вимоги до тестів як методів психодіагностичного дослідження та їх користувачів
- •2. Психометричні основи психодіагностики
- •2.1. Психодіагностичні і психометричні процедури
- •Сутність основних ознак і категорій психодіагностики. Психологічний діагноз
- •Психодіагностичний процес
- •Збирання даних
- •Перероблення та інтерпретація інформації
- •Прийняття рішень
- •Загальна і диференційна психометрія
- •Міри у процесі шкалювання. Характеристика шкал
- •Процентильна шкала
- •Відсоткова рангова шкала
- •Статистичні шкали
- •Номінальна шкала
- •Порядкова рангова шкала
- •Шкала інтервалів
- •Шкала відношень (пропорцій)
- •2.2. Психометрія у структурі й психодіагностичних методів
- •Технологія конструювання тесту
- •Визначення кількості завдань (специфікація тесту)
- •Розроблення завдань
- •Оформлення тесту
- •Розроблення інструкції
- •Пілотажне дослідження
- •Аналіз завдань
- •Адаптація діагностичних методів
- •Надійність тестів, її обчислення
- •Визначення коефіцієнта надійності
- •Надійність окремих пунктів
- •Валідність тестів, особливості її визначення і перевірки
- •Змістова валідність
- •Критеріальна валідність
- •Конструктна валідність
- •Послідовність перевірки валідності
- •Стандартизація і норми тестових показників
- •2.3. Застосування математично-статистичних методів аналізу у психологічних вимірюваннях
- •Типи емпіричних даних "l"-,"q"-, "т" - дані
- •Оцінювання розподілу емпіричних даних
- •Застосування непараметричної і параметричної статистик при обробленні емпіричних даних
- •Оцінювання достовірності значень за t - критерієм Стьюдента
- •Статистична значущість і статистичний критерій
- •3. Психодіагностика інтелекту
- •3.1. Сутність інтелекту, підходи до його вивчення і моделі структури
- •Основні підходи до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід
- •Генетичний підхід
- •Процесуально - діяльнісний підхід
- •Інформаційний підхід
- •Феноменологічний підхід
- •Функціонально-рівневий підхід
- •Регуляційний підхід
- •Моделі структури інтелекту
- •Модель ч.-е. Спірмена
- •Модель л.-л. Терстоуна
- •Модель Дж.-п. Гілфорда
- •Модель р.-б. Кеттела
- •Інші ієрархічні моделі інтелекту
- •3.2. Характеристика тестів діагностування інтелекту
- •Тести для діагностування соціального інтелекту
- •Тести для діагностування емоційного інтелекту
- •Тести для психодіагностування креативності
- •4. Методи діагностування особистості
- •4.1. Загальні підходи до діагностування особистості
- •Особистість як об'єкт психодіагностичного дослідження
- •Особистісні риси як психодіагностична категорія
- •4.2. Психодіагностика особистості у контексті теорій рис особистості
- •Теорія рис особистості р.-б. Кеттела
- •Внесок г.-ю. Айзенка у розвиток психодіагностики особистості
- •Тест ммрі як діагностичний інструмент вивчення особистості
- •Оцінні шкали (і, г, к)
- •Базисні (клінічні) шкали
- •Основні типи профілів
- •Оброблення отриманих матеріалів
- •Процедура обстеження
- •Модель "Великої п'ятірки"
- •Дослідження індивідуальних випадків
- •5.1. Проективна діагностика як метод вивчення внутрішнього світу
- •5. Діагностування внутрішнього світу особистості
- •Сутність проекції у психології та психодіагностиці
- •Проективні методики діагностування особистості
- •Проективні методики дослідження особистості
- •5.2. Діагностування самосвідомості особистості
- •Самосвідомість як об'єкт психодіагностичного дослідження
- •Методики діагностування самосвідомості
- •Стандартизовані самозвіти
- •Контрольні списки
- •Нестандартизовані самозвіти (вільні самоописи)
- •Ідеографічні техніки
- •Рефрактивні техніки (метод керованої проекції)
- •5.3. Діагностування спонукальної сфери особистості
- •Теоретичні підходи до аналізу мотивації
- •Психофізіологічний підхід
- •Психологічний підхід
- •Соціально-психологічний підхід
- •Мотивація, мотиваційні змінні, їх діагностування
- •5.4. Психологічні особливості діагностування ціннісної сфери особистості
- •Теоретичне підґрунтя вивчення ціннісної сфери
- •Методи діагностування системи цінностей особистості
- •6. Нетестові методи у психодіагностиці
- •6.1. Спостереження як метод психологічного дослідження
- •Сутність і види спостереження
- •Послідовність здійснення наукового спостереження
- •6.2. Опитувальні методи у психодіагностиці
- •Інтерв'ювання як різновид усного опитувального діагностичного методу
- •Послідовність проведення інтерв'ю
- •Телефонне опитування
- •Анкетування як різновид письмового опитувального діагностичного методу
- •Композиція анкети
- •Види анкетування
- •6.3. Експертне оцінювання у психологічному дослідженні
- •Сутність експертного оцінювання
- •Послідовність експертного оцінювання
- •6.4. Контент-аналіз як експертно-діагностична процедура психологічного дослідження
- •Контент-аналіз у психодіагностиці
- •Послідовність контент-аналізу
- •7. Соціально-психологічні особливості діагностування людей різного віку
- •7.1. Психодіагностичне дослідження дітей, підлітків та юнаків
- •Особливості психодіагностування дітей дошкільного віку
- •Діагностування готовності дітей до школи
- •Особливості психодіагностування дітей молодшого шкільного віку (на етапі зрілого дитинства)
- •Особливості психодіагностування підлітків та юнаків
- •7.2. Психодіагностування у дорослому (зрілому) віці.
- •Психологічна характеристика дорослості
- •Особливості застосування психодіагностичних методів стосовно дорослих людей
- •Короткий термінологічний словник
- •Література
6.3. Експертне оцінювання у психологічному дослідженні
Метод експертного оцінювання є одним з різновидів опитування. Відрізняє його від масового опитування те, що респондентами є найкомпетентніші у досліджуваній сфері особи, тобто експерти. Це обумовлює техніку збирання, аналізу та використання інформації.
Особливо зацікавилися дослідницьким потенціалом експертного оцінювання після успішної реалізації Дельфійського проекту, який перевершив за багатьма параметрами (короткочасність, незначна трудомісткість, собівартість процедур) традиційні методики добування інформації. Забезпечили успіх оптимальний підбір експертів, своєчасне і всебічне інформування, ефективність організації всіх етапів оцінювальної діяльності.
Сутність експертного оцінювання
У психологічному дослідженні експертне оцінювання можна вважати самостійним методом пізнання і компонентом спостереження, опитування, експерименту, аналізу продуктів діяльності.
Експертне (лат. expertus - досвідчений) оцінювання (експертиза) - метод отримання узагальненої інформації шляхом оцінювання ситуації, події чи явища групою незалежних експертів.
Таку узагальнену інформацію отримують за допомогою експертного опитування, у якому беруть участь фахівці в галузі, яка цікавить дослідника.
При масових опитуваннях чим більшою є вибіркова сукупність, тим краще, оскільки підвищується їх репрезентативність, а в експертному опитуванні збільшення кількості експертів не поліпшує якості інформації. Оптимальна їх кількість - 25-30, а іноді й 10 осіб.
Експертне опитування можна застосовувати при вивченні всіх галузей діяльності, та особливо воно ефективне при діагностуванні, прогнозуванні, оцінюванні станів соціальних об'єктів, прийнятті рішень.
Отже, основною проблемою при застосуванні методу експертних оцінок є добір експертів, оскільки від них залежить цінність отриманих результатів. Завданням експерта - компетентного фахівця, що має досвід у конкретній галузі, - є формулювання власної думки про досліджуваний об'єкт або явище за певною шкалою відповідно до передбачених правил.
Найпростішим методом добору експертів є метод "грудки снігу". При використанні його головне - знайти одного фахівця у досліджуваній царині і з'ясувати, хто ще знається на цій проблемі. Успішним результатом є інформація про кількох фахівців, які внесуть свої пропозиції. Ця процедура триватиме доти, доки прізвища не почнуть повторюватися. Після цього підраховують, скільки разів згадано те чи те прізвище. Осіб, яких згадували найчастіше, включають до складу експертів.
Можна здійснювати добір експертів документальним методом, тобто на підставі певних якостей людей, зафіксованих у документах. Це можуть бути публікації з конкретної тематики або посилання на праці певного автора, участь у роботі різних рад, науковий ступінь та звання, стаж роботи за фахом та інші значущі для конкретного дослідження критерії.
При використанні методу атестації добір експертів здійснюється голосуванням у спеціально створеній для цього комісії.
Експериментальний метод добору експертів реалізується на підставі тестування або за результатами попередньої роботи експертів.
Для добору експертів можливе використання і методу самооцінки, суть якого полягає у застосуванні спеціальної анкети, відповідаючи на запитання якої, кандидат в експерти демонструє рівень знань та аналітичні здібності.
Експертне опитування поділяють за рівнем стандартизації процедур і технікою роботи. За рівнем стандартизації процедур можливе використання вільного та формалізованого інтерв'ю або анкети з відкритими запитаннями. Залежно від техніки роботи вдаються до:
а) бальних оцінок, коли експерт оцінює ті чи ті чинники у балах або розподіляє їх згідно із заданими критеріями, а бали присвоюють при обробленні даних;
б) ранжування, за якого експерт повинен упорядкувати запропоновані об'єкти, надаючи кожному відповідний ранг;
в) парного порівняння, коли із складених дослідником пар суджень експерт у кожній з них вказує ті судження, що переважають за заданим критерієм;
г) послідовного порівняння, що полягає у визначенні експертом важливості кожного чинника порівняно з іншими.
Різновиди експертного оцінювання застосовують на будь-якому етапі дослідження: при визначенні його цілей і задач, побудові і перевірці гіпотез, виявленні проблемних ситуацій, у процесі інтерпретації понятійного апарату, вироблення рекомендацій для обґрунтування адекватності використовуваного інструментарію.
Особливостями експертного оцінювання є циклічність процедури, відсутність прямого контакту експертів, анонімність учасників, оперування кількісними оцінками і їх аргументацією.
Отже, експертне оцінювання розглядається як процедура отримання оцінки проблеми на основі групової думки експертів. Цей метод є корисним з точки зору нівелювання помилок окремих дослідників (експертів) і вироблення єдино-правильної позиції чи прийняття кваліфікованого рішення.
