Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НПК КПК 2012 (остаточна).docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

1.Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судо­вим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

І. Зміст цієї засади випливає із ст. ЗО Конституції України, сг. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, сі. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з названими актами і закріпленою у коментованій статті нормою-засадою ніхто не вправі проникати до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім випадків, передбачених КПК.

1 У контексті коментованої статті під «житлом» необхідно розуміти будь-яке приміщення, в якому не лише постійно проживає особа, а й яке є місцем її тимчасового проживання або перебування (ч. 2 ст. 233 КПК). Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оисративно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» від 28 березня 2008 р., під житлом у значенні кримінального провадження слід розуміти І) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоч і не призначення для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимча­сового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового про­живання (дача, садовий будинок тощо).

Водночас, Пленум Верховного Суду у згаданій постанові зазначив, що згідно з вимогами ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і осно­воположних свобод охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поши­рюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

  1. Під «іншим володінням» особи, як роз’яснив Пленум Верховного Суду у згаданій постанові, слід розуміти такі об’єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути

і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (ае­ропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

  1. Недоторканність житла чи іншого володіння особи не є абсолютною. Під час кримінального провадження органи, які здійснюють досудове розслі­дування (слідчий) і прокурор вправі увійти до них і провести обшук чи огляд лише на підставі ухвали слідчого судді. Без такої ухвали вони можуть вчини­ти ці слідчі (розшукові) дії лише у невідкладних і визначених КПК випадках, пов’язаних із: а) врятуванням життя людей чи майна (при цьому загроза життю чи майну повинна бути реальною: крики про допомогу, постріли, погрози на­падників тощо); б) безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (переслідування «по гарячих слідах»).

Окремий випадок проникнення до житла чи іншого володіння особи без згоди їх володільця і без ухвали слідчого судді передбачений Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. Згідно із його ст. 15 (п. 6) особи, які залучені до проведення антитерористичної операції, вправі входити (проникати) в житло та інше приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час припинення терористичного акту та при переслідуванні осіб, які підозрюються у вчиненні такого акту, на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволі­кання з цим може спричинити тяжкі наслідки.

  1. Наявність цих підстав має бути перевірена слідчим суддею за клопотан­ням прокурора відразу після проведення обшуку чи огляду названих об’єктів. Відсутність такого клопотання або встановлення слідчим суддею відсутності невідкладності проведення обшуку чи огляду тягне за собою втрату допусти­мості одержаних при цьому доказів (див. коментар до ст. 233, ч. 2 ст. 237 КПК).

  2. Без ухвали слідчого судді, але за добровільною згодою володільця жит­ла чи іншого володіння, в них може бути проведена така слідча (розшукова) дія, як слідчий експеримент (ч. 5 ст. 240 КПК).

  3. Без дозволу володільця чи ухвали слідчого судді входити до житла підо­зрюваного чи обвинуваченого, до яких був застосований запобіжний захід у ви­гляді домашнього арешту, мають право працівники органів внутрішніх справ з мстою контролю за його поведінкою та вимагати усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань. При цьо­му вони вправі використовувати електронні засоби контролю (ч. 5 ст. 181 КПК).

  4. Слідчому, прокурору, співробітнику оперативного підрозділу (якщо останні проводять слідчі (розшукові) дії, включаючи негласні, за письмовим дорученням слідчого чи прокурора) заборонено збирати докази у кримінально­му провадженні шляхом проникнення до житла чи іншого володіння особи під надуманими приводами (перевірки дотримання правил протипожежної безпе­ки, правил зберігання мисливської зброї тощо). Одержані в такий спосіб докази не можуть бути допущені в кримінальне провадження.

  5. Незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, незакон­не проведення в них огляду або обшуку є злочином, передбаченим ст. 162 КК України («Порушення недоторканності житла»).

Стаття 14. Таємниця спілкування